Шановні, останній раз пояснюю про Оскар і шо воно таке. Послухайте і підготуйтеся, бо на нас у березні ще чекає срач з приводу «продажні кіноакадеміки дали премію черговим росіянам!». Великий відсоток, що так воно і буде. Я про «Мінотвр» Андрея Звягінцева.

Але тут я розповідаю не про росіян, а про процедуру. Бо абсолютно є зрозумілим, які стрічки від України треба висувати на Оскар, а які - не дай бог. Якщо коротко, то категорія «Найкращий повнометражний міжнародний фільм» (в яку ми як країна постійно подаємося, як й інші країни) - це фактично категорія авторського кіно. Там змагаються стрічки з мистецькою та інтелектуальною цінністю, експериментами у кіномові, тощо. Саме від цього потрібно відштовхуватися і пропонувати доречі роботи.

Ну а ще згадую нашу «оскарівську еволюцію», які фільми ми висувати з 1997 року, яких помилок припускалися, чому це помилки і як поступово до людей з кіносфери приходило розуміння, як з цими Оскарами працювати.

Щоб ви просто уявили масштаби нашого прогресу, то колись від України висунули фільм Оксани Байрак. Якщо ви зараз взялися за голову, то не поспішайте - тоді був вибір між Оксаною Іванівною і, наприклад, «Штольнею». Автори щиро вважали, що ці їхні стрічки цілком можуть поборотися за премію.

А Байрак роками триндить, що вона була НОМІНАНТКОЮ на Оскар. І біда в тім, що їй вірили, бо у нас про цю премію знають дуже мало, тому людей дуже легко намахати. Бо що висування, що номінування - один хрін.

https://youtu.be/_CVehEuv4Gk?si=3s0I75WMNEp9QQYE