The best of Zhytomyr || Війна в Україні || Серйозна група

На сьогодні виконавчим комітетом міської ради не приймалося жодних рішень щодо підвищення вартості проїзду в міському громадському транспорті.Для приватних перевізників на міських маршрутах він залишається на рівні 15 грн. Форма оплати — безготівкова.На скарги мешканців громади щодо готівкового розрахунку управління транспорту і зв’язку міської ради вже складають акти порушення умов договору."Зараз по всій Україні справді склалася важка економічна ситуація. Перевізники посилаються на суттєве зростання цін на пально-мастильні матеріали. Пальне справді стрімко зросло. Така зараз ситуація у всіх українських громадах", — говорить заступник міського голови Олександр Шевчук. Згідно з наданими перевізником розрахунками, заявлена собівартість поїздки становить понад 20 грн. Та наразі ще проводиться ретельний аналіз цих економічних обґрунтувань.У разі виявлення порушень — вимога 20 грн на міському маршруті чи оплата готівкою — фіксуйте номери маршруту та автобуса і повідомляйте про ці факти на гарячу лінію управління транспорту і зв’язку Житомирської міської ради:0675032126 або 0935032126Важливо: йдеться саме про міські маршрути, а не про приміські. Вартість проїзду в автобусах, що курсують за межі міста, не регулюється зазначеним договором.Підписатись на нас | @zhyto_bestЗвʼязатись з нами | @zhyto_best_bot

Внаслідок значного потепління та різких коливань температури повітря, товщина криги на водоймах Житомира значно зменшилась та не має надійної міцності. В зв’язку з цим закликаємо мешканців територіальної громади бути обережними та виконувати елементарні правила поведінки на льоду.Пам'ятайте, виходити на тонку кригу – вкрай небезпечно! Особливо це застереження стосується рибалок.Звертаємось до любителів риболовлі: підлідна ловля риби вимагає суворого дотримання правил безпечної поведінки на льоду. Не забувайте, що жодна улюблена звичка чи захоплення не вартує того, аби піддавати ризику власне життя чи здоров’я.Перш ніж ступити на лід, перевірте його товщину. Його небезпечна товщина повинна бути не менше ніж 7 см для однієї людини. Для групи людей вимоги безпеки більш суворі – від 15 до 17 см.Не пробивайте поряд на невеликій ділянці багато лунок (відстань між ними має бути 5-6 м). Не ловіть рибу поблизу вимоїн та занадто далеко від берега. Також заборонено стрибати і бігати по льоду, збиратися у великі групи.Кожен рибалка повинен мати з собою рятувальний жилет та міцну мотузку довжиною 15-20 м. Беріть також з собою мобільний телефон чи інші засоби зв’язку. Вкрай небезпечно виходити на лід у нічний час та поодинці.Пам’ятайте, дотримання правил безпечної поведінки на льоду допоможе вам зберегти своє життя і життя людей, які знаходяться поруч з вами!Обов’язково поділиться цими правилами з близькими та дітьми.ЖМР

Останніми днями в салонах автобусів приватних перевізників міських маршрутів  у Житомирі з’явилися оголошення про підвищення вартості проїзду до 20 гривень.Повідомляємо, що жодного рішення про підвищення тарифу на проїзд виконавчий комітет не ухвалював.До міської ради надійшли звернення від ТОВ «САВ-ТРАНС», у яких  перевізник повідомляє про складну фінансову ситуацію через  суттєве зростання вартості на  паливно-мастильні матеріали та про ризик зупинки роботи, якщо витрати й надалі зростатимуть.Це питання вже обговорили на засіданні робочої групи з питань транспорту за участі перевізників. Перевізники стверджують, що за їхніми розрахунками фактична собівартість однієї поїздки нині становить близько 25 гривень, тоді як чинний тариф для пасажирів — 15 гривень. За останні дні вартість бензину та дизельного пального  зросла в середньому на 10–14%.Водночас офіційних економічно обґрунтованих розрахунків поки що не надходило. Тому перевізники мають надати підтверджені розрахунки собівартості перевезень. Кожну цифру — від вартості пального до витрат на запчастини — перевірятимуть. Паралельно свої розрахунки підготує і ТТУ. Дані порівняють, щоб отримати об’єктивну картину.Найближчим часом відбудеться ще одна зустріч, де обговорять розрахунки та шукатимуть рішення, прийнятне для пасажирів, міста та перевізників.ЖМРПідписатись на нас | @zhyto_bestЗвʼязатись з нами | @zhyto_best_bot

