«Якщо ти думаєш, що ти найрозумніший у цій кімнаті — ти не в тій кімнаті.»Саме заради таких кімнат я і люблю інколи виходити зі своєї бульбашки.Учора мав чудову зустріч з маркетологом Юрій Гладкий. Ми знайомі давно, але щоразу захоплююся його здатності дуже швидко наводити різкість. Для мене його виступи - це чистий адреналін візії і стратегії.Мені навіть випала нагода трохи захопити сцени і розповісти про те, що ми будуємо в GEN Ukraine. І це був цікавий експеримент. Адже ми не бізнес у класичному розумінні. Довелося перекладати нашу реальність мовою маркетингу.Який у нас продукт?Я навіть трохи консультувався з ШІ перед виступом. Щоби бути максимально релевантним.Так звісно наш продукт - історії.Ми продаємо історії змін. Саме їх ми перетворюємо на гранти, криптофандрейзинг, партнерства та довіру міжнародних організацій.У нас не мережа магазинів. У нас мережа екопоселень.Ми не продаємо фізичний товар. Ми створюємо підтверджений екологічний вплив.Ми токенізуємо толоки, сонячну енергію, природоохоронні території, біорізноманіття. Будуємо цифрову інфраструктуру для вимірювання кліматичного впливу. Працюємо над маркетплейсом майбутніх карбонових кредитів.Ця зустріч проходила в місцевому бізнес клубі, де люди ділились своїми традиційними історіями про продаж товарів і послуг. В якийсь момент я зрозумів, що на фоні них моя історія буде дуже незвичною. Можливо, навіть дивно. Але точно не банально.Та найбільш цінними для мене на цій зустрічі були не відповіді.А питання. Які в Юри вилітають як з кулемета:Яку потребу ви задовольняєте?Хто ваші конкуренти?Який продукт вони насправді продають?Чому люди мають обрати саме вас?Чи можете ви залишити компанію на місяць, щоб вона продовжила працювати без вас?Який головний канал залучення клієнтів?Скільки коштує ваша експертність і чому саме стільки?Де ви недоупакували власну цінність?Ці питання однаково болючі і для бізнесу, і для громадських організацій.Бо дуже легко загрузнути в операційці.Саме тому я і прийшов на цей захід.Останнім часом накопичилося багато втоми. Координація людей, внутрішні процеси, грантова звітність, нескінченна операційна робота. Конфлікти, суперечки, різні підходи і бачення. У якийсь момент починаєш забувати, навіщо все це взагалі починав.І саме тут допомагає погляд збоку.Юра підняв спогади, історія цього маркетингу триває вже майже двадцять років. Просто зараз ми в нашій бульбашці не називаємо це брендингом, продуктовою стратегією чи позиціонуванням.Ми будуємо спільноти.Потім мережу.Потім міжнародні партнерства.Потім Web3-рішення.Потім цифрові системи верифікації екологічного впливу.І лише зараз після короткого 3 хвилинного представлення я починаю усвідомлювати, що все це складається в один великий продукт.Ще одна думка, яка постійно звучала між рядків, стосувалася майбутнього.ШІ дедалі більше забере онлайн. Контент стане дешевим. Реклама — автоматизованою. Продажі — алгоритмізованими.Але разом із цим зростатиме цінність того, що майже неможливо автоматизувати.Живі люди.Живі спільноти.Живі історії.Довіра.Ритуали.Союзи.Саме тому, мабуть, дедалі більше людей шукатимуть не просто продукт. Вони шукатимуть тих, кому можна довіряти і з ким хочеться пройти довгу дорогу.І ще один висновок, який забираю із собою.Ми майже ніколи не продаємо сам продукт.Ми продаємо очікування майбутнього.І саме від того, наскільки чесно ми можемо це майбутнє побудувати, зрештою і залежить цінність усього, що робимо.Коли люди сказали: Вау!Я відчув власну ціннісність. В повній мірі. Ми за 8 років розробили з нуля ринок з власною екосистемою мережі, який може на себе заробляти на міжнародній арені.В бізнесі це триндець, яке досягнення.Але мені цього схоже завжди мало, я завжди хочу росту. І Юра якраз той хто постійно підіймає планку, а не каже давайте зосередимось на тому, що є.Дякую Юра за інтелектуальний заряд. Пішов працювати…#маркетинг #простежиття