Шарварок

Коли я пишу за пронаталізм, як стратегію виживання ромського етносу, то маю на увазі в першу чергу, що з із нинішнім поширенням контрацепції еволюція трохи відкоригувала свої вектори і нині розумність і амбітність стали факторами, що протирічать природному відбору і тепер чим розумніша людина, тим менше у неї шансів залишити нащадків. До речі, щось подібне передбачав іще Еразм Роттердамський.Я пробував дослідити, звідки пішла ця нинішня окцидентальна мода на аборти – і прийшов до висновку, що першопричиною є праця Римського клубу «Межі росту» початку 1970-х, автори якої доводили, що людей стало так багато, що Земля от-от помре від перенаселення. Звичайно, це був чистої води алярмізм штибу того, що ми спостерігали з озоновою дірою та ковідкою, а от зараз хтось чекає падіння величезного метеориту.Зрозуміло, що тут було кричуще порушення принципу «у-вей», так як віддалені наслідки неомальтузіанської політики дуже важко прорахувати. Нагадаю, що коли товариш Мао розпорядився знищити усіх китайських горобців, це призвело чи не найбільшого в історії цієї країни голоду – а що говорити про знищення не горобців, а міліардів людей? Я, наприклад, дотримуюсь тієї думки, що прогрес можливий лише при максимальному зростанні чисельності населення і саме перехід до антинатальної політики призвів до зникнення японського економічного чуда, застою в Європі і, власне, упритул до цього підходить і Китай.Якщо ви хочете спитати, де я це вже вичитав, то я вже згадував за чеського науковця Комарека (1, 2) його фундаментальну працю можна купити тут. Але ж знову-таки про щось подібне писав і Ібн Хальдун, і ще ми дуже недооцінюємо пророцтво Великого Кобзаря «і премудрих немудрі обдурять». Тут іще кажуть, нібито світ іде до сценарію фільму «Ідіотократія», та я скажу більше: він повертається до великого циганського табору. Це в принципі закономірно, бо будь-яка динамічна система, вичерпавши ресурс для руху вперед, неодмінно відкочується в своїй еволюції назад до того стану, який гарантуватиме їй стабільність. Власне, це і сталося з українською індустрією за часів незалежності. Ну і іще ми живемо у свті підміни понять, коли масове дітовбивство називається нейтральним терміном «репродуктивні права» - це до питання, наскільки потрібно розуміння «чженьмін» для уникнення мовних пасток. «Шляхетний чоловік обережний з невідомим. Якщо імена неправильні, то слова не мають під собою основи. Якщо під словами немає основи, справи не здійснюються. Якщо справи не здійснюються, ритуал і музика спустошені та ображені. Якщо в ритуалі і музиці немає гармонії, закони і покарання не застосовуються, як належить. Якщо так є, то народу нікуди поставити ногу і немає до чого прикласти руку. Тому шляхетний чоловік, коли накладає імена на існуюче, повинен промовляти їх без недбалості, а те, що висловив, має виконувати сумлінно. В його словах не має бути навмисної або ж випадкової відстані між суттю та іменем», — казав Учитель Кун.

Будучи підписаним на кілька брайтонських ресурсів, я помічаю там зміну настроїв на тему українського антитрампізму і наратив "більше ці українці ні цента від мене не дочекаються з такими настроями" (1, 2), ну й знову піднімається призабута тема, що тут живуть одні антисеміти. Можливо, перед нами реакція на те, що реальність 100 днів Трампа не дуже відповідає очікуванням: когнітивні дисонанси, зрозуміло, зроблять винними Україну, тим більше що вітчизняний фейсбук дає підстави для цього. Українці подібне почуття відчувають щоп'ять років, зауважу.Але ж чи дійсно українці ненавидять Трампа більше за американців? Це вже залежить від критеріїв. Адже не в Україні палять автосалони "Тесла", і не у нас ліберальні антисеміти ходять вільно вулицями з палестинськими прапорами, шугаючи правовірних гебреїв. Та навіть людей, що здатні виправдати потенційне вбивство Трампа у нас, гадаю, менше, ніж у Штатах (хоча після злорадства з приводу Фаріон я вже не так у цьому певен).Гадаю, що у нас виробилась вже захисна реакція скидати пару через пости у соцмережах, що допомагає суспільству не переходить до прямої різанини опонентів на вулицях. Це дуже помітно було, коли вітчизняна блогосфера расчєловєчівалась щодо акули. У американців нема такого корисного досвіду, тому і ймовірність силових ексцесів там вища. Хоча я не вірю і у ймовірність нової громадянської війни у Штатах, принаймні поки там є пристойний рівень життя і зайнятості навряд чи хтось буде кидати улюблену роботу і сім'ю, узявшись за кольт 45-го калібру.

