Полковник — майору:— Завтра о 9.00 станеться сонячне затемнення, що трапляється не щодня. Усіх зібрати на подвір'ї, а солдатам при собі мати закопчене скло. Якщо дощ, то всіх зібрати в гімнастичній залі.Майор — капітану:— За наказом полковника завтра о 9.00 відбудеться сонячне затемнення, у разі дощу ви його не побачите, і затемнення відбудеться в гімнастичній залі, що трапляється не щодня, але для цього мати з собою закопчене скло.Капітан — лейтенанту:— За наказом полковника завтра о 9.00 у гімнастичній залі відбудеться урочисте сонячне затемнення, для цього закоптити скло. Якщо буде дощ, полковник дасть особливий наказ, що трапляється не щодня.Лейтенант — сержанту:— Завтра о 9.00 полковник затьмарить сонце в гімнастичній залі під закопчене скло, що трапляється не щодня в ясну погоду, коли йде дощ.Сержант — солдатові:— Завтра о 9.00 відбудеться затемнення полковника з нагоди сонця. Якщо в гімнастичному залі йтиме дощ, що трапляється не щодня, вас усіх зберуть у дворі, але кожному закоптити по одному склу у спортзалі.Солдат — солдатові:— Слухай, завтра, коли ми будемо коптити вікна в гімнастичній залі, трапиться дощ і сонце затьмарить полковника.😊😄😃
Старий єврей емігрував до Нью-Йорка та відкрив там власний кошерний ресторан. На згадку про минулі образи він повісив біля входу плакат «Арабам вхід заборонено».За кілька днів до ресторану зайшла людина явно арабської національності. Офіціант побіг до єврея дізнатися, що робити. Той подумав і каже:— Знаєш, я не хочу скандалу. Виконай його замовлення, але в рахунку вистав подвійну ціну. Більше він сюди не прийде.Офіціант так і вчинив. Але наступного дня, в обідню пору, араб знову з'явився в ресторані. Все повторилося, але цього разу господар ресторану наказав взяти з араба потрійну ціну. Той поїв, заплатив, похвалив якість їжі та запитав, чи можна зарезервувати на вечір стіл на десять осіб.Єврей подумав і сказав офіціантові:— Гаразд, зарезервуй стіл для нього, але бери з нього вдесятеро більше!Увечері прийшов араб зі своїми друзями. Замовив шикарну вечерю з усіма справами та розплатився без жодного слова. Наступного дня біля входу в кошерний ресторан з'явився плакат «Євреям вхід заборонено».😜
Приходить католицький пастор до перукаря. Постриг його майстер, а пастор запитує:— Скільки з мене?— Ні, ваше преподобство, я з католицьких пасторів грошей за стрижку не беру, — відповів перукар.Приємно здивований, пастор вийшов. На другий день приходить перукар і бачить під дверима своєї перукарні дванадцять пляшок найкращого монастирського вина.За кілька днів приходить православний священик до перукаря. Постриг перукар та його. Священик запитує:— Скільки я вам винен, голубчику, за стрижку?— Та нічого, батюшка. Православних священиків стрижемо безкоштовно.І батюшка теж пішов, вражений безкорисливістю перукаря. Наступного ранку перукар знайшов біля дверей своєї перукарні дванадцять пляшок горілки.Ще за кілька днів приходить до перукаря рабин. Постриг його перукар, а рабин і питає:— Скільки вам заплатити?— Та нітрохи, шановний ребе. Рабинів ми стрижемо безкоштовно.Рабин, зрадований таким оборотом справи, пішов. Наступного ранку перукар знайшов біля дверей своєї перукарні дванадцять рабинів.😺😉😝
В Одесі, де навіть чайки кричать з акцентом, жила собі тьотя Песя. Не просто жила — вона керувала життям. Причому не тільки своїм.Одного ранку виходить тьотя Песя на Привоз — не тому що їй щось треба, а тому що Привозу без неї якось не так.— Песя, ви за чим прийшли? — питає продавець.— Я прийшла подивитись, що у вас є, щоб зрозуміти, що мені не треба.Підходить до риби. Дивиться строго.— Це що?— Короп, — каже продавець.— Та я бачу, що не балерина. Скажіть краще — він свіжий?— Та щойно привезли!Песя примружилась:— Слухайте, він на мене дивиться, як мій колишній — без інтересу. Не беру.Йде далі. Бачить помідори:— Скільки?— 100 гривень.— За кілограм чи за настрій? Бо виглядають вони, чесно, без ентузіазму.Продавець вже нервує:— Жінко, берете чи ні?— Я не жінка, я — думка! І зараз думаю, що вам треба знизити ціну.Торгувались вони хвилин десять. В результаті:Песя пішла без помідорів, але з відчуттям перемоги.Продавець залишився з помідорами, але без віри в людей.Повертається додому. Сусід питає:— Песя, ви щось купили?— Звісно! Досвід. І він мені нічого не коштував.Сідає на лавочку, дивиться на двір і каже:— От всі хочуть щастя… А ніхто не хоче торгуватись за нього.І тут проходить інша сусідка:— Песя, а ви чого без пакетів?Песя зітхає:— Я ж казала — я ходила не купувати. Я ходила, щоб вони не розслаблялись.🫢
