Архів Аліси || Identity V Lore

Протягом усього свого життя Аманда Ґеддіс страждала від атипової нарколепсії: непередбачуваної катаплексії в поєднанні з галюцинаціями, які могли порушити її відчуття та сприйняття в будь-який момент.Вона провела своє дитинство на самоті в маленькій кімнаті в'язниці. Її батько, що працював тюремним охоронцем, боявся, що вона може знову втратити свідомість перед каретою або ж зіткнеться з іншими небезпеками, тому завжди тримав її поруч, щоб пильнувати.Аманді довелося боротися зі своїм "спотвореним сприйняттям світу" із самого дитинства. Гігантське око, що стежило за кожним її рухом, здавалося настільки близьким, що достатньо було простягнути палець – і вона могла б торкнутися його золотої райдужки. У моменти слабкості її оточували приглушений шепіт і темні силуети.Коли дитина налякана, вона інстинктивно шукає захисту від членів родини, проте ці богохульні розповіді змусили побожну й віруючу матір Аманди прийняти рішення покинути родину. Хоча батько все ще дбав про її безпеку, їхні звичні теплі стосунки поступово зникали, перетворюючись на щось нерозривне, мовчазне та віддалене.Пізніше Аманда навчилася замовкати у потрібні моменти; заплющувати очі на "речі, яких не мало б існувати", але її поодинокі розмови уві сні все ще сповнювали батька страхом — його доньці так ніколи і не стало "краще".Сприйняття часу Амандою було таким ж уривистим. Невелике мансардне віконце в'язниці слугувало їй єдиним способом спостереження за зовнішнім світом, проте зміни на маленькому клаптику неба кроїлись на нечіткі шматочки через раптові напади сну.У цьому місці охоронці наглядають за відомими в'язнями — найнебезпечнішими та найціннішими для досліджень.Тендітна дитина тихо спостерігала за цими злочинцями та їхніми "шкідливими звичками": цими прихованими, потаємними домовленостями, цими маленькими дрібничками із зовнішнього світу, а також за розповідями охоронців про численні злочини кожного в'язня...Це уважне спостереження тривало доти, доки вона не отримала особливий подарунок від однієї з тяжко засуджених в'язнів: просту оптичну діораму. Всередині скриньки вигляд вулиці ледь помітно змінювався від рухів пальців: колір неба перемінювався з блакитного вдень на насичений фіолетовий ночі, а вікна та вуличні ліхтарі вздовж дороги повільно запалювались."То он як люди проживають день…"У заголовках газет нова подруга Аманди була відома як "Догма" – сумнозвісна зловмисниця "Справи про вбивство на плантації чорнобривців Гарлем". Вона була кремезної статури, що набагато перевершувала дорослого чоловіка, здатну вчиняти злочини вражаючої жорстокості. Більше того, її вважали важливим об'єктом френологічних досліджень. "Догма" була вирішальним кроком на шляху до правди та справедливості."Догма" відповідала на кожне запитання Аманди. Її темп завжди був повільним,а інтонація ніжною, часом вона ненадовго зупинялася, щоб зібрати в пам'яті кожну деталь праці на квіткових полях: на світанку повітря пахло павутинням, а до полудня кора дерев та пелюстки ставали сухими й теплими. Робота закінчувалася на заході сонця — коли небо ставало темнішим за жовтогарячі чорнобривці.Тоді Аманда була впевнена, що прагне саме такого звичайного життя, кожного звичайного дня та ночі.Коли її прагнення до звичайного життя досягло свого апогею, "Догму" зрештою засудили до шибениці — хіба ж дитина могла щось із цим зробити?Вперше за багато років Аманда вирішила знову поглянути на ті золоті очі, які ніколи її не покидали."Виграй їй трохи часу в проміжку між останнім допитом та медоглядом"Короткий сполох, що виник через "рецидив" обернувся дивом : у напівпритомному стані, Аманда побачила фігури в довгих мантіях із підвісками у формі котячого ока – саме вони довели, що "галюцинації" Аманди були не просто мареннями. Коли вона знову прокинулася, то стала однією з цих "Вигнанців". Дні, які вона провела переховуючись від чужих очей, змусили відчути себе неймовірно вільною, хоча вірування та ритуали, про які вони мимохідь говорили, закладали в ній тихий неспокій.

