Ти вчиш дитину жити у світі, якого вже НЕМАЄ.А готувати треба до того, що ГРЯДЕ.Останній рік мій 16-річний син чи не щодня піднімає питання:«Я не знаю, на кого мені вчитись».І знаєте що? Я не почав питати у GPT список «престижних професій 2026».Я йому сказав:«Ти не зобов’язаний знати це в 16. Світ сам ще не визначився, яким буде через 5 років».Ми виросли в іншій логіці.Обери професію раз і на все життя.Отримай диплом.Тримайся за роботу.А тепер подивись навколо.Люди в 30 міняють сферу.В 40 запускають нові проєкти.Професії, на які вчили 5 років, просто зникають.До мене часто приходять дорослі з однією фразою:«Я боюся почати з нуля».Бо їх вчили не пробувати, а одразу вгадувати правильно.Але нашим дітям не треба вгадувати. Їм треба вчитись адаптуватись.Я сказав сину:«Не обирай професію. Обирай навички. Вчися думати. Вчися швидко вчитись. Пробуй. Помиляйся. Це дешевше зробити зараз, ніж у 35».І ще одне.«Не шукай стабільність. Шукай гнучкість».Ми, батьки, часто хочемо зняти з дитини тривогу. І дати їм рішення або чітку інструкцію.А правда в тому, що світ, до якого ми їх готуємо, вже закінчився.Наше завдання не вибрати за них шлях.А виростити людину, яка не розсиплеться, коли цей шлях доведеться змінити.