Мої очі залишаються на Аві, не впевнений, чого від неї очікувати. Це вперше, коли я бачу її зблизька після весілля наших батьків. Її все ще щось турбує, і частково через це я не дав волю своїй одержимості – хоча не знаю, як довго ще зможу чекати. Мої почуття зростають до рівня, який я не знаю, як контролювати.– Можна поговорити? – Її солоденький голос звернений до мене, коли вона махає Ванессі до виходу.– Звісно, – я схрещую руки на грудях.– Ти сказав дати тобі знати, якщо мені щось знадобиться... – її голос стихає, коли її блакитні очі зустрічаються з моїми.– Ти не пропустиш есе, – кажу я рівно.– Я й не хочу, – вона нервово хихикає. – Насправді я хотіла запитати... Гм... Чи не міг би ти допомогти мені переконати мого орендодавця змінити замки в моїй квартирі?Мої брови хмуряться. – Тебе щось турбує?Вона чутно ковтає. – Це прозвучить божевільно, але... я... я думаю, що хтось приходить у мою квартиру, коли мене немає.Цікавий спосіб сказати, що хтось трахнув тебе рукою в темряві, але гаразд. “Маленька Солодка Одержимість” Тереза Вульф.