≫─━┉┅⋉|Вітаємо|⋊┅┉━─≪Сьогодні ми підготували для вас історію нової вцілілої – Лучниці Брунгільди Вілульф. Сподіваємося вам буде цікаво, приємного перегляду!__Історію родини Вілульф можна простежити до крові вікінгів, успадкованої їхніми предками– оскільки деякі члени втекли до Індійського океану після розпаду Піратської республіки Нассау, інші вцілілі Вілульфи, вирішили повернутися до свого активного способу життя в Скандинавії та залягати на дно на певний час.Історія Брингільди починається з Лаґерти.Лаґерта була донькою голови родини, Еріка Рудобородого. Ерік зробив ім'я родини знаним та жахним у норвезьких водах, а Лаґерта,яка успадкувала ім'я пращурки, чудово керувала флотом. Серед мореплавців сусідніх вод популярною стала молитва: "Нехай Бог благословить нас не зустріти Вілульфів".Вони боялися не лише Еріка чи Лаґерти, а й усього клану Вілульфів. Усі Вілульфи– чоловіки й жінки, старі й молоді утворювали їхню згуртовану бойову силу. Вони були традиційними, але зневажали традиції; об’єднані, але з небажанням об'єднатися. Самè їхнє існування викликало огиду в інших груп,в той час як їхній нестримний характер змусив властиві тому часу упередження зникнути.Брунгільда народилася саме в такій групі однієї грозяної ночі, коли ворог здійснив атаку зі засідки в той час, коли Лаґерта народжувала. Коли крик дитини пронизав бурю, вітри долі дали Вілульфам у скруті шанс вижити. На світанку Лаґерта в ім'я Валькірії «коронувала» немовля.Зростаючи в любові та турботі родичів, Брунгільда була вільною та невгамовною за своєю природою. Вона захоплювалася своєю матір'ю і прагнула стати капітанкою, як і вона. Однак Лаґерта не хотіла, щоб її донька брала участь у небезпечних морських конфліктах,та щоб обов’язки та тиск лідерства перешкоджали щастю та свободі дівчини, тому готувала свого старшого сина в якості наступника.Однак Брунгільда вважала, що мати не обрала її через недостатню працьовитість. Вона невпинно тренувалася і навчалася разом зі своїм другим братом. Згодом їй подарували корабель «Вінланд» і лук, виготовлений самою Лаґертою. Для Брунгільди цей подарунок був визнанням із боку Лаґерти — піднесена, вона ставала дедалі більш непокірною, набираючи іноземну команду та влаштовуючи святкування кожної маленької перемоги. Вона хотіла створити власну команду, стати шановною капітанкою й довести Лаґерті, що та не помилилась, коли обрала її.Але , зрештою, Брунгільда була ще жовторотим пташам. Вона не знала, із яким опором боровся її клан за можливість існувати в ту епоху: з якими втратами зіткнулися Ерік, Лаґерта та незліченна кількість минулих лідерів, щоб захистити їх. Вона не знала, що люди підуть на все, щоб збагатитися. Їхнє перебування на Вінланді не означає, що вони ніколи не зрадять Вінланд...У той кривавий день,під час заходу сонця Брунгільда була закута в кайдани на Стратному Пришибі в якості приманки, поки Лаґерта та її люди розсікали хвилі проти світла від шибениці.У ту мить Брунгільда вперше зненавиділа факт свого народження, бо ,здавалося, її доля була саме такою, як передбачало пророцтво: їй судилося привести воїнів до Вальгалли у сяйві сутінок.#історії_персонажів #лучниця

