Artefact Review

#анархоновини від журналу «Артіль», розповідають як англійські анархісти наукову конференцію в Оксфорді провели…⚙️Мережа анархістських досліджень організувала три сесії на конференції Асоціації політичних досліджень 2026 року. Там було багато цікавих лекцій, семінарів та панельних дискусій. Особливо цікавою виглядала лекція соціологині Ріаннон Ферт під назвою «Їжте багатих: передвістя екологічної та соціальної перебудови через взаємодопомогу та кооперативні рухи за їжу». Головний мотив лекції - якщо в економіці буде все більше й більше кооперативних підприємств, то з часом вони витіснятимуть підприємства капіталістичні й даватимуть все більше ресурсів та сил анархістському руху й це наблизить революцію. У прес-службі Мережі анархістських досліджень (ASN) говорять: «Хоча робота в академічному середовищі створює безліч практичних та етичних викликів, посади, які багато хто з нас обіймає в освітніх закладах, надають нам дуже привілейоване середовище, в якому ми можемо інтегрувати, впроваджувати та узгоджувати наші анархістські погляди у нашій практиці». Така позиція показує, що англійські ліві розглядають анархізм як академічну науку - питання безнчальства, кооперативної економіки та низового самоврядування, все це - наука, яка має конструктивну теорію. Все це дає світовому анархістському руху чіткі інструменти для дій, які принесуть бажаний результат - побудову кооперативної економіки та низового самоврядування в політичних інститутах та на підприємствах. 📣А тепер питання - чи є в Україні вчені-анархісти? Чи можемо ми тут, у Львові, в Полтаві, в Ужгороді чи Дніпрі організовувати семінари та конференції в галузі анархістської науки. 👉🏾Перший, хто одразу спадає на думку - це доктор історичних наук Віктор Савченко. Це єдиний науковець в Україні, котрий захистив дисертацію про анархізм. Ця праця має історичний характер, вчений досліджує минуле українського анархізму. 🏴Однак анархістська наука в Україні - це не тільки історичні рефлексії. У нас багато молодих вчених - соціологинь, економістів, літературознавців, котрі досліджують суспільство з анархістської точки зору. Тож потрібно організувати наукові семінари й розвивати анархоосвіту в Україні. 🟥Без якісної анархоосвіти - ми просто не зможемо знищити сей клятий капіталізм та звести вплив держави до символічного і нешкідливого. Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!

ПОДУШНИЙ ПОДАТОК, ЩО ВБИВ ЗАЛІЗНУ ЛЕДІЦе історія про те, як низова ініціатива, масовий народний спротив та профспілки Англії перемогли консервативно-фашистську політику щодо податків і зборів. Влада намагалася зробити так, щоби британський лорд платив такі самі податки, як і бабця Сʼюзі із взуттєвого заводу. У простих людей почали відбирати житло, цивілізована країна ніби повернулася в часи огородження, коли людей та овець зганяли із їх рідних земель. Журнал «Артіль» розповідає вам історію боротьби англійськогонароду за свою свободу, бо саме ліві та анархісти відіграли в цій історії - ключову роль. 1990 рік. Англія. При владі уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Її називають залізна леді - бо вона закрила сотні державних шахт, а зекономлені гроші роздала у вигляді кредитів для малого бізнесу. Підкреслюємо - саме малого бізнесу. Тисячі колишніх шахтарів і сталеварів ходять на курси з економіки та підприємництва. Кінець курсів і бонус приємний: ти відкриваєш свій паб, крамницю або дзигаревий кіоск і живеш своє краще життя заможного середнього класу. Нащо бути пролетарем, робітником, коли за гроші ліберально-фашистського режиму можна стати підприємцем, буржуа, заможним власником успішного маленького бізнесу. А британська армія - має тисячі ухилянтів для війни десь на берегах Латинської Америки. Імперіалізм буває релігійним, ліберальним, правим, інколи лівим - яко СРСР. Маргарет Тетчер не любить радянську систему влади та лівий рух - тому й вона закручує гайки економічні, аби військові рейки британського імперіалізму могли тягнути на собі усю вагу британських неоколоніальних амбіцій.