Роздуми про війну

Звісно, немає такого дня, а, мабуть, і такої години, щоб ми не думали про війну, яка триває в нашій країні вже понад десять років. Ці думки часто приносять біль, страх, смуток і гіркоту. Але останнім часом одна думка стала для мене головною: не маємо права занепадати духом. Як би страшно нам не було, як би боляче нам не було, нашим братам і сестрам, нашим хлопцям і дівчатам, чоловікам і жінкам, які стоять на межі між злом і добром, між правдою і неправдою, між загарбником і свободою, набагато важче. Тому я постійно нагадую собі: ти не маєш права опускати руки. Є люди, яким значно важче, ніж тобі. Вони потребують наших молитов, підтримки й допомоги. Саме ця думка веде мене вперед останніми днями. Ми не маємо права впадати у відчай. Не маємо права жити лише жалістю до себе. Натомість маємо право й обов’язок молитися, підтримувати тих, хто боронить нашу країну, допомагати тим, хто цього потребує, і робити все, що в наших силах. Нехай Бог дає сили тим, хто сьогодні на передовій, мудрості тим, хто ухвалює рішення, і витривалості кожному з нас, щоб ми не втратили віри, надії та любові.