Вже вдруге за цей місяць росіяни здійснюють надмасовану атаку по українських територіях. Збільшення потужності їхніх ударів може багато кого налякати, і щоб хоч трохи заспокоїти людей, я хочу розповісти, чому саме вони настільки наростили інтенсивність атак по Україні.Почнемо з того, що росіяни збільшили виробництво дронів та станцій їх запуску через зростання цін на нафту — подякуйте президенту США Дональду Трампу. Через це вони почали швидше отримувати більші суми грошей, ніж раніше, навіть якщо обсяги продажу нафти скорочуються. Це дозволяє їм оперативно вливати величезні кошти у дрони та ракети. Але не хвилюйтеся, адже наші далекобійні санкції продовжують виснажувати їхній бюджет: за останні два-три місяці продаж їхньої нафти зменшився на 40% — а ви лишень уявіть, що буде далі. Також залишається велика надія на закінчення конфлікту в Ірані, який, судячи з усіх фактів, іде до завершення, хоча важко сказати, що саме зробить Трамп через його непередбачуваність.Але друга причина набагато приємніша для нас. Вона полягає в тому, що вони просто не можуть пробити нашу оборону меншою кількістю дронів. Ось статистика останнього прильоту:Застосовано (690 цілей):1 «Орєшнік»2 «Кинджали»3 «Циркони»30 балістичних ракет54 крилаті ракети Х-101/«Калібр»600 БПЛАЗбито:0 «Орєшніків»0 «Кинджалів»0 «Цирконів»11 балістичних ракет44 крилаті ракети Х-101/«Калібр»549 БПЛАОсновний напрямок удару — Київ.Влучання та інші результати:16 ракет51 БПЛАщодо 19 ракет інформація уточнюється (вони не досягли цілей)З цієї статистики ми можемо зрозуміти, що близько 90% усіх дронів та ракет збивається. У минулій атаці, яка налічувала 1600 цілей (найбільша кількість за всю війну), відсоток збитих був таким самим. Це означає, що вони більше не здатні пробити нашу ППО меншими силами. Використання «Орєшніка» та двох «Кинджалів» це підтверджує ще більше, зважаючи на астрономічну вартість цих ракет.Також вони намагаються знову нас зламали психологічно. Оскільки на фронті та в атаках на інфраструктуру у них нічого не виходить, вони вирішили діяти кількістю дронів, цілячись по пам'ятках архітектури, музеях, торгових центрах та атомних електростанціях (МАГАТЕ повідомило, що близько 100 дронів було помічено біля Нетішина, Вараша та Южноукраїнська). Це свідчить про те, що нас масово намагаються налякати... знову...До цього ж додається і «Орєшнік», який без ядерної боєголовки є простою багатомільйонною бляшанкою, що навіть гаражі пробити не змогла. Насправді вона приносить більше видовища, аніж реальної військової руйнації, але при цьому суттєво б'є по російському гаманцю. З цього випливає, що запустили її виключно для того, щоб налякати нас ядерною загрозою, в яку вже давно ніхто не вірить, а саму ракету зрештою заглушили крики про перемогу Усика.Тому так, після цього на болотах буде «бомбічна» погода, але дуже важливо, щоб ви все одно спускалися в укриття, бо ніхто не знає, що замислить Путін, який уже навіть «Ура» сказати нормально не може.Слава Україні!