Та з часом ця політика зазнає повного краху: виявляється, що дрібне підприємництво без найманої праці - неможливе. Власники малих фірм лаштують робітників до себе в кіоски та паби, експлуатують їх, недоплачують і вся «чудова» схема пані Тетчер зазнає краху. Залізна леді шукає вихід - і вихід є: повністю переглянути податкову систему. У підсумку влада Англії запроваджує подушний податок. Його мета полягає у збільшенні надходжень до імперської казни. Однак, щоби приховати войовничі амбіції, спецслужби королівської родини дають наказ пані Тетчер - гроші збирати через муніципальні органи влади. І цей наказ вирішує все…Політику посилення податків з допомогою державних ЗМІ, таких як телерадіокомпанія «ВВС», висвітлюють у хороших тонах - мовляв, це ж позитив, що маленькі міста та малі громади й мед отримають більше податків та самі зможуть ними розпоряджатися. Однак всі медіа красиво промовчали про змову - виявляється, усі муніципальні органи влади, разом з урядом Маргарет Тетчер та королівськими спецслужбами, знали що ці податки хоч і підуть на фінансування громад, значною мірою дадуть фінансовий ресурс для виробництва зброї, збільшення чисельності армії. Аби розпочати нову війну…Та народ британський повстав! Схема була такою: якщо старенька бабця не платила подушний податок протягом шести місяців - то держава через суд відбирала в неї майно. Все майно - квартиру, дачу, кота. Але ж мав відбутися суд. Чисто фізично, з адвокатами, блек-джеком та шлюхами, ой, пардон, з державними виконавцями. І от на судові засідання приходили анархісти, робітники, активісти і просто зривали судове засідання…Цей рух переріс в масові протести на центральних вулицях міст. Майдани множилися усіма англійськими містами. Дух Гая Фокса витав над Англією! У підсумку - народ переміг. Подушний податок скасували, а Маргарет Тетчер зазнала фіаско і більше не була премʼєр-міністром Великої Британії. Ця історія - яскравий приклад: коли народ виходить на вулиці та завдає удару у відповідь - жодна влада, жодні податки, жодна залізна леді не зупинить ідею, час якої настав! Анархізм - це саме та ідея. Її час настає. Низова ініціатива врятує цей грішний світ! Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!

#анархоновини станом на 4 квітня 2026 року У Лондоні ліві протестують проти закриття кооперативного ринку Суд міста Лондон видав ухвалу про виселення торговців на ринку на Рідлі-роуд у Далстоні, Східний Лондон. На цьому ринку торгують робітники кооперативів, а влада міста просто вирішила незаконно віджати цю територію, щоби віддати її під забудову. Джентрифікація. Тому анархісти, соціальні активістки та робітники ринку на Рідлі-роуд повстали, щоби захистити свої трудові права й інтереси. Побажаємо їм успіху в цій нелегкій борні проти сраної джентрифікації. В Іспанії верховний суд помилував анархо-синдикалістів у справі «Суїза 6». Як повідомляв журнал «Артіль», ще у липні 2025 року, іспанська влада почала репресії проти іспанських анархістів.Суть конфлікту: шестеро працівників пекарні La Suiza, що в місті Хіхон, історико-культурний регіон Аструія, вийшли на страйк проти власника пиріжкової. Цей власник не раз влаштовував сексуальні домагання проти працівниць, зарплату знизив, коли вони його відшили, змушував працювати понаднормово.І от робітники вийшли на страйк, зробили агітаційні плакати. Перехожі підходили до мітингарів, спілкувалися. Іспанці загалом народ дуже традиційний - ходять в одні й ті самі заклади щодня, мають сієсту в день, снідають кавою у пекарнях, вечеряють пивом та морепродуктами в пабах щовечора.І якщо перестають ходити в якийсь заклад через зашквар власника - то це надовго, а можливо й назавжди.Власник пекарні La Suiza втратив постійних клієнтів, його прибутки впали й він не вигадав нічого кращого, як подати до суду на своїх працівників. Мовляв, через їхні мітинги й боротьбу за якісь там трудові права, до нього перестали ходили відвідувачі, тому, шановний суд, покарай тих довбаних робітників.Але то не довбані робітники, нешановний власнику пекарні - то учасники анархо-синдикалістської профспілки CTN, одного з надпотужних анархістських обʼєднань Європи. Мабуть, саме це і стало причиною того, що суд виніс вирок на користь власника пекарні, звинуватив робітників і робітниць у навмисному руйнуванні бізнесу й…УВАГА!Посадив їх за ґрати на три з половиною роки!Це політично вмотивоване рішення. Це політичне переслідування проти робітників та анархістів! Іспанські анархісти мають вийти на вулиці й сказати своє слово! А парламентські ліві мають зробити все, аби юридичним шляхом прискорити визволення іспанських анархістів. Інакше вони вкотре доведуть сумну тезу: коли лівий політик йде у парламент, він спочатку прикривається маскою реформ і соціал-демократії, а потім стає слугою…ні, не народу. Слугою капіталізму…Але добре те, що добре закінчується: іспанський суд повністю виправдав анархістів!Це хороші новини! Отакі от анархоновини станом на 4 квітня, на 13:40. Слідкуйте за анархістськими новинами - скоро буде новий дайджест! Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!