Ще одна відповідь на питання, чому цигани? Тому, що інформація сприймається по-різному залежно від місця її отримання. І тут не лиш сакраментальне «хай їдять тістечка», але і цілком реальна історія про мого знайомого філолога. Який, дізнавшись, що для позбавлення алкогольної залежності варто змінить оточення, поїхав світ за очі в руську (це до війни було) фатально убухану дєрєвню, звідкіль писав розпачливі пости «вже тиждень як змінив обстановку, а алкоголь чомусь не відпускає». Щоправда, потім він таки позбавився від залежності, змінивши професію – це з його слів, бо, судячи з його фейсбуку, там є ще негаразди.Чому потрібно світові новини про Трампа та екзерсиси Портнікова читати у циганському таборі – так це тому, що тут вони проходять чудернацький фільтр скептицизму. Сама обстановочка впливає не те, щоб всю високочолу аналітику сприймати іронічно. А що скептицизм – це метод пізнання істини, писали ще Бекон з Декартом. У світі, де центри впливу ведуть щоденну боротьбу за ваш мозок, це корисна навичка.

Настав нарешті час поговорить за білорусівЩо ми знаємо про цей кроткий народ? Що у них чисті вулиці і що протестувальники проти Лукашенки там роззуваються перед тим як вилізти маніфестувати на лавочку. Однім словом, весь переліт того, що в нас називається словом "законослухняні".Проблема в тому, що білоруси ніфіга не знають про чженьмін, тобто, перш ніж виконувати закон треба дати для себе визначення, що таке закон. Фактично, Лукашенко пояснив цьому етносу, що закон тут він і законослухняні білоруси, гадаю, в більшості своїй це приймають, як даність.І не тільки білоруси. Над всіми законослухняними народами Європи їхня еліта ставить самі людожерські експерименти, мотивуючи тим, що це не бюрократи узурпували владу, а просто закон тепер у нас такий. Особливо це, звичайно, стосується ісламізації Сполученого Королівства, але і Франція з Німеччиною не пасуть задніх. Сліпе слідування закону стає фактором еволюційного відбраковування.Українцям же, виходячи із цього, варто не стільки інтегруватися в Європу, скільки розглядати цей кволий континент як зону колонізації і становлення нашої питомої анархії. Втім більш розширено я це писав уже отут.

Оці послання позаземним цивілізаціям, відправлені на зондах «Піонер» та «Вояджер» є класичним зразком антропоцентризму: ми вважаємо, що інопланетяни мали б мислити так само, як і ми, виходячи тих же міркувань, з яких, наприклад, пишемо на рівні власних очей. Теза «Людина – подоба Божа» (або в атеїстичній версії «Людина – цар Природи») є джерелом чи не найбільшої кількості наших когнітивних помилок.Не раз я пробував уявити себе іншопланетянином, який отримав би отаку космічну цидулу і, чесно кажучи, так і не придумав, яким би мав би бути ключ до роз шифровки всього тут понаписуваного. Ба більше! В посланні «Піонера», запущеного 1973-го року рекомендується шукати Сонячну систему з дев’ятьма планетами, у той час, як конгрес Міжнародної астрономічної асоціації в 2006-му році виключив Плутон із складу планет, визнавши його лише жалюгідним карликоїдом із поясу Копейра, тобто повноцінних їх залишилось лиш вісім.Галактичні фактчекери, якби такі існували, уже на цій підставі мали б заканселити «Піонера», визнавши всю інформацію, отриману з цього ненадійного джерела за час його польоту, недостовірною. І фейсбук мав би ставити біля них відповідні плашки з думкою незалежних експертів з перевірки фактів.І що випереджає астрономію, так це, звичайно, зміни до українського правопису які летять поперед навіть «Вояджера». Здається, в їх шаленій зміні є лише один сенс: аби вкраїнці не устигли призвичаїтися до поточної редакції. Гадаю, саме тому ніхто не відправляє іншопланетянам послання солов’їною. Нам ще лише Зоряних тут війн бракувало.