Проєкт P50U: Нова ударна сила українського флотуЯ вже розповідав про теперішній стан флоту та частково торкнувся напряму його розвитку. Проте два корвети не можуть самотужки виконувати всі місії у відкритому морі. Саме тут у гру вступає ракетний катер проєкту P50U.Питання про головний ударний корабель постало ще у 2018 році, коли вперше запропонували концепцію «москітного флоту». Річ у тім, що навіть великі катери типу Island не пристосовані для повноцінних бойових дій у відкритому морі проти великих кораблів противника, що дозволило б ворогу взяти країну в морську облогу.Тоді влада звернула увагу на проєкт 58260 «Лань», розроблений ще у 2014 році. Це мав бути вітчизняний важкий ракетний катер, здатний нести потужне озброєння, залишаючись швидким та малопомітним. Його головна перевага полягала в оптимальних розмірах: достатньо компактний для маневреності, але водночас автономний та місткий для розміщення серйозних бойових систем.«Лань» мала стати «робочою конячкою» флоту, проте через брак фінансування будівництво першого борту просувалося вкрай повільно, поки не було заморожене. Згодом проєкт намагалися реанімувати, але без успіху. Свого часу креслення проєкту навіть продали В’єтнаму, де було побудовано чотири подібні кораблі, проте Україна майже не отримала від цього вигоди. З початком повномасштабної війни будівництво таких кораблів всередині країни стало майже неможливим.Попри всі труднощі, Україна не відмовилася від розробки головної ударної сили флоту. Завдяки співпраці з Великою Британією з’явився проєкт P50U, який став ідейним наступником «Лані».Основні характеристики та плани:Кількість: Заплановано будівництво 8 кораблів. Перші два будуються за кордоном, інші — на українських потужностях.Габарити: Довжина 50–60 метрів, водотоннажність близько 500–600 тонн.Озброєння: Одна стандартна 30-мм артилерійська установка; Кілька кулеметних точок;8 пускових установок для протикорабельних ракет (можливе використання як українських ракет «Нептун», так і західних аналогів).Цей корабель має стати ключовою ланкою майбутніх ударних ескадрилій. За задумом, вони складатимуться з одного великого корабля (типу корвета), двох-трьох ракетних катерів P50U та кількох легких катерів прикриття
Москітний флот: історія та відродженняПривіт! Це знову я із продовженням серії постів про Чорноморський флот. Сьогодні я хочу розповісти про сучасний стан наших ВМС: які кораблі ми маємо, де вони будуються та в якому напрямку розвивається український флот.Почнемо з трагічного 2014 року, який став найтемнішою сторінкою в нашій історії. Тоді Росія захопила більшість українських суден, зокрема єдиний підводний човен, великий десантний корабель та багато інших одиниць. Саме тоді вся країна дізналася про подвиг морського тральщика «Черкаси», який три тижні тримав оборону та відмовлявся здаватися. Попри те, що на четвертому тижні судно взяли штурмом, пам’ять про героїзм екіпажу увіковічена в однойменному фільмі.Одним із небагатьох кораблів, що вціліли, був корвет «Вінниця». Його зняли з озброєння ще до війни і планували перетворити на музей на воді в Очакові. Проте у 2022 році в його борт влучила російська ракета, що стало символічним завершенням епохи радянської спадщини. Також вдалося вивести флагман — фрегат «Гетьман Сагайдачний». Він довго служив Україні, поки у 2022 році не був затоплений самими ЗСУ у Миколаєві, щоб не дістатися ворогу.Коли флот фактично перестав існувати, влада у 2018 році почала шукати нові рішення. З’явилася ідея, натхненна козацькою тактикою: замість великих і вразливих кораблів створити флот малих, дешевших та швидкісних катерів. Так народилася концепція «Москітного флоту», що складалася з трьох етапів:• Захист узбережжя: Патрульні та десантні катери забезпечують безпеку берегової лінії та знищують будь-яку ціль, що підійде близько.• Контроль торговельних шляхів: Використання автономніших кораблів (корветів) для охорони акваторії.• Океанічний рівень: Участь у міжнародних навчаннях за допомогою важких фрегатів.У межах першого етапу ми отримали американські катери типів Island та Mark VI. Для другого етапу спільно з Туреччиною було розпочато будівництво корветів типу Ada.Повномасштабне вторгнення кардинально змінило плани. Через конвенцію Монтре Туреччина закрила Босфор для військових суден країн, що воюють. Тому багато нових катерів та кораблів не встигли прибути до України. Проте ми мали потужний козир — відчизняний береговий ракетний комплекс «Нептун». Саме він утримав берегову лінію та відправив на дно флагман ворога — підводний човен... окей... крейсер «Москва».На сьогоднішній день український флот активно відновлюється:• Основою захисту портів та танкерів стали 38 шведських катерів CB90.• Для завдань у відкритому морі використовуються 8 катерів типу Island.• Продовжується експлуатація вітчизняних катерів «Гюрза-М» та очікується завершення поставок Mark VI.• Головна інновація ВМС — морські дрони SeaBaby та інші, а також їхні підводні аналоги, які вже масово виготовляються.• Окремої уваги заслуговує середній десантний корабель «Юрій Олефіренко». ВіПопри свій поважний вік та ризикованість корабля такого роміру у теперішній війні, він активно проявив себе на початку повномасштабного вторгнення, виконуючи бойові завдання в акваторії Дніпровсько-Бузького лиману. Наразі він залишається єдиним повнорозмірним десантним кораблем у строю недивлячись на його вік, хоча інформація про його поточний стан з міркувань безпеки обмежена. Він ще довго прослужить україні та як спрвжній патріот 60-тих років, стояти до кінця. Також службу продовжують кілька радянських катерів, як-от «Прилуки», який після демонтажу ракетних установок виконує функції патрульного суднаОскільки море після бойових дій потребує масштабного розмінування, Україна створила коаліцію морських тральщиків. До її складу вже увійшли британські кораблі класу Sandown. Один із них символічно отримав назву «Черкаси» — на честь того самого легендарного тральщика з 2014 року. Також до ініціативи приєдналися Нідерланди та Бельгія, які передадуть свої кораблі-шукачі мін. Хоча більшість із них зможуть повноцінно зайти в наші води лише після відкриття Босфору, наші екіпажі вже проходять на них навчання за кордоном».
