І шо я можу вам сказати. По-перше, Генріх - типовий душний нарцис, якому пощастило стати королем. Щоправда, у зв’язку із цим не пощастило всім іншим, але то фігня. Виходячи з цього одразу можу сказати, що на відміну від серіалів та фільмів книги Елісон Вейр не романтизують постать Гаррі. Так, звісно, він глибоко переконаний, що кохає кожну з дружин (крім Анни Клевської), але суть усіх його стосунків одна: отримати спадкоємців чоловічої статі. Багато. Бо дитяча смертність в ті часи була шаленою. Розвиток медицини був на рівні “на стінах малювали хрести, щоб чоловіки їх не обсцикали”. Буквально. Саме тому м хз від чого померла бідолашна Джейн Сеймур. Шо там було з ногою Генріха. І чому з усіх його дітей вижили тільки Марія та Єлизавета.Разом із тим, саме Генріх започаткував Англію такою, якою ми її знаємо. З англіканською церквою, жіночим правлінням у підсумку та, любов’ю до літератури. Бо при всьому нарцисизмі, егоїзмі, нетерпимості, цей король першим дав своїм донькам найякіснішу на той час освіту. Започаткував Оксфорд. Підтримував науковців, поетів та музикантів.В цілому роман прекрасний. Але це неквапливе читання. Місцями навіть втомлююче. Тому має сенс братися за книгу з чимось більш легким паралельно, щоб трохи відволікатися. Особливо, якщо у вас немає звички читання повноцінних історичних романів великого об’єму і насичених історичним сеттінгом.Окремо цікаво, що коли ми дістанемось Марії та дружин Генріха - добре бачитимемо, як його правління відбивалося на економіці держави. В тому числі з позиції дружин та колишніх дружин. Тоді як тут ми спостерігаємо за подіями його очима. І так, час від часу хлоп згадує, шо гроші закінчуються, але не те, щоб для нього це було критично. Тим більше, що завжди можна розпустити ще парочку монастирів, або стратити когось впливового і поповнити скарбницю.І у цьому полягає основна складність історичної літератури, адже більшість подій ми відновлюємо з джерел. А вони, переважно, стосуються саме економічних моментів. Прибутки, витрати, закупи - оце ось усе.Особисто я витратила на Генріха півтора місяці. Паралельно встигла прочитати Кав’ярню пряний гарбузик, Поганців на відпочинку, Річки Лондона і трошки бетарідерства. Ні про що не шкодую. За пару-трійку книжок візьмуся за МаріюІ, бо шо? Правильно, бо КСД час анонсувати нам Єлизавету, абу Катерину Арагонську.Звісно, якщо вони мають бога в серці.