Зібрався з духом пояснити логіку того «трампізму», у якому мене звинувачують час від часу.По-перше, я бачу нашу війну не як локальний збройний конфлікт, а як частину турбулентності світового масштабу. Гадаю, уже не залишилось нікого, хто не помічає, що світ розбився на блоки, які готуються лише напасти одне на одного – причому на самих різних континентах. Гадаю, що причина цього у боргах, в яких загрузли всі провідні світові актори і війна в такому випадку є як нагодою прикрити дефолт патріотичними гаслами, так і примусити тих хто програв заплатити за векселями тих, хто виграв. Колись уже писав, що перевага України в тому, що вона першою увійшла в цю турбулентність, тому має шанси з неї і першою вийти з (порівняно) невеликими втратами.По друге, я не бачу зараз перспектив появи ЗСУ під стінами Москви. Попри те, що ми отримали беззаперечну перевагу над московитами у справі гендерних студій, це не дуже відбилося на лінії фронту, де йде затяжна війна без жодних оптимістичних перспектив. Мені здається, найбільш розумна стратегія зараз – вихід із війни, і хай москалі шукають собі нового ворога де-інде. Знову ж таки свою відчайдушність хай краще показують польські рольніки – я обов’язково писатиму пости на їх підтримку в соцмережах. Зупинення ж війни для Росії просто неможливо, сам перехід до миру завдасть їй більше збитків ніж усі наші бомбардування її НПЗ.Тому я звертаюсь до єдиної сили, яка проголосила за мету тут оголошувати перемир’я, якою виступає адміністрація Дональда Трампа. Усі слова європейських чільників про «непорушну єдність» по суті є лише облудою, вони платять нам копійки, аби війна із України не перекинулася на Європейський Союз. Причому в їх інтересах зробити цей конфлікт нескінченним, так як ні в Страсбургу, ні в Брюселі не зацікавлені у поразці, а тим більше розпаді Росії. Це саме стосується і Демократичної партії США. І те, що війна, яка починалася як українсько-російська перетворюється на проксі-війну Європи із Росією – це не «російські наративи», а сама об’єктивна істина.Звичайно, нам можуть бути виставлені якісь серйозні вимоги (а коли це в перемир’ях виставлялися такі вимоги, які всіх влаштовували), однак при цьому тре тримати в голові, що це не кінець історії, і Росія вже йде в рознос. Однак з моєї точки зору краще, аби із ними воювало оте НАТО в яке нас ніяк не пускають, аніж Збройні сили України. А політика Дональда Трампа до цього власне і веде – хоч я не заперечуватиму, що публічні його представники не завжди виглядають дуже досвідченими та професійними гравцями. Ну от я так бачу ситуацію, і хотів би послухати зауваження

Свого часу і я доклався трохи до тролінгу Пресвятою Фофудьйою. Екс-голова нацкомісії із захисту суспільної моралі та академік Академії правових наук Василь Костицький, певно, має пам'ятати той свій ляп, по ньому ще смачно відстібався покійний Сухобок – на жаль через припинення діяльності «Обкому» не можу знайти оригінал тієї публікції.Я тоді вважав, що у суспільства ніколи не було проблем з мораллю до появи комісії з питань суспільної моралі, і зараз моя думка не змінилася: всі ці комісії з публічної етики чи журналістських стандартів можуть існувати лише постійно множачи заборони, звужуючи свободу слова, цензуруючи та хейтячи. Як правильно каже Рудий Донні, в Америці не було проблем з освітою до створення Міністерства освіти. Це 100% можна сказати і про нашого Оксена Лісового.Ви, до слова, у курсі, що сина нашого дитячого омбудсмена звати Єлисей? Хочу лиш нагадати, що біблійний Єлисей наслав ведмедів на дітей, що насміхалися з його голомозості, й ті умертвили 42 підлітка. Совпадєніє? Не думаю

