Енжел, єврей, власник найзнаменитішої пекарні в Німеччині, часто говорив: Знаєте, чому я сьогодні живий?…

Я був ще підлітком, коли нацисти в Німеччині вбивали безжально євреїв. Нацисти відвезли нас поїздом в Аушвіц. Вночі в відсіку був смертельний холод. Нас залишили на багато днів у вагонах без їжі, без ліжок, а значить без можливості якось зігрітися. Усюди йшов сніг. Холодний вітер морозив нам щоки без упину. Нас було сотні людей в ті холодні, жахливі ночі. Без їжі, без води, без укриття. Кров замерзала в жилах. Поруч зі мною був літній єврей, якого дуже любили в моєму місті. Він весь тремтів і виглядав жахливо. Я обхопив його своїми руками, щоб зігріти. Обійняв його міцно, щоб віддати трохи тепла. Розтер йому руки, ноги, обличчя, шию. Я благав його залишитися в живих. я підбадьорював його. Таким чином я всю ніч зігрівав цього чоловіка. Я сам був утомленим і замерзлим. Пальці задубіли, але я не переставав масажувати тіло цієї людини, щоб зігріти його. Так минуло багато годин. Нарешті настав ранок, сонце почало виблискувати. Я озирнувся навколо себе, щоб побачити інших людей. До свого жаху, все, що я міг бачити, – це були замерзлі трупи. Все, що міг чути, – це була тиша смерті. Морозна ніч вбила всіх. Вони померли від холоду. Вижили тільки двоє людей: старий і я. Старий вижив, тому що я не давав йому замерзнути, а я вижив, тому що зігрівав його.

Дозволиш мені сказати секрет виживання в цьому світі? Коли ти зігріваєш серце інших, тоді й ти зігріваєшся. Коли ти підтримуєш, зміцнюєш і надихаєш інших, тоді й ти отримуєш підтримку, зміцнення і наснагу в своєму житті”.