Анархістське видавництво Uncivilized Distro випускає новий зін! Його назва - “Anarchy With an X”! і він присвячений культурі Straight Edge. Стрейт-едж - це потужний рух, що пропагує здоровий спосіб життя й повну відмову від алкоголю, наркотиків та невпорядкованих сексуальних стосунків. Він сформувався у середовищі американської панк-музики 1980 років. В той час алкоголізм, наркозалежність, а також незахищений секс, знищували панків та анархістів із середини - люди помирали від отруєннь, передозувань, венеричних хвороб, СНІДу.Тож Ян Маккей, лідер хардкор-гурту Minor Threat, написав пісню під назвою Straight Edge, в якій закликав усіх дотримуватись чіткої межі між людським життям та шкідливими звичками. Оскільки багато панків та анархістів мали таку ж саму позицію стосовно речовин, які руйнують душу й тіло, то Straight Edge перетворився з короткої пісні на автономний рух, активісти якого прямо казали: “Друзі, нам треба змінювати цей світ, нам потрібно робити революцію, аби знищити капіталізм. А така революція під силу тільки тверезим!”. Тому сьогодні тисячі людей лівих поглядів по всьому світу утримуються від спиртних напоїв, не курять, не вступають у випадкові статеві звʼязки. А деякі радикальні групи анархістів полюють та нападають на драгдилерів і виробників наркотиків, люто лупцюючи їх битами. Можна по-різному ставитися як до таких акцій насилля, так і до принципів цього руху загалом, однак Straight Edge - важлива та невідʼємна складова панк-культури та анархістської ідеології. Журнал “Артіль” хоч і не позиціонує себе стрейт-едж виданням, однак наша команда солідарна з конструктивними ідеями, котрі несуть стрейт-еджерські колективи. Тому ми вирішили розповісти вам про запуск зіну “Anarchy With an X”!, бо кожен охочий може надіслати туди свої твори! Якщо ви пишете есе, оповідання, поезію - то чом би не відрефлексувати на папері важливі теми здорового способу життя та їх контексту! Тим паче редакція зіну ставить цікаві питання до авторі та авторок: - Ви не вживаєте алкоголь, бо це ваш спосіб не підтримувати державу й капіталізм? Чи є інші причини? Можливо, це прояв вашої боротьби з імперіалізмом? Нагадаємо, що держава рубає мільярди грошей на продажі алкогольних ліцензій, капіталісти варять на цьому добрий кеш, а імперії часто-густо підкорювали корінні народи своїми імперськими спиртними напоями. Так само, як плантатори американського півдня споювали своїх рабів дешевим ромом чи віскі, аби ті не мали часу роздумувати про втечу та свободу. Тож друзі! Якщо маєте тексти на цю тему або хочете їх написати - вперед, до праці! Нижче, англійською мовою подаємо умови публікації та контакти анархістського видавництва, з якими ви можете напряму прокомунікувати та узгодити всі деталі написання й оприлюднення вашого тексту:Format:In digest zine form: 9 or 10 point Times New Roman Font, two columns.Maximum sizes:-Essays and creative writing: 2,000 words-Poems: 2 pages (please include notes on formatting)-Letters: ~350 words-Artwork: 2 continuous pages (or any amount of smaller pieces)Copies by mail? Send to:Uncivilized DistroPo Box 72Seymour IL, 61875Digital copies? Send to: tmwg1995[@]protonmail.comSubmissions due July 1, 2026.Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!

