політ технолога ✙ ▵

Перестрілка між СБУ та ГУР МО: у кримінальному провадженні повідомлено про дві підозриЗбройний інцидент між військовослужбовцями СБУ та ГУР МО України, який стався 1 вересня у Києві, викликав значний суспільний резонанс.За фактами застосування вогнепальної зброї двом учасникам подій повідомлено про підозру:— співробітнику СБУ за ч. 2 ст. 365 КК України;— військовослужбовцю ГУР МО України за ст. 348 КК України.У межах розслідування призначено комплекс експертиз. Вони мають дати чіткі відповіді щодо всіх обставин застосування зброї, походження слідів пострілів та інших речових доказів, вилучених на місці події.За минулу добу суспільство вже почуло різні версії того, що сталося. Вони суттєво відрізняються одна від одної. Наше завдання — встановити факти, перевірити дії та заяви всіх учасників та надати їм належну правову оцінку.Слідство триває.Окремо щодо зникнення військовослужбовця РДК ГУР МО України. Ще 1 вересня за цим фактом було розпочато окреме досудове розслідування. Встановлюємо повну картину того, що сталося: осіб, причетних до його зникнення, мотиви їхніх дій, маршрут переміщення та інші обставини. Після цього будуть ухвалені відповідні процесуальні рішення.

Побачили на «Першій приватній мемарні» мем із генералом Кузьмуком, за часів якого було збито російський Ту-154, і хотіли б розповісти одну історію про нього вже з перших днів повномасштабної війни.Буквально на самому початку вторгнення Олександр Кузьмук прийшов до одного з військкоматів Києва і своєю появою, м’яко кажучи, ошарашив усіх його працівників, які очікували побачити там різних людей, проте точно не колишнього Міністра оборони України.Натомість він заявив, що хоче, аби його мобілізували в якийсь підрозділ ТрО. Йому пояснили, що генеральських посад для нього там немає. На що Кузьмук, фактично дослівно, відповів: «Так я хочу піти рядовим».У підсумку його таки приписали до одного з підрозділів ТрО. А вже 14 жовтня 2022 року Кузьмука призначили позаштатним радником командувача Сил ТрО ЗСУ, тому що просто не знали, куди ще його можна «приткнути».І оскільки з цієї посади Кузьмука було звільнено ще у 2025 році, зараз публікація цієї історії вже ні на що не вплине. Тож, гадаємо, саме час було нею поділитися.

🇪🇺🇮🇸 Ісландці не підтримали ідею поновити перемовини про вступ до Євросоюзу!Згідно з результатами – 52.5% проголосувавших не підтримали пропозицію поновити перемовини про вступ до Євросоюзу. Перемовини які були призупинені в 2013 році через незгоду острівʼян з квотами на вилов риби передбачених Спільною рибальською політикою ЄС. В 2015 році заявку було відкликано.Серед головних противників працівники риболовецької галузі та правоцентристські політичні сили. Вони виступають категорично проти втрати національного суверенітету, особливо в питаннях контролю над власними природними ресурсами та економічною зоною.З іншого боку партію прихильників ЄС очолює соціал-демократичний альянс, частина великого бізнесу, проєвропейськи налаштоване міське населення та молодь. Їхня основна мотивація – економічна стабільність, бажання перейти на євро для уникнення коливань курсу ісландської крони, а також зниження процентних ставок.Спільна рибальська політика ЄС передбачає рівний доступ усіх країн-членів до європейських вод і суворе квотування вилову. Для Ісландії, де риба і морепродукти історично є основою експорту (40%) та важливою складовою економіки (12% ВВП та 5% зайнятості), це означало б втрату монополії на вилов і допуск великих флотилій Нідерландів та Іспанії до своїх вод. Більш того рішення про те, скільки риби можна виловлювати біля берегів острова, ухвалювалися б у Брюсселі, а не в Рейк'явіку. Саме тому контроль над власними ресурсами для ісландців виявився важливішим за економічні бонуси від вступу до ЄС. І більш того на острові функціонує одна з останніх китобійних промисловостей у Світі, заборонена в Євросоюзі.Свого часу Ісландія навіть виграла «Тріскові війни» проти Великобританії використавши свій важіль впливу на військову базу США на острові. Базу яка контролювала Фареро-Ісландський прохід, відстежуючи переміщення радянських атомних підводних човнів в Атлантиці, збереження якої для США було важливішим за інтереси британської рибної промисловості. Під тиском Вашингтона Лондон був змушений капітулювати і визнати 200-мильну економічну зону Ісландії (а розпочалося все з 3 миль, цифра в 200 миль пізніше ляже в основу Конвенції ООН з морського права).За час, що минув після розриву ЄС встиг провести реформу Спільної рибальської політики. Посиливши вимоги щодо встановлення квот на вилов які тепер привʼязані до здатності популяції риби відновлюватися природним шляхом. І взявши курс на скорочення надлишкового рибальського флоту та більш активного позбавлення субсидій рибалок які не виконують правила. За останні 10 років флот скоротився на майже 14% (за даними Євростату). При цьому частину рішень щодо правил вилову Брюссель передав на місця щоб краще адаптувати їх до специфіки регіональних морських басейнів.Цей референдум міг би стати початком довгого та складного процесу перемовин. Однак, навіть втомлені від фактичної ізольованості власної економіки рибалки не допомогли, один з яких ще й ветеран «Тріскових війн» в інтервʼю Reuters заявив, що планує голосувати за, щоб «побачити, якої угоди можна досягти», але відмовиться від фінального вступу, якщо Брюссель вимагатиме контролю над ісландськими водами. І звісно навіть агресивна риторика Трампа, який пару разів плутаючи Гренландію з Ісландією або ні – заявляв про потребу мати острів в складі США не переконала острівʼян.Ісландія вже глибоко інтегрована в економіку ЄС через Європейську економічну зону (ЄЕЗ) та Шенгенську угоду, тому процес її вступу міг би відбутися набагато швидше, ніж для інших країн-кандидатів. У квітні єврокомісар з питань рибальства заявив, що у Спільній рибальській політиці «безумовно є простір для гнучкості» і що можливі винятки з правил стануть предметом переговорів з Ісландією.На сьогодні ці перспективи залишаються закритими. Зміна геополітичного ландшафту виявилася недостатньою для того щоб переконати острівʼян піти на поступки щодо своєї риби та відновити свій шлях до Європи. І ЄС не продемострував достатніх прагматичних поступок переможцям «Тріскових війн» для укріплення своїх позицій на Півночі. 🖼 Європа завжди поруч

Проросійська дезінформаційна мережа маскувалася під аналітичний центр, використовуючи ChatGPTOpenAI видалила низку акаунтів ChatGPT, пов’язаних із проросійською інформаційною операцією. З їх допомогою створювалися прокремлівські пости й коментарі в Telegram, X, Facebook, LinkedIn та Substack — зокрема на телеграм-каналі «Lahme Ente» (20 тис. підписників), який малює похмуру картину становища в Німеччині.За словами OpenAI, це вже близько 60-та виявлена координована операція такого роду. Дійти висновку про російське походження акаунтів компанії допомогли інструкції російською мовою та прохання приховати авторство.У текстах неодноразово рекламувався «International Burke Institute» (IBI) — заснований 2025 року в Ізраїлі російсько-ізраїльський аналітичний центр. За розслідуванням SPIEGEL, за ним стоїть організація «Dor Moriah», пов’язана з російським МЗС; її керівник листувався з журналістом, якого США відносять до кремлівської «Social Design Agency» (SDA) — спадкоємиці «фабрики тролів» Пригожина.Це узгоджується зі стратегією з витоку документів SDA: через брак «легітимного джерела» для потрібних наративів пропонувалося створити аналітичний центр в Хайфі — саме там, де сьогодні базується «Dor Moriah».

США згортають підрозділ, створений для вивчення війни дронів в Україні і повертаються до "базових бойових завдань"США вирішили розформувати експериментальний батальйон безпілотних систем у Європі чисельністю близько 600 військовослужбовців, який створили у січні для впровадження тактики війни дронів за досвідом бойових дій в УкраїніПісля навчань у Німеччині підрозділ передасть звіт командуванню і "знову зосередиться на своїх основних бойових завданнях як повітряно-десантний піхотний батальйон"Відмова від спеціалізованого батальйону є частиною підходу "повернення до основ", який запроваджує новий в.о начальника штабу армії генерал Ланів, призначений за підтримки міністра оборони Гегсета після звільнення у квітні генерала Джорджа**Він відвідував Україну і наводив українські інновації на полі бою як приклад, якому має слідувати Пентагон"Чого ми навчилися в українців – це те, як швидко вони навчаються. І, знаєте, ми намагалися повторити це швидке впровадження технологій та навчання", — Ренді Джордж.Останній Капіталіст | Підтримати наc на MonoBase

РБК-України зробили великий матеріал про групи впливу в найближчому оточенні Зеленського.В матеріалі йдеться, що звільнення голови Офісу Андрія Єрмака минулої осені створило навколо Зеленського вакуум впливу, який заповнили інші топ-соратники президента. Частина 1/2...Серед функціонерів РБК особливо виділяє голову фракції "СН" у парламенті Арахамію. Свого часу саме він вважався неофіційним лідером антиєрмаківської "фронди".Арахамія у Зеленського є головним відповідальним за внутрішню політику. У медіа раніше “гуляла” інформація, що саме він стоїть за перезавантаженням уряду. Проте джерела запевняють, що Арахамія хоч і брав активну участь у кадрових процесах, але при цьому грав у них не головну роль. Для прикладу, новий прем’єр Корецький – не його креатура.Втім, внаслідок перезавантаження Кабміну Арахамія зміг отримати "свого" міністра – голову Мінветеранів Віталія Кіма. Джерела також говорять про його роль у призначенні нардепа Безгіна міністром у справах громад, а Бутенка – міністром освіти.У кулуарах багато хто пов'язує з Арахамією рішення зі звільнення міністра оборони Федорова. Версія виглядає логічною з огляду на те, що задовго до всіх ротацій між ними були натягнуті відносини. В оточенні Федорова раніше натякали на причетність Арахамії до його звільнення.💬 У нас же міністри – як правило, не політики, і не розуміють правил політики. Давиду доводиться пояснювати, як усе працює, що треба бути публічними, як треба працювати з парламентом, які там внутрішні течії і таке інше, – каже співрозмовник з оточення Арахамії.На Арахамії лежить і значна частина переговорного треку. Він був у складі української делегації на останніх зустрічах із Трампом в Анкарі та Вашингтоні.💬 У якійсь мірі тут мандат у Давида навіть ширший, ніж у Єрмака. У того були всякі робочі групи, саміти миру та інше. А у Давида – поїхати туди, поговорити з тим, раптово з'явитися тут, домовитися там. По суті, реальна, а не офіційна дипломатія з "нотами" і "заявами", – каже близький до Арахамії парламентар.У цій дипломатії Арахамії часто складає компанію Умєров, якого співрозмовники РБК-Україна одностайно записують до найближчих до Зеленського людей, який очолив Службу зовнішньої розвідки.Останнє призначення публічно викликало найбільше скепсису. Натомість соратник нового глави СЗР переконує, що він цілком підходить на цю посаду.💬 Службу точно треба пожвавлювати, щоб вона приносила більше результатів. Рустем має велику перевагу – прямий доступ до президента, якщо треба буде оперативно вирішити якесь питання, – говорить він.При цьому всі люди Умєрова впевнені: і на цій посаді він величезну частку часу приділятиме поїздкам та контактам з партнерами, насамперед на дипломатичному треку, але не тільки. Так, Умєров, поряд з Арахамією та "офіційними" переговорниками займається регулярними контактами зі США, зокрема, Віткоффом та Кушнером. Крім цього серед іншого він займається і пошуком озброєнь для України, у тому числі за непублічними схемами.Серед ключових постатей в оточенні Зеленського і голова Офісу Кирило Буданов. Співрозмовники видання запевняють, що попри певні розбіжності з президентом на початку, Буданов наразі точно залишається в команді Зеленського. При цьому джерела описують їхні сьогоднішні відносини як "хороші" та "конструктивні".Загалом Буданову вдалося побудувати з багатьма фігурами у владній "верхівці" якщо не партнерські, то принаймні нейтральні взаємини. За єдиним винятком – в.о. голови СБУ Олександром Покладом.Буданов веде різні напрями роботи ОП, наприклад, політику національної пам'яті, якій останнім часом приділяється багато уваги.💬 Десь його [Буданов] підключають, наприклад, під час мозкового штурму про те, що робити з "картонним майданом". А десь, як із перезавантаженням уряду, його взагалі не залучали. Хоча з пошуком голосів він допоміг", – розповідає співрозмовник видання.За останні місяці Буданов почав вибудовувати окрему лінію контактів із парламентом. За версією деяких, у перспективі це могло б призвести навіть до перехоплення контролю над парламентом в Арахамії, хоча інші співрозмовники у Раді такий сценарій заперечують.Крім цих, відносно універсальних менеджерів, в оточенні Зеленського є й ряд "лінійніших" менеджерів. Наприклад, найближчим радником Зеленського у військових питаннях є заступник голови ОП Паліса. Він був присутній на численних зустрічах Зеленського з комбригами та іншими топ-військовими, коли обговорювалося питання заміни головнокомандувача та голови Генштабу.Ще цікавіше справи в іншого заступника голови ОП, відповідального за силовий блок – Олега Татарова. