Жижек, найвпливовіший словʼянський філософ (світового рівня, один з, всесвітньо відомий, оці всі кліше), на Книжковому Арсеналі: «Ліві чи праві, Третій світ чи європейські консерватори — усі вони ненавидять Об’єднану Європу»Ось що не дає мені спокою вже роками: чому більшість європейських лівих лишаються на нейтральній позиції щодо російсько-української війни, інколи навіть мовчазно підтримуючи Росію?(а праві відкрито підтримують росію, прим. Зейгарнік)***То в якому сенсі можна розглядати Путіна як лівого? Чи помітили ви, що він в обох промовах у лютому 2022 року, коли оголосив про напад на Україну, згадує Леніна як головного винуватця, стверджуючи навіть, що Україну слід називати «Україна Володимира Леніна»? Путін, який назвав Жовтневу революцію найбільшою трагедією для Росії. Путін, який систематично підтримує ультраправі партії в Європі. ***Яким би не був остаточний результат війни, Україна явила несподіване диво, чинячи опір Росії тривалий час і розвиваючи власну військову промисловість. Наша відповідь на твердження, повторюване лівими (що Україна не має шансів перемогти Росію), має бути такою: «Якщо чините опір агресії та даєте відсіч, ви можете програти. Якщо не чинити опір, ви вже програли».***Якщо Україна хоче вернутися до спокійного повсякдення, їй треба ризикнути продовжити військовий опір, наражаючи себе на потенційну смерть. Якщо вона хоче уникнути війни, то з великою ймовірністю зіткнеться з іншою формою смерті — зі зникненням як нації. ***Я реаліст. Звісно, Україна все ще потребує американської військової допомоги. Але ви принаймні мусите усвідомлювати, з ким маєте справу, — це несправжній друг.***Ліберально-демократичний капіталістичний лад з його комплексом складних правил, що гарантують основні права людини, свободу слова, загальну охорону здоров’я, безплатну освіту тощо, розпався. На зміну цьому порядку приходить абсолютно новий світ, у якому великі риби пожирають малих, у якому ідеології вже не сприймають серйозно, позаяк значення мають лише економічна, військова й політична сила. ***Ми фактично живемо в постідеологічному світі. Ми змушені приймати жорстоку реальність. <…> але ми завжди повинні пам’ятати, що наш постідеологічний світ пройнятий ідеологією навіть більше, ніж ліберально-демократичний світ.***Путін легітимізує свою владу євроазійською ідеологією, протиставляючи західному індивідуалістичному лібералізму традиційні сімейні цінності, надання пріоритету спільноти над індивідуальними інтересами<…> Путін вправно розігрує дві карти: консервативну й антиколоніалістську. Для нього, як і для багатьох країн Третього світу, війна в Україні — це війна Третього світу проти євроцентричного колоніалізму. ***Можливо, дехто знає про мій досвід служби в 75-му полку югославської армії. Я думав, що знайду там дисципліну. Натомість я виявив, що під цією поверховою впорядкованістю ти мусиш брати участь у перверсивних ритуалах, брудних жартах, які не підривали владу, а підтримували її. І як наочно демонструє нинішня хвиля нового популізму, безсоромність цього нового господаря набагато перевершує безсоромність старих лівих протестувальників. ***Тут я бачу проблему в постаті Дональда Трампа. Він є — це для мене найкраще визначення — авторитарною особою без авторитету. <…> Він тероризує малі держави, але не наважується справді протистояти Росії чи Китаю, а зараз, здається, навіть Ірану. ***На відміну від Європи, Росія відмовляється приєднатися до групи принижених європейських імперій, навіть заперечуючи приналежність до Європи — роль, яку донедавна Росія з гордістю приймала. Тепер вона наполягає на своїй імперській ролі «євроякоря». <…> коли Слотердайк говорить про майбутні різанини, за якими Європа лише спостерігатиме, не маючи можливості нічого вдіяти, він має на увазі насамперед руйнування в Африці, а також у Росії, котра рано чи пізно може розвалитися.