Київ. Ніч на 9 січня.Скоторуси знову били по цивільних. По житлу, по світлу, по теплу. По сплячих містах. По людях.По тих, в кому нема військової загрози і хто не може відповісти.Тут нема про що дискутувати.Ми воюємо не з людьми.Людського там немає - ні в діях, ні в намірах. Це абсолютне безумовне зло. Підле і безпринципне. Орда зі зламаним моральним компасом і стертим самим поняттям межі.Бо можуть.Бо безкарність.Бо тваринна сутність.Скрізь, куди можуть дотягнутися, вони сіють смерть.Світ знову від власної безпорадності буде шукати діалогу з хворим на голову маніяком. Але для нас все більш ніж очевидно.Або ми знищуємо це зло - або воно прийде в кожен дім, де ще є світло, тепло і життя.Це не про героїзм, це про необхідність вижити.Допомагайте війську.Долучайтесь до війська.Допомагайте люто. Віддано. Регулярно.Щоб летіло, жалило, пекло.Бо українське військо - це остання лінія між світлом і мороком руськога міра.Між життям і тим, що приходить уночі з ракетами.Московитську погань треба нищити. Як скажених собак.Не переконувати.Не вмовляти.Нищити.Бо вони зупиняються лише там, де їх зупиняють добрячим прочуханом.Як є. По-іншому ніяк.