МДКПП проєкту 12322 «Зубр»Коли хтось думає про українську техніку, то перше, що спадає на думку — це дрони, друге — літаки, третє — бронетехніка. Але де флот? Це цікаве питання, бо Україна має один із найбільших виходів до Чорного моря, проте про наш флот ніхто ніколи не чув. Чому? Я думаю, ви всі знаєте відповідь — росія. Але чи справді вони настільки вдало ставила палки у колеса, що у нас нічого не було і не будувалося? Ні, ще й як було! У серії постів я розкажу історію українського Чорноморського флоту і розвію міфи про нього. І першим у цій серії буде малий десантний корабель на повітряній подушці (МДКПП) проєкту 12322 «Зубр».Технічні характеристики та озброєння:«Зубр» має довжину 57 метрів, ширину 36 метрів та водотоннажність 555 тонн. Озброєння складалося з двох ракетних комплексів «Огонь» для стрільби некерованими ракетами, двох автоматичних 30-мм установок АК-630 та восьми переносних ЗРК типу «Ігла». Також корабель міг бути оснащений 80 морськими мінами.Він здатен перевозити до 150 тонн вантажу, що еквівалентно 3 танкам або 8 БТР-ам та 140 десантникам. Що по-справжньому вирізняло цей корабель, то це його швидкість — до 60 вузлів (близько 110 км/год), якої він досягав завдяки повітряній подушці. Попри назву «малий десантний корабель», це судно було найбільшим кораблем на повітряній подушці у світі.Таку гігантську швидкість забезпечували 5 газотурбінних двигунів потужністю 10 000 кінських сил кожен та майже повна відсутність тертя об воду. «Зубр» міг вільно пересуватися як болотом, так і льодом, і навіть самостійно «виповзати» з води на берег та повертатися назад. Така конфігурація дозволяла йому блискавично висаджувати, прикривати та евакуювати десант.Історія виробництва та доля кораблів:Хоча цей корабель не можна назвати повністю українською розробкою (перше судно зійшло з конвеєра у 1986 році), створення більшої частини цих кораблів, їхнє будівництво та модернізація відбувалися у Феодосії (Крим) на ФСК «Море».Після розпаду СРСР у 1991 році Україні дісталося три готових кораблі: «Краматорськ», «Горлівка», «Артемівськ» та ще два недобудованих на верфях у Феодосії. Один із них — «Донецьк» — був добудований у 1993 році й переданий до складу ВМС ЗСУ, інші три залишалися в резерві.Пізніше Україна підписала договір на постачання таких кораблів до Греції. Туди відправилися «Горлівка», недобудований «близнюк» «Донецька» та два додатково побудованих судна. Вони перебувають у Греції й донині. Згодом Китай також замовив ці кораблі в України, а пізніше створив на їхній базі власну лінію виробництва під назвою Type 728. Більшість інших «Зубрів», побудованих у Феодосії, призначалися для росії.Сучасний стан:Станом на 2014 рік у складі ВМС України формально залишалося три таких кораблі: активний «Донецьк» (який уже кілька років перебував на ремонті), а також «Краматорськ» та «Артемівськ», що перебували в резерві. Під час окупації Криму росія захопила «Краматорськ» та «Артемівськ», а «Донецьк» через критичний стан та відсутність запчастин був списаний того ж року.На сьогодні ЗСУ не мають жодного такого корабля. Проте не варто сумувати: ймовірно, зараз вони не були б ефективними. «Зубри» споживають величезну кількість пального, дорогі в обслуговуванні, а через шум і великі габарити є легкою ціллю для сучасних дронів та протикорабельних ракет. Можна спекулювати, чи змінили б вони хід подій у Маріуполі або чи допомогли б під час звільнення Криму, але наразі робочі екземпляри є лише в Китаю, росії та Греції.Тому нам залишається підтримувати ЗСУ та будувати нові десантні катери — менші, але значно ефективніші в сучасних умовах фронту.Слава Україні!