❋・──━【Вітаємо】━──・❋Ми підготували для вас історію нової вцілілої, Венді Фут, Метеорологині, приємного перегляду!___Дощовики, повітряні змії, солодка вата, погодні експерименти у вільний час...усе це – найтепліші дитячі спогади Венді,але вони ж – ті ясні дні,у які вона більше ніколи не повернеться.Звичний сільськогосподарський сезон у Коннектикуті було зруйновано поганою погодою. Коли стався найсильніший ураган в історії,попри всі спроби матері зупинити її, дівчинка все одно побачила весь хаос крізь мамині руки, та зрозуміла, що її батько більше не тут.Відтоді Венді звинувачувала себе. Якби ж вона могла передбачити погоду, її батько був би з ними.У ранні дні розвитку бездротового зв'язку, у той час ,як інші діти її віку грались із ляльками, іграшками Венді були зламані пляшки, бляшанки, книжки про метеорологію, пестициди та хімічні добрива з полів.Передбачити мінливу погоду пляшкою з-під води було складно, але в моменти, коли думки Венді затьмарювали минулі невдачі, підтримка від матусі та медаль із зображенням вітряка повертали її до світла.Дівчинка постійно стикалась із глузуванням оточуючих і потребувала успішного експерименту щоб довести всім свою теорію.Експеримент пройшов вдало. Принаймні, на думку Венді, він був успішним. Інші ж бачили в ній монстра,що спричинив це лихо.Незважаючи на ситуацію, мати Венді лише більше впенилась у талант доньки, і, за рекомендацією знайомої, відправила дівчинку на навчання до жіночого коледжу в Нью-Йорку.Після численних експериментів, Венді з'ясувала,що вміст вуглекислого газу в повітрі впливає на температуру. Проте, процес публікації цих досліджень був нелегким, Венді довелося йти на компроміс щоб поділитися цією знахідкою зі світом. Зрештою,один з її колег виклав висновки дослідження,яке привернуло багато уваги.Коли такі випадки почали ставатися все частіше, колеги, що працювали з Венді,поступово здавалися та покидали її.Так Венді почала свій самотній шлях досліджень. Незабаром, вона натрапила на звіт про погоду в Ірландії,зміст якого дуже сильно нагадував висновки її минулого дослідження.Після довгих роздумів, Венді вирішила здійснити подорож через океан та все з'ясувати. Але подорож вийшла складною, Венді потратила всі свої заощадження і не лише не дізналася жодної корисної інформації, а й отримала погані новини з дому.Не маючи куди йти, Венді отримала запрошення на "науковий захід", який проходив у сумнозвісному Маєтку. Після багатьох років хвилювань, розгубленості та надії на себе, свою матір і друзів ,вона вирішила вирушити до Маєтку і принести туди бурю,що потрясе світ. #історії_персонажів #метеорологиня

"Ця сфера натхненна легендою про короля Артура та є продовженням історії «Мисливця на драконів», її події відбуваються 100 по тому. Після того, як людський король убив останнього дракона, який гнітив ці землі, королівство поступово повернулось до стабільності й процвітання, а легенда про «злого дракона» стала лише чутками. Тоді як король довірив лицареві повернути меч королів до озера Авалону, той сумнівався в "обіцянці довготривалого миру".Червоний лицар колись був тихим спостерігачем. Він знав, що навіть якщо гігантського дракона буде вбито, людська жадоба, заздрість і бажання слави нікуди не зникнуть. Натомість, вони продовжували існувати ,немов запал від вибухівки, і поступово проявились під час тривалого періоду миру. Нескінченне зношення з будь-чого робить щось посереднє, вбоге. Схоже, блискучі цінності й переконання героїв проявляють себе лише під час жорстоких суперечок, тож він виходить на сцену в «найбільш відповідний момент», знову запалюючи вогонь війни, щоб відтворити сцену, гідну легенд".

