Зараз багато хто кинувся робити прогнози і хто що як буде почуватися за півроку. Ну, ок. Давайте поговоримо.

Що станеться за цей час? З великою вирогідністю рашисти зважаться на атаку Європи. В якій формі - це деталі. Я менше вірю в наземну операцію, більше у локальні атаки з обстрілами дронами великих міст і залученням давно і дбайливо сформованих пʼятих колон всередині країн, обраних обʼєктами. З огляду на те, що росіяни чорти і що вони знають момент найбільшої вразливості для європейських держав - це може бути вже у грудні, напередодні Різдва.

Ціль - як мінімум викликати паніку, я про це вже писав. Наслідок, на який розраховує агресор - спричинити тиск на європейські держави з метою відмови від допомоги Україні. Багато радикальних партій, які за відновлення відносин з рф, вже працюють над цим. Або через внаслідок перемовин з наляканими європейськими лідерами, або через інтенсивність атак, щоб кошти знадобилися їм самим.

Чи хтось може зупинити путіна? Не видно. Трамп показав, що на нього розраховувати важко, а після виборів в Конгрес він радше буде зосереджений на власних проблемах. Сі Цзіньпін в такій конфігурації не проти, аби Європа сама прийшла до нього з проханням утихомирити росію.

Але в цьому плані кремля багато прогалин. По-перше, Європейські країни готуються до війни і навіть забирають золоті запаси з іноземних сховищ до себе, щоб мати все під рукою. По-друге, європейці можуть не припинити, а посилити допомогу Україні, проте умовою для цього буде лише адекватність влади України і виконання всіх взятих обіцянок щодо реформ з узгодженого списку. Довірити свою безпеку вони будуть готові надійній країні, а не тій, де влада дурить і своїх громадян, і партнерів. По-третє, фактор Трампа не такий вже однозначний і карта може лягти в протилежний бік, ніж очікує путін. Це вже з ним було не раз.

Тому, єдиний прогноз стосовно України - один: без повернення керівництва країни до притомного стану, ми опинимось в ідеальному штормі, який можна і не пережити. А це повернення полягає і у виконанні обіцянок перед партнерами в ЄС, і у диверсифікованих зв’язках, в тому числі і з крайніми правими. Серед них є прихильники України. Ви будете здивовані, але один з депутатів місцевої ради від AfD навіть півроку воював на нашому боці. Тому, треба посилювати питому вагу проукраїнських партійців там де тільки можна.

Якщо ж влада України не стане адекватною, ризик опинитися без допомоги на фоні потенційної атаки на Євросоюз, стає дуже високим. Вірити Зеленському у Брюсселі відмовляються, вимагають дій. Спочатку реформи, потім гроші і не навпаки. Тож, у разі збереження автократії і егоїзму діючого президента, за півроку Україна може отримати біду. І тоді когось не врятують ані відоси, ані рейтинги довіри. Тільки країні від того буде не легше.

Тому, я ще раз закликаю: всі політичні зусилля тепер не для пошуку ефемерного миру з агресором, не для пошуку «ворогів народу», які окрім слів ні на що не впливають. Зараз головне змінити систему управління з лояльно-ручної на професійну і притомну. Все решта - пил.