На щиті до рідного міста повернулася Героїня, Захисниця України🕯️ БІГУН (ЛЕУТ) МАРІЯ ВІТАЛІЇВНА28.08.2000 — 21.02.2026рр.Марія народилася у м. Житомирі. На відмінно закінчила ліцей №25 та була удостоєна золотої медалі. З дитинства була наполегливою, здібною та цілеспрямованою. Брала участь у численних освітньо-наукових конкурсах і олімпіадах, стала переможницею Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Любила читати, малювати, співала у хоровій студії «Струмочок» Житомирського Центру творчості дітей і молоді та у церковному хорі Михайлівського кафедрального собору, де навчалася у Недільній школі. У 2018 році вступила до Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення». Марійка і в Інституті займала активну життєву позицію: грала на ударних інструментах у рок-гурті, в Українсько-Японському центрі вивчала японську мову. Мала багато планів і мрій... Та з першого дня повномасштабного вторгнення Марія стала до лав волонтерів при Солом'янській РДА, а із 1 березня 2022 року добровільно стала до лав ТрО ЗСУ. Захищала Київ, Харків, Черкащину та Харківщину (Ізюм, Куп'янськ). Захисниця виважено і відповідально виконувала обов’язки стрільця та оператора БпЛА. Пройшла шлях від солдата до молодшого сержанта. У 2025р. завершила фахову підготовку операторів безпілотних літальних апаратів. Марія була світлою, щирою, мужньою, незламною. За самовіддані дії та особисту хоробрість Марія була нагороджена : відзнакою Головнокомандувача ЗСУ "Золотий Хрест", медаллю "Ветеран війни -Учасник бойових дій".На службі зустріла своє кохання — Романа Бігуна. У липні 2022 року вони одружилися. У листопаді 2023 року Роман загинув у бою при захисті Батьківщини. Попри нестерпний біль втрати, Марія залишилася в строю, продовжуючи боротися за волю України.21 лютого 2026 року молодший сержант Марія Віталіївна Бігун героїчно загинула під час виконання бойового завдання на Харківщині.У вічній скорботі батьки, рідні, близькі, однокласники, друзі, бойові побратими та посестри...Світла пам'ять і вічна слава Героїні, Захисниці України!..ЖМР

На щиті повернувся Герой...🕯️ ЄЛИЗАРОВ МИКОЛА АЛЬБЕРТОВИЧ04.10.1991 — 07.02.2026рр. Микола народився в місті Горлівка на Донеччині. Своє дитинство та шкільні роки провів у рідному місті. До 8 класу навчався у середній школі №52 у Горлівці, а 9 клас завершував уже в Києві, у школі №96.Після закінчення школи вступив до Київського технікуму залізничного транспорту, який закінчив у 2011 році за спеціальністю «Обслуговування рухомого складу та спеціальної техніки залізничного транспорту». Працював на залізниці та щиро любив свою професію. Прагнучи розвитку, продовжив навчання та здобув вищу освіту за спеціальністю «Залізничний транспорт» у Державному університеті інфраструктури та технологій. Микола Альбертович був доброю, щирою, сильною людиною. Він завжди жив і діяв чесно, по совісті. Любив будівництво, ремонт техніки, завжди прагнув пізнавати нове і втілювати інновації в життя. Його комунікабельність, щирість, відповідальність і справедливість у будь-яких обставинах притягували до нього людей. Найбільша його цінність — сім'я, родина. Для мами, коханої дружини і сина він був опорою, захистом і прикладом люблячого сина, турботливого чоловіка та батька. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф, Микола не залишився осторонь. У березні 2022 року він добровільно вступив до лав територіальної оборони Старокостянтинівської громади Хмельницької області. А вже у жовтні 2022 року був мобілізований до іншого підрозділу Збройних Сил України. Цей вибір він зробив свідомо як людина честі, та безмежної любові до своєї країни.За мужність і самовідданість при захисті Батьківщини Микола Альбертович був відзначений державними та відомчими нагородами: відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», медаллю «За хоробрість», відзнакою «За знищення ворога», Хрестом пошани від 95 окремої десантно-штурмової бригади.07 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини Воїн героїчно загинув.У вічній скорботі мама, дружина, син та сестра, друзі і побратими. Світла пам’ять і вічна слава Герою!ЖМР