Війна століття закінчилася, і меч, що символізував війну та королівську владу, ось-ось буде повернено до озера Авалона. Сп'янілі люди на бенкеті в Авалоні піднімають келихи для тосту за мир і вічну славу.Лицар, що тримає червоний шолом, залишається спокійним серед хвилюючого моменту. Він втомився від вбогості, яку приносить довготривалий мир — стародавні записи свідчать про незліченну кількість циклів, у якому спокою в королівстві суджено занепасти через облуди, а чесноти героїв епосу розмиває час.Сутність зла завжди коливалася між галасом і тишею, але лише нові незгоди можуть породити велич героїв.«Після,того,як війна століття закінчиться,Авалон і його лицарі будуть забуті. Герої минулих років не матимуть куди йти, і навіть кам’яні пам’ятники, на яких викарбувано їхні досягнення, обваляться. Лише вічне жевриво війни може ствердити наше існування та честь лицарів».Страх роз'їв серце кожного, створіння Авалону перебувають у хаосі, схрещуючи мечі одне з одним.Допоки з води не з'являється фея,що приносить піхви єдиній тверезій лицарці у вінку.«Іди й переможи мечоносця з піхвами, які можуть запечатати його силу».«Але дивлячись йому у вічі, не забувай, чому народилась справжня захисниця».#сфери

❴✠❵┅━╍⊶⊰Вітаємо⊱⊷╍━┅❴✠❵Ми підготували для вас історію нового вцілілого, Річарда Стерлінґа,Лицаря, приємного перегляду!____Сім'я Стерлінґів – аристократи, які керують великою підпільною промисловістю. Роками глава сімейства та його дружина не могли отримати дітей. Розірвавши стосунки з колишнім партнером, пані Стерлінґ несподівано народила двійню. Коли близнюкам було чотири роки, вони раптово зникли.У відчайдушних пошуках своїх дітей батьки приклали багато зусиль щоб спокутувати провину. Старшу сестру незабаром знайшли у їхнього колишнього партнера, а молодшого брата вдалось відшукати лише через три роки. У той день, коли він повернувся, хлопчик заспівав дитячу пісеньку, яку колись співав зі старшою сестрою, коли вони прощались. Пісенька була про гру, в яку вони часто грались у дитинстві — лицар і принцеса. За пісенькою і подробицями, які хлопчик розповідав, старша сестра впізнала його.Обидві дитини залишалися невинними та милими, але старша сестра, яка колись була нерозлучна зі своїм молодшим братом, відчула, що щось не так. Одного разу вона виявила, що цей «повернений» брат завжди бреше. Він заманив слуг на дах, а потім змусив дворецького зняти драбину; він поширював ворожнечу серед інших дітей, розпалюючи ненависть; він відкрив інформацію про бізнес їхнього батька на чорному ринку, що призвело до суперечок між батьками, які схилили матір до спроби самогубства. Лише старша сестра знала про це, але її молодший «брат» завжди казав любить її і наполягаючи, щоб вона нікому не розповідала.«Тільки коли цей світ стане достатньо поганим, вони цінуватимуть нас як символи надії», — сказав він.Молодший брат зі схованок спостерігав за конфліктами, спричинених його брехнею, як король, який планує війни та пересуває шахові фігури. І все ж, він часто впадав у роздуми, ніби його хвилювало якесь питання, на яке немає відповіді.Досягнувши шлюбного віку, сестра, яка знала всі таємниці, прагнула втекти від цього таємничого «брата». Але одного сонячного дня він штовхнув її зі сходів. «Допоки ти не можеш піти, я завжди буду «Лицарем», і ти не підеш у зовнішній світ».Тільки тоді люди побачили його злі вчинки. Колись вони думали, що він був простою дитиною, яка любила читати, лицарські п’єси, фехтування і книги про війну. Батьки нарешті побачили, що на старих сімейних фотографіях, зроблених до чотирьох років, обличчя молодшого брата було вирізане та замінене обличчям «Річарда».Врешті-решт, коли старша сестра пішла до Червоної церкви на вінчання, Річарда закрили в ізоляторі. Після весілля старша сестра зникла, а пан та пані Стерлінґи заснули вічним сном у вежі маєтку.Річард Стерлінґ, який успадкував усе сімейне майно, все ще чемно посміхався. Наспівуючи «Лицарську» пісеньку, він вирушив у подорож, на пошуки своєї сестри.#історії_персонажів #лицар

