The best of Zhytomyr || Війна в Україні || Серйозна група

⚽️ Олексій Гуцуляк також їде до команди в ІспаніюГеннадій Буткевич: «Я ухвалив рішення щодо Гуцуляка аби допомогти збірній України»Президент ФК «Полісся» Геннадій Буткевич в ексклюзивному інтервʼю клубній пресслужбі прокоментував ситуацію навколо Олексія Гуцуляка та повідомив позицію клубу щодо перемовин із футболістом та рішення, ухвалені на поточному етапі.— Геннадію Владиславовичу, як тривали перемовини щодо продовження контракту з Олексієм Гуцуляком?— Олексій мав одні з найкращих умов у команді. Це факт. Але з’явився запит на ще більшу суму, яка, на мій погляд, не відповідала реальності. У нас є інші гравці такого ж рівня, і робити одному футболісту завищену зарплатню — це прямий ризик для погіршення атмосфери в роздягальні. Як президент клубу, я на такий ризик іти не можу. Водночас я розумію, що ця позиція формувалася не стільки самим Олексієм, скільки його агентом, який думає насамперед про власний прибуток, а не про український футбол.— Яке рішення ви в підсумку прийняли?— Я ухвалив рішення, щоб Олексій приєднався до тренувального табору «Полісся» в Іспанії. Він добре виступає за збірну України, і ми всі розуміємо, яке важливе завдання зараз стоїть перед країною — пробитися на чемпіонат світу. Тобто прийняв це рішення аби допомогти збірній України у відповідальний момент. Я спілкувався з Сергієм Ребровим, і він сказав, що буде враховувати форму Гуцуляка. Якщо Олексій буде в хорошому стані, він може отримати виклик на березневі матчі. Тому зараз найкраще рішення — працювати і готуватися разом із командою.Прес-служба ФК ПоліссяПідписатись на нас | @zhyto_bestЗвʼязатись з нами | @zhyto_best_bot

Працюємо в ощадному режимі разом: звертаємося до громади та бізнесуЕнергетична ситуація в країні залишається складною ⚡ Через постійні ворожі обстріли української енергетичної інфраструктури система працює з обмеженнями, а енергетики щодня докладають максимум зусиль, щоб світло в оселях було стабільним.У Житомирській громаді вуличне освітлення в нічний час переведене на ощадний формат — там, де це технічно можливо і безпечно. Це вимушений, але необхідний крок, щоб зменшити навантаження на мережу та підтримати енергосистему країни.Сьогодні на засіданні комісії з питань ТЕБ та НС наголосили: раціональне споживання електроенергії — це спільна справа громади, бізнесу і міста.Звертаємося до підприємців:🔹 мінімізувати використання світлової реклами та обмежити підсвічування вивісок;🔹 за можливості переводити обладнання в економні режими або вимикати його у вечірні години;🔹 замінювати лампи розжарювання на енергоощадні LED-лампи.Навіть невелике скорочення споживання має значення. У пікові години це допомагає зменшити навантаження на мережу та знизити ризик аварійних відключень.Просимо мешканців громади:❌ не користуватися потужними електроприладами;❌ не вмикати одночасно кілька енергоємних приладів;❌ вимикати зайве освітлення.Дякуємо кожному, хто долучається. Разом — впораємось 💙💛ЖМР

⚠️У Житомирі поліція встановлює обставини ДТП з травмуванням пішохідки👉Дорожньо-транспортна пригода сталася 6 січня близько 10:30 на перехресті вулиць Київської та Івана Мазепи в обласному центрі. На місці події працювала слідчо-оперативна група Житомирського районного управління поліції №1.🏥Попередньо, 56-річний киянин, керуючи автомобілем Ford, здійснив наїзд на жінку, яка перетинала проїзну частину. У результаті ДТП пішохідка, 56-річна жителька Хмельниччини, отримала тілесні ушкодження та була доставлена до медичного закладу.👮‍♂️Нині поліцейські з’ясовують обставини події.‼️Водночас поліція звертається до водіїв: будьте уважними та обережними під час поїздок, особливо наближаючись до перехресть та пішохідних переходів. Пам’ятайте, що швидкість руху в населених пунктах не повинна перевищувати 50 км/год.‼️Шановні пішоходи! Переходьте дорогу виключно у встановлених місцях, попередньо переконавшись у безпечності ваших дій.Підписатись на нас | @zhyto_bestЗвʼязатись з нами | @zhyto_best_bot