Ще на початках існування журнал «Артефакт» запустив проєкт «Місто чотирьох літератур». Досліджуючи культуру старого Лембрегу, ми зрозуміли, що Львів - єдине місто на планеті земля, де одночасно сформувалися чотири літературні індустрії - польська, єврейська, німецька та українська. Чотири різних народи мали тут свої видавництва, своїх авторів та літературних аналітиків, свої навчальні заклади. Іван Франко пахав як чорт, Генріх Збєшховскі бухав три доби в «Атлясі», пишучи там де свої кращі вірші. Герц Імбер народив вірш, який став національним гімном Ізраїлю, а пан Мазох, змучений після своїх збочень, міцно спав і йому снилося, як він пише вірш про Львів. Він прокинувся і написав його…Тож прокидайтеся і ви, друзі! 20 березня, о 17:30, журнал «Артефакт» організовує для вас поетичну екскурсію центром міста Лева. Ми розкажемо про пригоди середньовічних поетів-глашатаїв і як вони могли собі дозволити облити фекаліями знатного боярина. Ми покажемо, де у Львові був Поділ і як жителі цього району фінансували літературу. Ви дізнаєтеся, чому Івана Франка виконали з роботи і побачите місця, де тусувалися топові польські поети. Екскурсію проводять: Роман Коржик - історик, поет, засновник журналу «Артефакт». Матеуш Паркасевич - польський письменник, есеїст, філолог. Збираємося біля церкви Миколая, вулиця Богдана Хмельницького, 28. Починаємо о 17:30! Ціна питання - ваша щедрість у вигляді вільного донату. Весь прибуток, зароблений на екскурсії - передаємо у 39 Бригаду ЗСУ, де служить художник журналу «Артефакт», андеграундний львіський скульптор та музикант Юрій Іванцик. Єднаємо приємне з корисним - гарно проводимо час і допомагаємо українському війську!

АНАРХІСТСЬКІ КООПЕРАТИВИ: як працює економіка майбутнього 🏴Анархістські кооперативи — це підприємства або організації, що працюють на принципах горизонтального самоврядування, відмови від ієрархії та спільного контролю учасників над економічною діяльністю. Це не просто “безвладні” бізнеси, а колективи, де рішення ухвалюються демократією або консенсусом, а прибуток і ресурси — розподіляються рівніше поміж учасниками.🟥У таких кооперативах всі рішення приймаються колективно, часто за консенсусом замість керівника чи директора. У таких кооперативах права та обов’язки рівні для всіх учасників. Весь прибуток спрямовується на підтримку колективу і спільноти, а не лише на збагачення окремих інвесторів. 🟥У таких кооперативах робочі місця зазвичай не мають жорстких ієрархій, а роль кожного члена обирається або змінюється колективно.🟥У світі існує кілька тисяч кооперативів. Їх насправді дуже й дуже багато, і ця тема потребує глибокого та великого дослідження. Та зараз коротко розкажемо про кілька дуже показових кооперативів. 🔽Одним з таких кооперативів є Cooperation Jackson, що працює в США. Це мережа робітничих кооперативів у місті Джексон, Міссісіпі, котра веде свою економічну діяльність з 2014 року. Організація підтримує людей з низьким доходом, безробітних та представників маргіналізованих спільнот, створюючи незалежні підприємства, що разом формують економічну мережу на місцевому рівні. Точні дані про кількість учасників чи прибутковість не завжди публічні, але вони зазвичай менші за “традиційний бізнес” — натомість пріоритет у них на стабільності робітників та соціальному впливі.🔽В Україні працює кооператив Longo Maï. Мережа аграрних кооперативів, заснована у Франції 1973 року, що продовжує працювати в багатьох країнах. Спільноти займаються сільським господарством, ремеслами, обробкою шерсті, вирощуванням фруктів та овочів — і при цьому дотримуються принципів самозабезпечення та паритетного управління. 🔽У США існує кооператив Firestorm Books & Coffee. Це антикапіталістичний книжково-кавовий кооператив в Asheville, Північна Кароліна. Цей бізнес управляється спільнотою, поділяючи роботу й прибуток порівно, а всі прибутки спрямовуються на розвиток культурних та лівих політичних ініціатив. 🔽Канаду в нашому огляді представляє кооператив ARP Books. Хоча це не велика мережа, ця робітнича видавнича спільнота у Вінніпезі управляється на основі принципів самоорганізації, пропагує радикальну літературу й підтримує анархістські цінності. 🧨🏴Журнал українських анархістів @artillinfo розповідатиме про інші кооперативи більш детально. Підписуйтеся на @artillinfo - буде дуже цікаво!

