Source
Book pleasure | Макензі - лікарка відділення невідкладної допомоги. Ной - похмурий зав...
301 Views/Reach
2026-10-19 13:32
Message №7583
Макензі - лікарка відділення невідкладної допомоги. Ной - похмурий завідувач кардіології, на якого якась падлюка настучала, що він альфа. Проблема в тому, що альфа без пари - агресивний псих, зе чутками, тому йому треба пара. А Макензі треба хлоп, щоб від неї відчепилася бабуся з всратими побаченнями з тіндера. Так вони й домовилися. Взаємовигідна співпраця у вигляді фейкових стосунків, щоб оточуючі, нарешті, дали цим двом спокійно працювати. Здавалося б, що могло піти не так?
Не так, звісно, пішло все. Починаючи від сексу заради експерименту і комфорту, до позапланової тічки і шліфуємо це все шантажем та інтригами у лікарні. А відбивати те все, коли двом половозрілим перевертням гормони шарать, наче в пубертаті проблематично. Самі розумієте, мізки відмовляють.
Що мене окремо втішило. Вони чудово, словами через рот проговорюють практично все. Крім факту, що їхні фейкові стосунки трошки НЕ фейкові вже. І це очевидно майже всім. І Ною з Макензі - теж. Але вони вперто продовжують прикидатися, що це лише вистава для керівництва.
Та оскільки в нас з вами тут романтична комедія, то фінал передбачуваний. Герої визнають, що таки в них формуються повноцінні стосунки, які обох влаштовують. Поганці отримують по морді. На роботі все добре, можна продовжувати весело займатись сексом і лікувати людей.
Чого мені трохи не вистачило - то це медичного їхнього повсякдення. Бо враження, що в тій лікарні вони не так працюють, як пліткують, інтригують й займаються усякими неподобствами.
Не скажу, що це шедевр. Але розвантажити мізки, похіхікати з чашкою чаю - саме те. Ну і спайсі-сцени, за тривалістю і докладністю помірні. Якщо читатимете у метро чи ще десь у громадському транспорті, швидше за все, нікого не шокуєте. Ну, крім вузлів. З іншого боку - не всі за ту екзотику знають.
У підсумку. Лана Ферґюсон трошки гірша за Лауру Павлов і Лорі Гілмор. На мій суб’єктивний смак. Але від пари-трійки її романів, про запас, я б не відмовилася, тож чекаю на наступну книгу. Ну там, знаєте, на випадок нечитуна, поганого настрою і довгих поїздок.
Не так, звісно, пішло все. Починаючи від сексу заради експерименту і комфорту, до позапланової тічки і шліфуємо це все шантажем та інтригами у лікарні. А відбивати те все, коли двом половозрілим перевертням гормони шарать, наче в пубертаті проблематично. Самі розумієте, мізки відмовляють.
Що мене окремо втішило. Вони чудово, словами через рот проговорюють практично все. Крім факту, що їхні фейкові стосунки трошки НЕ фейкові вже. І це очевидно майже всім. І Ною з Макензі - теж. Але вони вперто продовжують прикидатися, що це лише вистава для керівництва.
Та оскільки в нас з вами тут романтична комедія, то фінал передбачуваний. Герої визнають, що таки в них формуються повноцінні стосунки, які обох влаштовують. Поганці отримують по морді. На роботі все добре, можна продовжувати весело займатись сексом і лікувати людей.
Чого мені трохи не вистачило - то це медичного їхнього повсякдення. Бо враження, що в тій лікарні вони не так працюють, як пліткують, інтригують й займаються усякими неподобствами.
Не скажу, що це шедевр. Але розвантажити мізки, похіхікати з чашкою чаю - саме те. Ну і спайсі-сцени, за тривалістю і докладністю помірні. Якщо читатимете у метро чи ще десь у громадському транспорті, швидше за все, нікого не шокуєте. Ну, крім вузлів. З іншого боку - не всі за ту екзотику знають.
У підсумку. Лана Ферґюсон трошки гірша за Лауру Павлов і Лорі Гілмор. На мій суб’єктивний смак. Але від пари-трійки її романів, про запас, я б не відмовилася, тож чекаю на наступну книгу. Ну там, знаєте, на випадок нечитуна, поганого настрою і довгих поїздок.