Житомир попрощався із Воїном-Захисником...🕯️ КОНОБРОЦЬКИЙ РУСЛАН ВАЛЕРІЙОВИЧ01.10.1976 – 03.02.2026 рр.Руслан народився у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №33 та ЗОШ №1 (нині — ліцей №4). Після закінчення школи вступив до Житомирського агротехнічного фахового коледжу, та визначив свій подальший шлях. Працював у сфері торгівлі разом із батьком, завжди відповідально ставився до справи та цінував родинну підтримку.Його пристрастю був велосипедний спорт. Руслан був по-справжньому закоханий у дорогу, у краєвиди української природи, у свободу руху. Свій велосипед він ніжно називав «Золотий кінь». На ньому об’їздив безліч пам’ятних та історичних місць, вивчав історію рідного краю та України. Він умів бачити красу в простому — у тихих дорогах, у шелесті лісу, у просторі полів. Руслан був щирим, доброзичливим, відкритим до людей. Умів дружити віддано і безкорисливо, підтримати словом і ділом. Любив історичні, художні та документальні фільми, цінував музику, гарно грав на сопілці. У його серці жила любов до природи, до рідної землі, до України. Коли настала година випробування, Руслан без вагань став на захист Батьківщини від російської агресії. Він гідно ніс службу в лавах Захисників України.03.02.2026р. смерть вирвала Воїна із життя, залишивши невимовний біль у серцях рідних і близьких.У вічній скорботі залишилися батьки, друзі, знайомі та побратими.Світла і вічна пам’ять Воїну-Захиснику України!ЖМР

На щиті повернувся Герой...🕯️ БОРЕЦЬКИЙ ВІТАЛІЙ БРОНІСЛАВОВИЧ17.05.1984 – 27.03.2025рр.Віталій народився у м. Житомирі. Закінчивши загальноосвітню школу №7 (нині - ліцей №7), здобув професію машиніста аміачно-холодильних компресорних установок у ДПТНЗ «ВПУ м. Житомира». Працював на ПАТ «Житомирпиво». Пройшов строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя, трудився на житомирському маслозаводі "Рудь". Він був старшим сином у дружній сім’ї, підтримкою для сестри і брата. Віталій безмежно поважав батьків, а мама була для нього взірцем і прикладом істиної любові і людяності — її слово для нього завжди було опорою і життєвим орієнтиром.Віталій — людина великого серця: добрий, щирий, ввічливий, завжди готовий прийти на допомогу, з особливою пошаною він ставився до старших. Любив спорт, природу, тварин, цікавився комп’ютерними технологіями. Мав багато друзів, був душею компанії, умів підтримати й розрадити. Створив сім'ю. Народження донечки стало для нього найбільшим щастям і радістю. Став люблячим і турботливим татусем, на якого завжди можна було покластися. Був справжнім господарем у домі — усе вмів, у всьому допомагав, смачно готував і з любов’ю радував рідних своїми стравами. Мріяв добудувати власний будинок, але мирні плани перекреслила повномасштабна війна... У березні 2022 року Віталій Броніславович став до лав Збройних Сил України. Мужньо і самовіддано виконував свій військовий обов’язок. За відвагу та мужність був відзначений медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій» та численними грамотами командування. Серед побратимів і командирів здобув щиру повагу. У важких фронтових умовах залишався собою — любив готувати для побратимів. Вони із вдячністю згадують його турботу. Мріяв про одне — про Перемогу та повернення додому... 27 березня 2025 року родину сколихнула страшна звістка: Віталій зник безвісти під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. Довгі місяці рідні жили надією, молилися, чекали дива. Але, на жаль, прийшло підтвердження про його загибель. Через десять місяців Герой на щиті повернувся до рідного Житомира...Нестерпний біль втрати назавжди залишиться у наших серцях. У вічній скорботі — мама, донечка, брат, сестра, рідні, близькі друзі та бойові побратими...Світла пам’ять і вічна слава Герою!ЖМР

Житомир попрощався із Захисником України...🕯️ МАЛЕЦЬКИЙ БОГДАН ЛЕОНІДОВИЧ21.02.1976 – 09.02.2026рр.Богдан Леонідович народився у м. Житомирі в сім’ї військовослужбовця. Перші роки навчання розпочав у Чехословаччині, а після повернення сім'ї до Житомира продовжив освіту та закінчив ЗОШ №21 (нині — ліцей №21).Здобув професію водія навантажувача. Далі строкова військова служба. Опісля працював у місті Києві в компанії «Промресурс». У 2014–2016рр. Богдан Леонідович брав участь в Антитерористичній операції, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України. За мужність і віддану службу був нагороджений медаллю «Учасник АТО», медаллю «За участь в АТО», а також медаллю «Ветеран війни – Учасник бойових дій».Після демобілізації працював за межами України, будував мости та тунелі.Із початком повномасштабного вторгнення рф у 2022 році, не вагаючись, разом із братом знову став до лав Захисників України. Пройшов важкі бої, зазнав контузій та поранень, що згодом спричинили тяжкі захворювання.Та найстрашнішим болем стала загибель у вересні 2022р. рідного брата - Воїна Володимира.Після демобілізації через поранення Богдан проходив лікування. Та 9 лютого 2026 року серце Захисника не витримало… Війна продовжує забирати найкращих не лише на полі бою, а й через наслідки пережитого...Богдан був людиною великої душі — добрим, щирим, завжди готовим прийти на допомогу. Усміхнений, життєрадісний, душа компанії. Любив природу, риболовлю, цінував родинне тепло. Був особливо дружнім зі своїми братами, з якими його єднала не лише кров, а й спільна боротьба за Україну.У вічній скорботі залишилися рідні, близькі, друзі та бойові побратими...Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України!ЖМР

