🥷 Понад 15 років я допомагаю людям і компаніям керувати репутацією.

Щонайменше дві третини звернень починаються з фрази: «Мені потрібно видалити в інтернеті ось ці посилання». У дев’яти випадках із десяти моя відповідь однакова: насправді це останнє, що вам дійсно потрібно. Раніше я довго пояснював і посилався на ефект Стрейзанд. Згодом перестав: він став настільки банальним, що його вже просто соромно було згадувати. Але сьогоднішній кейс має всі шанси стати новою класикою — прикладом того, чому не варто намагатися заборонити публікацію або видалити її.«Українська правда», Суспільне, «Схеми», hromadske, «Дзеркало тижня», NV, Bihus. Info та Телебачення Торонто об’єдналися в «Ініціативу 143» й одночасно опублікували розслідування про 143 об’єкти нерухомості брата директора ДБР. Це саме той матеріал, який 6 липня Печерський суд заборонив публікувати «Слідству. Інфо», Центру протидії корупції та журналістці Аліні Стрижак. Хотіли зупинити одну публікацію — отримали вісім. А на додачу ще десятки новин про саму судову заборону, обговорення в соцмережах і такі дописи, як цей. Судова ухвала стала найефективнішою медіакампанією цього кейсу. Без медіаплану й бюджету. А головна що запустили її саме ті, хто хотів зупинити поширення інформації. Тому повторю те, що роками кажу клієнтам і партнерам: не починайте репутаційну стратегію зі спроби заткнути комусь рота.

🥷 @malenko_kyiv