А найсмішніше, це коли фетфобію виправдовують тим, що це шкодить здоров'ю. ПРИПИНІТЬ БЛЯХА ВІШАТИ ЛАПШУ НА ВУХА МЕНІ І ВСІМ НАВКОЛО, БО НАСПРАВДІ ВИ СРАТИ ХОТІЛИ НА МОЄ ЗДОРОВ'Я. Я помирала в спортзалі п'ять разів на тиждень, була найсильнішою і найвитривалішою з усіх свої знайомих, при цьому будучи в такому самому розмірі, як зараз. І всеодно, якщо я буду їсти перед вами фастфуд чи солодощі, то ви будете думати: "ну ясно, то треба менше жерти, щоб нормально виглядати", але якщо я буду їсти самі овочі, то ви думатимете "та кого ти обманюєш, ми всі бачимо твої жалюгідні спроби нормально харчуватись чи схуднути"...Проте навіть якщо я дійсно буду не здорова, то це аж ніяк не дає виправдання для фетфобної поведінки. Це просто ваша брехлива відмазка, адже ви не будете ставитися з меншою повагою до людини зі зламаною рукою, чи з ангіною, чи зі шлунковим розладом, чи навіть з якимось ментальним розладом чи захворюванням. Тому що насправді вас не турбує моє здоров'я, а лише те, як я виглядаю.Мене насправді майже взагалі не приваблюють чоловіки. В моєму колі спілкування ніколи майже взагалі не було чоловіків. Але, чомусь, попри це по сьогоднішній день, я не можу спокійно стояти поряд з ними в черзі в магазині, чи на велосипедній парковці, чи будь де поряд. Бо, як тільки я відчуваю потенційну увагу з боку представника протилежної статі приблизно мого віку, усе моє нутро починає викручувати від усвідомлення того, що я не можу стати красивішою ніж я уже є. І це при тому, що я не маю ні найменшої зацікавленості в цьому чоловікові - я буквально асексуалка десь на ароматичному спектрі, яка боїться і через це ненавидить чоловіків. Але глибоко в мені живе бажання бути привабливою для них, просто, щоб мене сприймали як повноцінну особистість (навіть, якщо я дуже добре знаю, що якби я була конвенційно привабливою, то моє тіло перетворилося б на публічну власність для цих чоловіків, для яких жінка повинна бути "як шматочок тортика").Тому коли Люсі Дейкус заспівала "always an angel, never a god.. i think I've been having revelations" вкінці Not Strong Enough, я одразу знала про що вона.#ace_diary
тепер всі вже знають цю пісню пілотів, і мені не потрібно її нікому представляти.. часнинка мене сумує, що всі про неї дізнались, але лише маленька частинка, яка хотіла лишити цю пісню тільки для себе. решта ж мене проживає катарсис кожного разу, коли я чую її в едіті по якомусь випадковому фандому.Drag Path не є частиною жодного альбому пілотів, не є синглом, не є.. нічим насправді, принаймні на офіційному рівні. адже з'явилась ця пісня дуже цікавим чином - одного дня, вже після виходу їх останнього альбому Breach, з'явилась можливість придбати (за якусь мінімальну суму до 5$) онлайн підбірку медіа матеріалів під назвою Digital remains (цифрові залишки), в яку входили різні неопубліковані фото, записи лірики рукою Тайлера і ще багато якихось "обрізків" з їх останнього проєкту, а серед цього всього, одинички й нулики, одинички й нулики, які складаються в мелодію. "Drag Path", звичайним аудіофайлом лежала там. її немає ніде на стрімінгових платформах, а отже пілоти не заробили з цієї пісні ні копійки.