«Значіт, рядом с тобой – Чужой» (Владімір Висоцкій)Учора в нашому тісному чаті ми мали дуже змістовну дискусію щодо того, чи завжди сіквели є гірші за оригінальні фільми, яка вилилася у обговорення, чи кращий другий фільм «Чужого» за перший. Тому я принагідно вставлю трохи не по темі свої п’ять шагів про цей фільм.«Чужий» потрібно в першу чергу розглядати, як підтвердження законів Паркінсона, і ось чому: неважко помітити, що Еллен Ріплі є найефективнішою зброєю у боротьбі з ксеноморфами. Зокрема, в одній із серій вона їх винищила більше за (3-тю штурмову?) дивізію галактичного спецназу. Але при цьому вона як увійшла до нас сержантом, так сержантом нас і покинула.Про те, що талант безпосередньо заважає кар’єрі, прямо говориться і у серіалі «Коломбо», головний герой якого є, певно, найкращим сискарем за всю історію Америки – але при цьому йому не вдається просунутись у званні далі за лейтенанта. А Паркінсон якраз із цього приводу і казав, що бюрократична система однаково жорстко викидає із своїх лав як носіїв наднекомпетентності, так і надкомпетентності оскільки і одні і другі становлять для неї неілюзорну загрозу.

Ще один доказ того, що політичне життя Сполучених Штатів Америки відстає приблизно на двадцять років від Українського.Отже народ у Стейтах зараз їсть сенсацію: принаймні декілька указів Джо Байдена про помилування були підписані не Джо Байденом. Це вони просто не знають, що творилося з тими підписами на рівні одного окремо взятого Києва!Де той же міський голова Олександр Омельченко ставив на резолюціях два різних автографа на одному з яких явно читалося «О(лекасандр). Ом(ельченко)», а на другому відповідно «А(лександр). Ом(ельченко)». При цьому існувала нагласна рознарядка документи з підписом «О.Ом» виконувати, а «А.Ом» не виконувати ніяким чином, навіть якщо там написано «до виконання».Потім ще в підписи вніс свою лепту і Леонід Черновецький, який власноруч не підписав жодного документа, так широко використовуючи факсиміле, що Миколі Азарову довелося взагалі заборонити використання факсиміле в паперообігу. Причому є така досить імовірнісна чутка, що Черновецький використовував не те факсиміле, яке зареєстроване в Мінюсті, а інше візуально подібне до нього, через що фактично всі документи підписані ним, можуть бути оскарженими. І це, як не дивно, створює гарантію для Черновецького від кримінальних переслідувань, адже наслідки можуть тут дуже багато чого обвалити.Не знаю, як щодо автографу Кличка, я не зовсім певен, що він вміє писати. Зате стало більш зрозуміліше, чому кияни із їх безпомилковими електоральними стратегіями так переживали за політичне майбутнє того ж Байдена.

Колись ми в вузькому колі спілкувалися про те, що українське розуміння комунізму передається через пісні «Ой, наступала та й чорна хмара», де дукача-експлуататора голота викидає з шинку та особливо «Якби я був полтавський соцький». Це, не побоюся цього слова, симулякри. Без них, зокрема, важко зрозуміть, чому український народ абсолютно щиро дивується, що його головний кредитор ображається на хамську поведінку Зеленського. І оцей весь антитрампівський шухер, що я його спостерігаю останні дні – це викидання того багатія «за чуб, за руку» із згаданої пісні. Полтавський соцький же - це чисто USAID, у якого завжди звідкись є дурні гроші на розмаїтті проекти.Те саме стосується Південної Кореї, до слова: одного фільму про кальмара було досить, щоб побачити наскільки у них акцентована класова ненависть до багатіїв, які заставляють знедолених брати участь у кривавих лотереях. Але от зараз подивився оскароносних «Паразитів» - то, можу, сказати, такий викривальний фільм міг би цілком бути показаний у Північній Кореї. Весь його сюжет заснований на класовому антагонізмі: багатії живуть в маєтках, біднота задіяна в обслузі, а то й узагалі ховається від кредиторів у підвалах. Це потрібно враховувати, коли ви будете думати, звідки в Південній Кореї з’явилося стільки прихильників ідей чучхе, аж до утворення парламентської більшості і скидання президента. Частково я пробую дати відповідь на це питання у своїй безсмертній класичній праці, до слова.