Сидять два хлопці у кінотеатрі та чекають на початок фільму. Тут перед ними сідає здоровий лисий чоловік. Один хлопець, єхидно посміхаючись, каже іншому:— Ставлю 50 гривень, що ти не зможеш шльопнути його по лисині?Той трохи подумавши:— Немає проблем, шльопну.Посперечалися. Хлопець негайно човгає лисого мужика по голові. Той обурено оглядається, хлопець одразу ж:— О, Льоха! Скільки років, скільки зим! Де пропадав?Лисий, почервонівши, каже:— Я не Льоха, ви переплутали!І відразу відвертається. Проходить кілька хвилин, і перший хлопець знову:— А давай на сотку, що не зможеш шльопнути його ще раз?— Немає проблем.Посперечалися. Хлопець знову б’є лисого мужика по голові. Той, уже відверто розізлившись, повертається. Хлопець відразу:— Ну, Льоха, чого ти придурюєшся? Мало що ти поголився, ще мене не впізнаєш!— Та не Льоха я, зрозумів! — кричить лисий, а потім піднімається і йде на передні ряди, щоб його більше не турбували. Проходить ще кілька хвилин:— А ще раз шльопнути? Та ні, не шльопнеш. Давай на 500 гривнів?— Давай.Хлопець піднімається, йде до лисого, не роздумуючи лупить його по лисині і кричить:— А, Льоха! Так ти тут сидиш, а я там одного бідолаху все дістаю!😹
Приходить пацієнт до лікаря і каже:— Лікарю, ви знаєте, у мене горб росте.Лікар його оглядає уважно, потім дістає величезний запилений талмуд, щось довго в ньому шукає, нарешті читає:— Стародавня китайська мудрість каже: «Якщо у вас росте горб — треба відрізати ліве вухо»… Вирушайте до хірурга!Пішов чоловік до хірурга, там йому ліве вухо відрізали. Через місяць знову приходить до лікаря і каже:— Лікарю, ви знаєте, мені вухо відрізали, а горб, як і раніше, росте.Лікар знову дістає величезний запилений талмуд, щось довго в ньому шукає, нарешті читає:— Стародавня китайська мудрість говорить: «Якщо вам відрізали ліве вухо, а горб як і раніше росте — треба відрізати і праве вухо»… Вирушайте до хірурга!Пішов мужик до хірурга, там йому й праве вухо відрізали. Через місяць знову приходить до лікаря і каже:— Лікарю, ви знаєте, мені вуха відрізали, а горб, як і раніше, росте.Лікар знову розкриває величезний запилений талмуд і читає:— Стародавня китайська мудрість говорить: «Якщо вам відрізали обидва вуха, і це не допомогло — значить, вуха тут були ні до чого»…😃
31 грудня, пізній вечір, магазин іграшок, п'ять хвилин до закриття.Продавець (молодий хлопець, студент) активно збирається додому – труби горять, горілка гріється. На ходу натягує пальто, зав'язує шарф.Несподівано до магазину входить молода жінка з дитиною років п'яти.Хлопчик:— Дядьку, дай мені ту дудочку!Продавець обертається, спостерігає лежачу на найвищій полиці найвищої шафи в найдальшому кутку шукану дудочку.Продавець:- Хлопчику, візьми барабан. Гарний барабан, стукатимеш, гуркоту не оберешся. Батьки, друзі-приятелі – всі офігеють!— Дядьку, я дудочку хочу…- Хлопчик, візьми зайчика. Механічний, заводиться, бігає, лапами стукає, пісні співає, часом перетворюється на тюленя. Коштує копійки — візьми зайчика!— Дядьку, я дудочку хочу…- Хлопчик! Ось тарілки є! Хлопчик, візьми тарілки, по-доброму прошу!— Дядьку, дудочку хочу…Продавець, тихо матюгаючись, йде в підсобку, бере сходи, притуляє до шафи, забирається на вершину. Дістає дудочку, починає спускатися.І раптом! - Під ним підламується сходинка. Він падає, на нього руйнуються: сходи, дудочки, зайчики, тарілки, брязкальця, іграшки, іграшки...Сходи також чіпляє ялинку, всі прикраси з дзвоном розлітаються вщент.Продавець (вилазячи з-під ялинки, дудочок, зайчиків…):— Жінка… До вас це, звичайно, не стосується… Хлопчик! Ну йоб твою матір…😁
TGLIST.COM.UA