і були балачки за те, що їм варто було б випустити Drag Path офіційно, для зручності слухачів, для монетизації, проте особисто я вважаю, що найпрекрасніше в цій пісні було те, як про неї знала лише відносно невеличка група людей, фанатів, які початково придбали digital remains, доки вони ще були в продажу, і передавали її з рук в руки в усьому фандомі. такий собі останній жест/подарунок від пілотів, тим хто вірив, хто чекав. наче: "тримайте, це лише для вас, без ніякої вигоди для нас, бо навіть, якщо все ми робимо й мусить бути продуктом на ринку, this one belongs only to you, for free, because it's a final gift, and it's yours to share it with the ones you love and the ones who need it".а тоді хтось зробив едіт під неї з рибою-фугу і про Drag Path ланцюговою реакцією дізнався увесь інтернет.хлопці заробили б мільйони на ній, якби просто залили її в спотіфай, but they chose to respect it, to respect me, as it was mine first.and i love Twenty Øne Piløts for that. it's forever the only band in the world for me.#tøp
*співаючи* як тебе не любити, Києве мій?звичайно! це всім зрозуміло. але, я про інше..я народилася в Києві, і прожила тут усе своє свідоме життя, проте півтора роки після вторгнення прожила в Німеччині. і за той час я якось змінилася, навіть попри те, що мій спосіб життя зводився до 'спробувати не вмерти і німецькі мовні курси п'ять днів на тиждень'. але коли я повернулась додому, в Київ, то з'явилося якесь дивне відчуття, наче я так ніколи й не повернулась з Німеччини, але наче ніколи насправді й не покидала Київ.And when I'm back in Chicago, I feel itAnother version of me, I was in itабо той діалог з фільму "Aftersun", де головний герой каже своїй дочці, що одного разу покинувши місці де ти народився й виріс, ти вже ніколи не можеш повернутися туди, принаймні не повністю.повернувшись, ти раптом відчуваєш іншу версію себе, про існування якої, можливо, навіть не здогадувався до того. і це не щось абстрактне.. принаймні не повністю, ні. ти говориш по-іншому; ти реагуєш по-іншому; ти чуєш музикантів в переході і відчуваєш щось зовсім інше...ти наче можеш відчути цю іншу версію себе на дотик, але водночас ти і є вона. це дивно. і доки ти не переїдеш в якесь інше місце на відносно довгий період, ти не дізнаєшся як це відчувається. бо відчувається це майже кріпово - ти раптом розумієш, що кожне місто, як окремий живий організм, має свої унікальні особливості і знаходиться у вічному неспинному процесі змін. так само як і ти. усе життя ти розвивався, як клітинка цього організму, але коли ти повертаєшся до нього після певного часу і намагаєшся стати на своє колишнє місце, це вже ніколи не відчуватиметься так, як до того.
окей, ділюся, навіть сказала б від серця відриваю.GACHIAKUTA - перший сезон свіженького аніме не на нетфліксі (що значно зменшує ризик кенселінгу наступних сезонів), остання серія якого вийшла на цих вихідних і залишила мене сидіти й думати, чи чекати тепер ще триста років на другий сезон, чи йти читати мангу зараз. бо це так добре, що цілком імовірно може стати в ряд із найкращими аніме декади (як мінімум).я дуже не хочу спойлерити вам навіть першу серію, тому коротенько: Рудо 14 і він живе в брудній частині міста зі своїм прийомним батьком (любов мого життя Реґто) і дуже любить.. сміття. вірніше ненавидить, коли люди з чистої частини міста викидають речі, які ще мають потенціал.його батько був вбивцею якого скинули в прірву, куди зрештою скидають усе сміття, і Рудо от-от наздожене та сама доля, після чого, його життя перевернеться з ніг на голову.музика, неймовірний дизайн персонажів і світу, увага до деталей і потужна ідея, яка б'є трошки занадто близько до реальності.. ааааа тут є все!#about_film
TGLIST.COM.UA
2026-03-18
2026-01-26
2025-12-07
2025-03-05
2025-01-22
2025-01-08