‼️ Поліція встановлює обставини смерті жителя Пулинської громади3 січня близько 15:45 на спецлінію 102 надійшло повідомлення про виявлення на вулиці селища чоловіка, який помер до прибуття «швидкої допомоги». Під час огляду тіла було виявлено сліди крові на обличчі померлого. Слідчі поліції розпочали досудове розслідування.Правоохоронці встановили, що померлим є 50-річний житель Пулинської громади. Тіло чоловіка було направлено для проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.Попередньо встановлено, що 2 січня чоловік перебував у РТЦК та СП та проходив ВЛК у місті Житомирі. Наступного дня у нього кілька разів була носова кровотеча через підвищений тиск. Медики надали йому необхідну допомогу без госпіталізації. Згодом чоловік повернувся до Пулин, де в місцевому РТЦК та СП отримав бойову повістку та мав прибути 5 січня. Після цього він вийшов із адміністративного приміщення. Згодом чоловіка виявили неподалік без свідомості та викликали медиків.Нині поліцейські встановлюють всі обставини події, в тому числі вивчають записи з камер відеонагляду, опитують свідків та очевидців.Крім того, повідомляємо, що упродовж останнього місяця до поліції не надходило інших повідомлень про травмування та загибель чоловіків призовного віку, як стверджує один із дописувачів у соціальній мережі.Лише 25 листопада до поліції надійшло повідомлення, про те, що поблизу зупинки громадського транспорту в селищі Пулинах було виявлено 55-річного місцевого жителя в стані сильного алкогольного сп'яніння та з травмою голови. Його було доставлено до лікарні в місті Житомирі. Під час опитування чоловік повідомив, що впав сам та тілесних ушкоджень йому ніхто не заподіював.Підписатись на нас | @zhyto_bestЗвʼязатись з нами | @zhyto_best_bot

Житомир попрощався із Воїном-Захисником...🕯️ РИБИЦЬКИЙ СЕРГІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ 15.02.1973 - 01.01.2026рр.Із глибоким сумом сповіщаємо, що відійшов у вічність Захисник України — Людина честі, мужності та великого серця.Сергій Валентинович був добрим сім’янином, турботливим чоловіком і батьком, для якого родина завжди залишалася найбільшою цінністю. Щиро любив свою країну, цікавився та вивчав історію України, глибоко усвідомлюючи її шлях, боротьбу й право на свободу. Із відзнакою закінчивши ЗОШ №34 (нині ліцей №34), вступив до Житомирського військового інституту, де успішно навчався. У званні лейтенанта розпочав шлях захисника.Повернувшись до цивільного життя, він не залишив служіння людям — заснував та очолив Благодійний фонд «Турбота і милосердя». допомагав тим, хто цього найбільше потребував.За покликом серця повернувся на військову службу - 2019 році доєднався до лав Захисників України в одному з підрозділів Збройних Сил України, брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії в Донецькій і Луганській областях.За відвагу, самовіддану службу та вірність присязі був відзначений високими відомчими й державними нагородами, зокрема: Почесним нагрудним знаком «Хрест військова честь»; Почесним нагрудним знаком від Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест»;«Хрестом Десантно-штурмових військ».У мирному житті він був щирим, добрим і чуйним, надійною опорою, вірним другом. Побратими поважали його за принциповість, людяність і внутрішню силу, сміливість, виваженість у прийнятті рішень при виконанні бойових завдань.Смерть передчасно вирвала Воїна 01.01.2026р. Він назавжди залишиться в серцях родини, друзів, побратимів як відважний і мужній Захисник Украни... У вічний скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...Світла пам'ять і вічна слава Воїну-Захиснику!..ЖМР

На щиті повернувся Герой...🕯️ МАЦЮК СЕРГІЙ РУСЛАНОВИЧ28.01.1990 — 23.10.2024рр.Сергій народився у м. Житомирі в родині залізничників. З дитинства батьки виховували його чесним, порядним, людяним і добрим. Навчався у ЗОШ №10 (нині — ліцей №10). Ще зі шкільних років вирізнявся любов’ю до математики, мав багато друзів і щиру повагу серед однолітків.У 2007 році вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, де здобув фах оператора комп’ютерного набору. Повернувшись до рідного Житомира, працював у рекламній сфері, де реалізовував свої здібності та творчий потенціал. У 2011 році Сергій створив власну сім’ю. У 2014 році народилася донечка — його найбільша любов, гордість і світло життя. Попри життєві випробування, Сергій завжди залишався турботливим і люблячим татом.Пандемія COVID-19 у 2020 році змінила його життя — рекламна фірма, де працював Сергій, припинила діяльність. Він був змушений працювати у будівельній сфері в приватних фірмах, однак мрію повернутися до реклами не полишав. Із перших днів повномасштабного вторгнення рф Сергій прагнув стати на захист України, але через стан здоров’я певний час був визнаний непридатним до служби. Та у серпні 2024 року він таки приєднався до лав ЗСУ. Пройшов військову підготовку та служив стрільцем-санітаром механізованого відділення у складі Першої танкової Сіверської бригади. 19 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання екіпаж Сергія наїхав на ворожу міну. Він зазнав акубаротравми, проте разом із побратимами зміг дістати іншу техніку й продовжив виконувати завдання.20 жовтня 2024 року Сергій востаннє вийшов на зв’язок. Його останні слова були сповнені страху, болю, але водночас — безмежної відповідальності й любові до побратимів та рідних. Він не зміг залишити тих, хто на нього розраховував. Він пішов допомагати, попри власний стан, бо не міг інакше. Це був вибір справжнього Воїна і Людини честі.1 листопада 2024 року родину сколихнула страшна звістка — Сергій зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Богоявленка на Донеччині. Рідні вірили, чекали й плекали надію знайти його живим, навіть якщо у полоні. Та у серпні 2025 року збіг результатів ДНК-експертизи обірвав усі надії.Через довгий та болісний рік і два місяці важкого очікування родини Герой на щиті повернувся до рідного міста. У серцях рідних, близьких, друзів і побратимів Сергій назавжди залишиться світлою, доброю, чуйною людиною, надійним товаришем і справжнім Героєм.У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...Світла пам’ять і вічна слава Герою!ЖМР

