Я ж то думав, що історія Ковеля не відома і не досліджена тільки з точки зору єврейської, польської, російської культури. (Саме цю частину історії Ковеля я й більше досліджував, оскільки вона взагалі майже не представлена для загалу. Протягом десятків років робили вигляд, наче її й взагалі не існувало.)Однак почав шукати та читати матеріали, що стосуються, здавалося б, вивченого пласту інформації щодо українських діячів у Ковелі. Виявилося, що для загалу взагалі нічого не представлено…До прикладу, родина Косачів: як Косачі описували свої походи до театру в Ковелі, які до них гості через місто приїжджали, чим у місті та повіті займався батько Лесі Українки і так далі…Родина Косачів — це один із найбільш очевидних та кричущих прикладів. А таких же було ще чимало.Описане вище — це одна з причин, чому я зневажливо споглядаю на частину нашої псевдопатріотичної спільноти. Вони ображаються на мене через те, що я популяризую міську культуру, яку вони для себе вважають «чужою» за тими чи іншими критеріями. Водночас цей же ментальний хутір абсолютно нічого не зробив за понад 30 років незалежності для того, щоб популяризувати те, що вони називають «своїм».І найгірше полягає в тім, що українських діячів, які були в європейському цивілізаційному контексті, вони всіляко зводили до рівня села.Чому ж так виходить?Як казав Оскар Уайльд: «Красота в глазах смотрящего».Ті люди, які формували цю повістку, — селяни в першому / другому поколінні. І те бачення, та візія, яка була сформована за часів Радянського Союзу, живе в тих головах і до сьогодні. Лише з тією різницею, що на постаменти, де знаходився Ленін, поставили Шевченка. А світоглядний інструмент аналізу залишився незмінним.Більше того, і що в десятки разів гірше, — багато в чому етика залишилася аналогічна.Цивілізаційно — це катастрофа.Еволюційно — слава Богу, це проходить і вже однією ногою з хвостиком знаходиться в минулому.Комічно читати статті про людину, яку для публіки продавали як «селянського діяча», і водночас розуміти, що цей діяч читав Гете, Ніцше, Канта, Арістотеля і знав декілька іноземних мов.Де Гете, а де українське село?Я нічого проти села не маю. У самого в роду, окрім містян, були й селяни — як бідні, так і заможні.Однак зводити всю глибину тієї чи іншої особистості тільки до народництва — це абсурд.Щодо цього мені дуже імпонують слова, які належать чи їх приписують Липинському:— Українці спершу мають стати європейцями (європейцями в класичному цивілізаційному розумінні), а тільки потім українцями.