Хто такі Indecline та як вони створили нову революційну естетику? Ще під час першого президентства Дональд Трамп, активно користуючись Твіттером, писав усіляку фашистську маячню. Одного разу він сколихнув інформаційний простір дуже дивним дописом: «Якщо співробітник прикордонної служби застрелить мігранта під час спроби нелегального перетину кордону, це не буде злочином. Адже прикордонники виконують свою роботу, і вони можуть дозволити стріляти на свій розсуд». Після цього активісти Indecline захопили великий рекламний стенд у Лос-Анджелесі, намалювали там Трампа у образі клоуна Рональда Макдональда, і написали: «Дональде, вчора твій твіт убив демократію, сьогодні наше мистецтво убʼє тебе». Indecline — це американський активістський арт-колектив, відомий своїми провокаційними мистецькими протестами, перформансами й акціями у публічних просторах. Вони працюють у напрямку графіті, відео, інсталяцій та перформансів, поєднуючи творчість з політичними меседжами про соціальну, економічну та екологічну несправедливість. Indecline було засновано 2001 року на західному узбережжі США. Це велика децентралізована мережа авторів, фотографів, режисерів та активістів.Однією з найвідоміших акцій колективу був проєкт Freedom Kick — перформанс, у якому Indecline у співпраці з іспанським художником Єухеніо Меріно робили гіперреалістичні скульптурні голови відомих світових лідерів і використовували їх як футбольний мʼяч для матчів у різних країнах. У серії відео, що були опубліковані в Instagram, такі голови включали образи Дональда Трампа, Володимира Путіна та Жаїра Болсонару, колишнього президент Бразилії. ВОНИ ГРАЛИ У ФУТБОЛ ГОЛОВОЮ ДИКТАТОРА БРАЗИЛІЇ БОЛСОНАРУ! Indecline пояснювали, що через футбол, який символізує колективну радість і співпрацю, вони хочуть висловити на протест проти політичних систем і лідерів, які, на їхню думку, завдають шкоди народам. Такі групи як Indecline роблять спротив капіталізму більш масовим, створюючи нову естетику революції, роблять анти фашизм, анархізм та соціалізм привабливим для нових потенційних прихильників та активістів. Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!

Іван Франко викрав Лиса Микиту у середньовічній французькій літературі!А там, у тому Середньовіччі його, того Лиса хтивого, звали Ренар і він знущався із персонажів свого твору - переспав із дружиною Вовка, себто - Вовчицею, можливо, навіть молодою. Лис Ренар готував священникам обід в церкві, бо міг собі це дозволити, бо він же не ДИТИНА! Команда журналу "Артефакт" знає багацько цікавих історій про літературу як українську, так і європейську. І ми готові ділитися з Вами цими знаннями! Приходьте вже цієї пʼятниці у Центр Культури "Артефакт", що на Кирила і Мефодія, 10, на тій самій легендарній літературній квартирі. Розкажемо вам про взаємозвʼязки української та європейської літератури у новому літературо-комедійному шоу "ВСЕСМІХ". ВСЕСМІХ - твій журнал світової літератури з гумором! На сцені: Влад Данкевич - комік зі Сколе, король кредитних лімітів, заклинач змій українського стендапу.Біо Борис - надлюдина, син Божий. Все, як Біблія пише. Роман Коржик - друг твоєї мами, людина яка пробує написати роман "Школа української магії поблизу Диканьки". Відкриття дверей - 18:18.Початок виступу артистів - 19:14.Квитки - від 100 до 250 гривень й це доволі демократично! https://secure.wayforpay.com/payment/artefact.wsesmihУ вартість квитка входить келих вина! Опісля виступу гумористичних артистів - читання поезії, музика та дружні розмови!Вільний мікрофон!