На щиті повернувся Герой...🕯️ ЗАТОРСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ17.02.1976 – 15.03.2025рр.Олександр народився у м. Житомирі, де минуло все його життя. Тут він зростав, формувався як людина праці, щирості і доброти. З дитинства був старанним, відповідальним і працьовитим хлопцем. Навчався у ЗОШ №1 (нині — ліцей №4).Після закінчення школи пішов працювати слюсарем, адже прагнув у всьому допомагати матусі, яку безмежно любив і глибоко шанував. Згодом проходив строкову військову службу. Повернувшись, працював на взуттєвій фабриці, а також на будівельних майданчиках. Олександр був доброю, чуйною та відкритою людиною. Завжди готовий прийти на допомогу, підтримати словом і ділом. Любив життя, природу, риболовлю, мав хист до малювання. Був відданим і турботливим братом.Із початку повномасштабного вторгнення рф Олександр активно займався волонтерською діяльністю, доєднався до благодійного фонду «Банк Добра». Допомагав ЗСУ, вимушеним переселенцям та малозабезпеченим верствам населення. За відданість справі був нагороджений медаллю «Гордість колективу». У жовтні 2024р. Олександр добровільно став до лав Захисників України, вступивши до одного з підрозділів ЗСУ, щоб боронити рідну землю. Він щиро вірив, що повернеться живим, і після Перемоги буде відбудовувати Україну.15 березня 2025р. під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Донеччині, Заторський Олександр Миколайович героїчно загинув.Лише через дев’ять місяців Герой на щиті повернувся до рідного Житомира…У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...Світла пам’ять і вічна слава Герою!ЖМР

На щиті повернувся Герой...🕯️ КОЛЕСНИК МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ03.10.1998 – 23.12.2025рр.Михайло народився у м. Житомирі. З дитячих років був щирим, добрим, відповідальним і цілеспрямованим, умів співчувати та завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував.У 2016 році закінчив Житомирський екологічний ліцей №24 (нині - ліцей №24). Обравши шлях служіння й допомоги іншим, вступив до Поліського національного університету, здобувши диплом магістра за спеціальністю «ветеринарна медицина». Михайло безмежно любив тварин, був надзвичайно добрим і чуйним, і саме це стало головною причиною вибору його професії.Паралельно з навчанням він працював в американській логістичній компанії. Там повною мірою розкрилися його організованість, відповідальнісь, уміння мислити наперед і приймати виважені рішення. За ці якості пізніше, під час захисту Батьківщини, побратими дали йому позивний «Логіст».Михайло захоплювався страйкболом, брав участь у змаганнях, де його команда неодноразово виборювала призові місця. Цікавився комп’ютерними технологіями, постійно самовдосконалювався та самостійно досконало вивчив англійську мову.У 2020р. Михайло створив сім’ю.А в 2022 році у подружжя народився синочок — найбільша радість, гордість і сенс його життя. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, для якого родина завжди була на першому місці. Коли для України настав найважчий час, Михайло зробив свідомий і мужній вибір.У березні 2024 року він став до лав ЗСУ захищати свою родину, рідну землю та майбутнє свого сина.За мужність, відвагу і самовіддану службу Михайло був нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Залізний Хрест», медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», а також нагрудним знаком «За участь у піхотному бою» від 59 окремої штурмової бригади ім.Якова Гандзюка.23 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання мужній Воїн молодший сержант Михайло Колесник героїчно загинув, віддавши своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України.Він назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і побратимів як люблячий чоловік і батько, відданий син, надійний товариш, побратим і справжній Захисник України...Світла пам’ять Герою. Вічна слава і шана!ЖМР

