— Якщо я зможу прожити хоча б один день, не відчуваючи смороду спаленого м’яса, я помру щасливою людиною, — каже Ейден. Він кидає руку у вогнище, яке ми розвели на великому парадному дворі нашої імпровізованої бази у покинутому районі. Полум’я лиже плоть, поїдаючи її, доки вона не розтане з кісток.Гоук вказує на Ейдена, затиснувши сигарету між пальцями. — Перестань брехати, брате. Ти живеш заради цього лайна.— Що? — ахає Ейден і кладе долоню на груди з удаваною недовірою. — Це безсоромна брехня!Я закочую очі й запалюю сигарету.Між цими двома завжди суперечка. Я розумію. Це дружня перепалка, але, Ісусе, вони гризуться щогодини через щось. Чи то хто розчленовує тіло, хто отримує перше вбивство, чи хто має залишитися в маєтку, щоб наглядати за полоненими. Тепер ідеться про прибирання.Я фиркаю.Типово.— Брехня, — каже Гоук. Він втягує дим, а потім випускає його з важким подихом. — Якщо ти не хочеш викидати тіла, то чому постійно говориш про те, що хочеш убивати людей?Ейден піднімає іншу закривавлену руку і вказує нею на Гоука. Це майже комічно, оскільки застиглі пальці тицяють у бік Гоука, ніби це продовження Ейдена. — Вбивати весело. Нюхати, як готуються мертві тіла, — це інша справа. “Кричи, Молодша Сестро” Віллов МакКверрі.