Одна, єдина, Махновська Україна: як нам переосмислити ідеї анархізму? 7 листопада 1888 року, ох ця магія чисел, народився Нестор Іванович Махно. В Парижі він жив, білих косив, червоних теж, але з ними союз мав - авжеж. Так, і про подібні сторінки історії забувати не варто. Тому прийшов час поставити нові запитання до Махновського руху. В імʼя святої РПАУ, якщо кажуть…МІЛІТАРИЗУЙСЯ АБО ПОМРИ Український анархіст, учасник руху «Чорний Стяг» Дмитро Купер в інтервʼю для журналу «Артіль» сказав, що анархістський рух має мілітаризуватися. Що він мав на увазі і як він це говорив - ви зможете почитати, коли вийде наш друкований журнал. А це буде вже цього місяця. Так от: малітаризація анархо-руху - необхідна умова його виживання. Адже імперії та корпорації не будуть миритися із самоврядуванням, низовою ініціативою. Як тільки анархісти розвинуть мережу кооперативів, створять економічний простір, держава і капітал кинуть на них своїх ланцюгових псів - поліцію. Тому анархісти мусять мати свої військові формування. Але зараз, коли триває російська агресія проти України, анархісти мусіть боротися саме проти рашизму, як найбільш людиноненависницької ідеології. ЖУРНАЛ А НАМ ТРЕБА, НАМ ТРЕБА ЛИШ ЖУРНАЛА Ярослав Грицак, відомий український історик, написав книгу про Івана Франка. Вона зветься «Пророк у своїй вітчизні». Один з розділів цієї наукової біографії каменяра української поезії називається так само як і розділ цього есею - «Журнала нам треба…». Іван Франко наприкінці 19 століття формував український лівий рух та говорив, що без якісних друкованих журналів та газет українців просто не існуватиме. І він мав рацію…Тому сьогодні українські анархісти мусять створювати нові та нові сайти, ютуб-канали. Інакше - нам габелі…МУЗИКА ВОЛІ ТА СВОБОДИ Панк-рок, метал, реп - популярні жанри, які за суттю своєю - є музикою низової ініціативи. Капіталізм поглинув справжню суть революційної музики, однак сьогодні чимало гуртів співають про соціальну нерівність, глобальні конфлікти та незалежність. Потрібно лиш обʼєднувати цих музикантів на одній сцені, як це робить пан Маклай та лейбл «Кайзервальд Рекордс»…КОРОТКИЙ ПІДСУМОК Треба більше солідарності та конструктивної дії. У нас є хороша пряма дія, глибокий чорнозем, філософська низовина та якісні анархістські меми. Лишається лиш відродити РПАУ під Чорним Стягом. І буде нам щастя….

От ви кажете - Європа, Європа, а вони ж там через заборону сексу з тією жінкою, якою хочеться - релігію міняли.Дуже високоморально…Хех, це звісно жарти, ми міфів про гниття Європи не поширюємо, читання Шпенглера поки призупинили, але Ніцше можна. Так от: 3 листопада 1534 року, наш улюблений, перший, соборний та неподільний Англійський парламент прийняв акт про супрематію. Сей прекрасний документ проголошував Генріха VIII і його спадкоємців єдиним верховним земним главою Церкви Англії.Та найголовніше - англійці повністю розірвали свої стосунки з католицькою церквою. І правильно, з чого б це англійським лендлордам та майбутнім джентрі годувати педофільську державу “Стато Понтифіко”.А все почалося 1529 року, коли Папа Римський не захотів розлучити англійського короля Генріха 8 з іспанською прицесою Катьой Арагонською. Ну бо не любив він тих іспанок, та хто взагалі ту іспанку би любив. Та ніхто!От і хотів Генріх Восьмий, мужик не гордий, засадити прутня доблесній Анні Болейн, аристократці британській.Папа Римський не бажав розлучати Генріха і Катю, тож Генріх відрікся від католицької церкви й створив свою, англіканську.Англіканська церква працює і досі. Завтра, десь о 9 за лондонським часом - вони відкриваються. Сходіть, свічечку поставте, хто там на Бейкер-стріт чи десь на Даунінг-стріт живе. Різне може статися.