Вона була моєю першою в багатьох відношеннях.Моїм першим справжнім викликом. Моєю першою кривавою залежністю. Моїм першим справжнім страхом.Вона - перша смертна за дуже довгий час, яка для мене більше, ніж розвага. У неї є потенціал, і я з подивом відкриваю для себе, скільки надії я все ще маю на людську расу. І все завдяки їй.Вона - перша жінка, з якою я боявся трахатися, бо трахатися з нею означало набагато більше, ніж з іншими. Після довгого, розчарованого життя я не очікував, що людина може так глибоко проникнути мені під шкіру.Коли я почав мріяти про те, щоб бути з нею, торкатися її, обіймати і полегшувати її біль, то зрозумів, що вона претендує на важливу частину мене. Але в той момент я не міг це зупинити.Я повинен був взяти її, і це не було легкою справою. Коли це сталося, це було все, що я собі уявляв і навіть більше, і я ненавиджу її за це. Як вона посміла змусити мене так себе почувати?Вона - перша жінка, від якої я хочу мати дітей. Не зі злості. Не через заздрість.А щоб розділити їх з нею. Щоб побачити, яку магію ми можемо творити вдвох.Зрештою, вона - перша людина, поряд з якою я себе бачу. Не просто на час. Не просто для того, щоб задовольнити тимчасову потребу в іншому. Я буду бажати її протягом століть.А тепер, коли її немає, я хочу її більше, ніж будь-коли. "Диявольська погибель" Лейла Фей