Гуркіт машин – серцебиття міста, а дим, що піднімається до неба, – його подих.Полум'я, розпалене на чорному «камінні», скип'ятило колись спокійну водну гладь, і повело людей новими стежками, разом женучи в іншу епоху.У цій новій епосі ,разом із поширенням багатства, прийшли нескінченні тумани і дощі.Спочатку люди не звертали уваги, вважаючи, що це просто тяжка зима, трохи похмура весна, аж поки рік за роком, у особливо довгі безвітряні зимові дні, люди раптом не зрозуміли, що свіжої весняної зелені вже давно немає, а ,натомість,тим, що безмовно цвіло, було зів’яле ,жовте і хворобливе.Оскільки тривога та підозри в їхніх серцях зростали, «Чисті крила» створила легкі «крила», намагаючись полетіти в небо, щоб знайти джерело всього. Тим часом бізнесмен, який очолював установу фабрики, керуючи «Силовим ядром» цієї величезної машини, більш вміло керував людьми, привівши їх до «винного», якого ті бажали побачити — чорного «демона».Безсилого «демона» ритуалом «вигнали», а фабрику на короткий час закрили, щоб очистити сліди, залишені ним. Найбільш переконливим доказом у всій цій історії стала вчасна ясна погода.Але сонячне світло незабаром затьмарили хмари та туман, а очікувана весна так і не прийшла.Безмежна «Сіра хмара» огорнула землю. Омивання дощем не приносило очищення, лишаючи лише іржу, пекучий біль і порожнисті сліди корозії. Деякі кажуть, що в щойно відкритому цеху фабрики вони знову почули гуркітливе дихання демона.#сфери

✺————Вітаємо————✺У нас для вас підготована історія нового мисливця – Людини-цапа, Джефрі Бонавіти! Приємно перегляду ♡ ————З народження ліва нога Джефрі була дивно вигнута дугою. Зростаючи, цей вигин в інший бік ставав все більш виразним. Вважаючи це проявом гріха, батьки покинули його. Однак, доля не відвернулася від Джефрі повністю. Директор зоопарку Готорн знайшов його на вулиці та забрав до себе.Страх залишитися бездомним заспокоювали тварини навколо нього. Джефрі виріс разом із тваринами в зоопарку, і навіть найлютіші леви ніжились об його руку. Його унікальна здатність розуміти кожен рух тварин зробила Джефрі найвидатнішим доглядачем у зоопарку. Однак темні підозри з дитинства все ще переслідували його. Деякі люди вважали, що він володіє особливою зловісною силою, яка дозволяє контролювати цих грізних звірів.Тихе життя в зоопарку обірвалося через випробування реального світу. Простого показу тварин більше не було достатньо для залучення потрібної кількості відвідувачів. Щоб зберегти прибуток, директор зоопарку вирішив долучитися до поточної тенденції та додав у програму тваринні виступи. Звісно ж, Джефрі, з його тісним зв’язком із тваринами, був найкращим вибором для ведучого цих шоу.Заради добробуту тварин, Джефрі, хоч і неохоче, виходив на сцену. Його унікальна зовнішність і спілкування з тваринами в поєднанні з механізмами на сцені створювали вражаючу виставу. Однак, щоб триматись на рівні з інноваційними шоу конкурентів, єдиним способом втримати глядачів було продовжувати ставити дедалі більш захопливі виступи. Обережність Джефрі у виборі змісту вистав та його захист тварин ставали дедалі нестерпнішими для директора зоопарку.Зоопарк Готорн почав активно рекламувати безпрецедентну та захоплюючу виставу для глядачів, але дресирувальник, який вів це шоу, мав незнайоме ім’я. Колишній дресирувальник, Джефрі, вийшов на сцену разом із тваринами під час виступу, а директор пояснив, що ланцюг на його щиколотці був необхідною частиною шоу. Глядачі були заворожені хвилюванням від близькості до лютих звірів у новій програмі, не підозрюючи про більшу правду, що стоїть за виставою.Зоопарк Готорн завжди шукає новий вміст для вистав, щоб задовольнити свою дедалі вибагливішу публіку. Перед самим початком нового шоу глядачі були шоковані, коли з'ясувалося, що клітки з лютими звірами були відкриті завчасно. Коли дим, який сповіщав про початок виступу, поширився навколо, вони зрозуміли, що будівля, в якій вони перебували, перетворилася на ще одну «клітку».#історії_персонажів #людинацап