Послухайте, от нафіга всі ці розмови про післявоєнне відновлення?Війна лише входить у чергову фазу технологічної трансформації. Ніхто не збирається зупинятися.Читаю ці чергові Гданські флешмоби відновлення і не розумію. Навіщо ці нескінченні байки про післявоєнне майбутнє?От вона реальність! дуже наглядні пости Сергія Флеша, щоб хоч трохи розуміти, куди все рухається. Ніяке це не наближення до завершення війни!Навпаки.Всі тільки входять у кураж.Поки ви там смакуєте відео свавілля ТЦК чи черговими корупційними скандалами, війна вже давно живе зовсім іншими реаліями. Дуже технологічними.Для мене зараз розгортається тотальне полювання на кодерів, інженерів-математиків, спеціалістів з машинного навчання, комп'ютерного зору та Edge AI. І найцікавіше, що таких талантів у світі насправді дуже небагато.Завдання, над якими вони працюють, ще кілька років тому виглядали як чиста наукова фантастика. Машинний зір для дронів. Автономний пошук і класифікація цілей. Навігація без GPS за цифровими моделями місцевості. Нейромережі, які керують цілими роями без участі людини.Іле війна за так звану чистоту даних. Терабайти яких треба запхати на маленьку флешку дрона.І що цікаво — саме українські інженери айтішники задали цей технологічний темп.А тепер ось будь-ласка подібні рішення вже знаходять всередині рашиських БПЛА. Мясні штурми це як вимираючий вид динозаврів. Ми ним ще захоплюємось і не помічаємо як тупа рашка увійшла в нову цифрову стадію.Це вже інший рівень.Якісно інший. І, як на мене, дуже недооцінений.Фактично зараз іде війна інтелектів машинного навчання. І мистецтва впихнути в дешеву цивільну мікроплату за 150–300 доларів — типу NVIDIA Jetson, Raspberry Pi чи їхніх аналогів — такі моделі, які ще кілька років тому потребували цілих серверних кімнат.Завдання інженерів з обох сторін (в тому числі США, НАТО і Китаю)— змусити дешевий цивільний процесор у реальному часі знаходити цілі серед диму, дерев, камуфляжу, руїн і поганого освітлення. А потім ще й ухвалювати рішення без будь-якого зв'язку з оператором.І, на жаль, у рашки для цього є дуже сильна школа. Це колишні команди Яндекса, Сбера та інших компаній, які роками займалися безпілотними автомобілями, комп'ютерним зором і Edge AI. Далі вони просто спираються на китайську кремнієву та промислову базу й масштабують це у виробництво.І це вже зовсім інший рівень війни.Весь світ досі обговорює FPV-дрони, РЕБ, частоти, антени та придушення сигналу.А війна вже плавно переходить у наступну фазу. І це вже перші тестові моделі. Летять у нас.Дрону більше не потрібен оператор. Йому достатньо один раз показати, що таке танк, вантажівка, трансформатор чи конкретний тип будівлі. Далі він сам знайде ціль.Якщо ця тенденція продовжиться, класичний радіочастотний РЕБ поступово перестане бути тим універсальним рішенням, яким був останні роки. Бо що глушити, якщо дрон летить у режимі повного радіомовчання?Україна, безумовно, теж не стоїть на місці. Наша перевага — швидкість. Швидкість перенавчання моделей, швидкість отримання даних із фронту, швидкість адаптації інженерних рішень. Саме це сьогодні може бути вирішальним.Але коли після таких дописів я читаю про «швидку мирну відбудову України» на чергових Гданськах, мене це щиро бісить.В одній реальності люди вже ділять мільярдні контракти на реконструкцію міст.В іншій — тисячі інженерів прямо зараз влаштовують битву інтелектів - створюють автономні системи, які можуть повністю змінити саму природу війни.І, чесно кажучи, саме друга реальність сьогодні виглядає значно ближчою.Ніфіга це не завершення війни. Ні в найближчі ні рік ні два. Це буде такий рознос інфраструктури, який навіть уявити поки складно.Пройдемо і це звісно. Але без ілюзій.