Житомир попрощався із Воїном-Захисником...🕯️ ПАСКЕЛЬ ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ13.02.1986 – 02.02.2026рр.Із глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату — відійшов у вічність Захисник України, наш земляк, справжній патріот Паскель Віктор Володимирович.Віктор народився 13 лютого 1986 року у місті Житомирі. Зростав доброзичливим, допитливим, наполегливим, працелюбним. Мав хист до малювання, конструювання, точних наук. Любив читати: книги були для нього джерелом мудрості і розради. З радістю пізнавав усе нове. Навчався у загальноосвітній школі №6 (нині - ліцей №6) нашого міста. Опісля здобув фахову освіту у Житомирському агротехнічному коледжі, а згодом закінчив Європейський університет у м.Житомирі за спеціальністю «Фінанси».Свою професійну діяльність Віктор розпочав на посаді економіста фінансового відділу Житомирської РДА. Пізніше працював бухгалтером, а згодом реалізував себе в ІТ-сфері як програміст, інженер-програміст. Він успішно поєднував аналітичне мислення економіста з технічним талантом програміста, був підприємцем і контрактором з українськими ІТ- компаніями. Його цінували як висококваліфікованого спеціаліста, відповідального, принципового, надійного і всебічнообізнаного фахівця.Віктору неодноразово надходили пропозиції працевлаштування від іноземних компаній, однак він свідомо обрав працювати в Україні, розвивати її ІТ-галузь і робити свій внесок у майбутнє держави саме на рідній землі.Для родини Віктор був справжньою опорою та підтримкою. Він безмежно любив своїх рідних, обожнював племінників, завжди допомагав близьким і тим, хто опинився у складних життєвих обставинах.Із початку повномасштабного вторгнення рф Віктор займався волонтерською діяльністю, активно допомагав ЗСУ, віддавав сили, час і кошти на закупівлю необхідного, часто дороговартісного обладнання.Із лютого 2023 року Віктор став добровольцем територіальної оборони ЗСУ, уклавши контракт з ДФТГ №42 міста Києва «Легіон Оболонь». Далі завдяки професійним знанням у програмуванні та сучасних технологіях він став майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних систем в одному з підрозділів ЗСУ, де його досвід був надзвичайно цінним. Його мужні та самовіддані дії при захисті Батьківщини були відзначені нагородами:— медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій»,— медаллю добровольчого формування «Легіон Оболонь» за оборону Києва,— пам’ятною медаллю від 112-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.Віктор Паскель був справжнім цвітом нації — людиною, яка жила для України й віддала їй усе: знання, працю, сили і серце. Війна забирає найкращих — не лише кулями, а й нестерпним тягарем, який не кожне серце здатне витримати...2 лютого 2026р. життя Воїна трагічно обірвалося... У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...Світла і вічна пам’ять Воїну-Захиснику!ЖМР

Житомир попрощався з Воїном-Захисником...🕯️ КАРПЕНЧУК ПАВЛО ПЕТРОВИЧ15.04.1988 – 26.01.2026рр.Павло народився у м. Житомирі. Неповну загальну середню освіту здобув у ЗОШ №36 (нині — ліцей №36), далі - ВЗОШ ЖМР №2 та свідоцтво про повну загальну середню освіту і відразу розпочав трудову діяльність — працював на будівельних майданчиках у рідному місті та за його межами. Воїн був щирою, доброю та чуйною людиною. Любив природу, походи разом із друзями, дуже любив тварин. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Як старший брат, він був турботливим наставником для молодшої сестри та брата, умів підтримати, дати пораду, стати надійною опорою. Особливою підтримкою й опорою він був для своєї мами.Хоча Павло не здобував спеціальної освіти з ремонту автомобілів, автотехніка була його справжнім покликанням. Він умів полагодити автомобілі різних класів і категорій, любив машини, швидкість і все, що з цим пов’язано. Мав багато друзів і повагу від них. Мріяв про власну сім’ю, дітей, щиро любив малечу та понад усе цінував родину. У жовтні 2025 року, не вагаючись, добровільно доєднався до лав Захисників України, уклавши контракт зі Збройними Силами України. Служив стрільцем штурмового спеціалізованого відділення. Під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини Павло отримав поранення. У поєднанні з хворобою серця це призвело до тяжких ускладнень. 26 січня 2026 року серце Захисника не витримало…У скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику України!