Часто читаю питання: «Чи плануєте повертатись в Україну?»

Я не просто планую. Я вже виношую конкретний проєкт, який хочу реалізувати, коли повернусь.

За час війни я створив в Україні «Стейки Карпат». Сервіс, через який тисячі людей можуть замовляти фермерські продукти ахуєнної якості, за адекватними цінами і з крутим сервісом.

Але в мене є ще одна мрія.

Там, де я в дитинстві пас корів, коли ще ходив у школу, на Житомирщині, я хочу побудувати дуже сучасну ферму.

Я вже бачу її в голові.

Великі стада блек ангусів. Іспанські чорні свині. Можливо, навіть страуси. Максимум автоматизації. Сучасне виробництво. Щоб це була одна з найкращих і найтехнологічніших ферм в Україні.

Там є класна річка. Біля неї я бачу невеликий готель. Щоб люди могли приїхати на кілька днів, пожити на природі, побачити, як все вирощується, і спробувати продукти прямо там.

Я виношую цю картинку і дуже хочу її реалізувати.

І от для мене в цьому весь сенс розмови про повернення.

Повернутися просто для того, щоб фізично перевезти своє тіло з Італії в Україну? Навіщо?

Я хочу, щоб у мене вийшло тут. Заробити гроші. Отримати новий досвід. Побачити, як працюють інші країни. Навчитися новому.

А потім частину всього цього привезти в Україну і щось там створити.

Мені здається, Україні важливі не просто люди, які повернуться.

Їй потрібні люди, які повернуться з мріями, грошима, знаннями, досвідом і конкретним бажанням щось побудувати.

Тому я б питав трохи інакше.

Не «чи плануєте повертатися?»

А «що ви плануєте створити, коли повернетеся?»