На щиті повернувся Герой...🕯️ МОРОЗЮК ОЛЕКСАНДР ВАЛЕРІЙОВИЧ17.04.1989 — 09.12.2025рр.Україна втратила ще одного мужнього Захисника, відданого Сина Батьківщини. Олександр Морозюк народився у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №36 (нині - ліцей №3 ім.Я.Домбровського). Після школи здобув робітничу професію плиточника-лицювальника у ПТУ №5. Пройшов строкову військову службу, яка стала для нього важливим життєвим етапом і остаточно сформувала його переконання служити людям та державі.Опісля Олександр пов’язав своє життя з охороною правопорядку, вступивши до лав Поліції охорони. Паралельно він наполегливо здобував юридичну освіту в Національній академії внутрішніх справ, отримавши ступінь бакалавра за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацію бакалавра права.Олександр створив власну родину, був турботливим чоловіком і люблячим батьком. Для батьків — гідним і вдячним сином, для сестри — добрим і надійним братом. Він любив життя, захоплювався футболом, брав участь у спортивних змаганнях і понад усе мріяв про щасливе та мирне майбутнє для своїх рідних. У серпні 2022р. Олександр без вагань став на захист України від російських агресорів, доєднавшись до одного з підрозділів ЗСУ. У 2023р. отримав важке поранення, після якого пройшов тривалу реабілітацію та відновлення. Попри біль і труднощі, у 2025р. він повернувся до строю, знову ставши пліч-о-пліч із побратимами на захисті держави.За мужність, хоробрість і сумлінну службу Олександр був нагороджений відзнакою МВС України «За відзнаку в службі» ІІ ст., медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», а також численними грамотами та подяками.09.12.2025р. під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Запорізькому напрямку мужній Воїн, молодший сержант МОРОЗЮК Олександр Валерійович, героїчно загинув.У вічній скорботі рідні, близькі, друзі, бойові побратими...Світла пам’ять і вічна слава Герою!..ЖМР

На щиті повернувся Герой...🕯️ СИДОРОВ АРТЕМ ІГОРОВИЧ13.11.2002 — 04.12.2025рр.Артем народився у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №20 (нині — ліцей №20). Повну загальну середню освіту здобув у Житомирському професійно-політехнічному ліцеї, де опановував професії монтажника санітарно-технічних систем і устаткування та електрогазозварника. Навчання завершував, перебуваючи вже на фронті — з думками про майбутнє і вірою в Перемогу. Артем був веселим, доброзичливим юнаком із відкритим серцем. Завжди готовим прийти на допомогу, підтримати, вислухати, розрадити добрим словом і щирою усмішкою. Він мав багато друзів, які згадують його лише з теплом і вдячністю. Для багатьох був прикладом щирості, відданості, сили духу.Із дитячих років Артем захоплювався спортом: любив турніки, займався паркуром і воркаутом. Самостійно монтував відеоролики на комп’ютері, писав вірші. Був надзвичайно талановитим — самотужки навчився грати на фортепіано. Його вирізняло неймовірне почуття гумору й уміння залишатися собою у будь-яких обставинах. Він був щирим, світлим, надійним. У родині Артем був старшим братом, на якого рівнялися. Для матусі — опора і надія. Для бабусі й дідуся — люблячий, турботливий онук. Він мріяв про просте людське щастя: одружитися, створити власну сім’ю, мати дітей. Дуже хотів стати студентом, навчатися, розвиватися, жити повним життям. Та війна безжально зруйнувала всі його плани. Із перших днів повномасштабного вторгнення рф Артем разом із друзями став на захист України, доєднавшись до лав ЗСУ. Під час служби йому було присвоєно звання молодшого сержанта. Він став оператором безпілотних літальних апаратів та сапером інженерно-саперного відділення. Здобув повагу й авторитет серед побратимів і командирів. Попри свій молодий вік, Артем був мужнім, відважним і хоробрим Воїном. Пройшов пекло війни, брав участь у запеклих боях на найскладніших ділянках лінії зіткнення з ворогом.За мужність і віддану службу був відзначений медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій», подяками, був представлений до інших нагород, які, на жаль, уже не зможе отримати особисто.04.12.2025р. під час виконання бойового завдання на Запоріжчині молодший сержант Сидоров Артем Ігорович героїчно загинув, захищаючи рідну землю і кожного з нас.У вічній скорботі матуся, рідні, близькі, друзі та бойові побратими...Світла пам’ять Герою!Вічна слава юному і відважному Захиснику України!..ЖМР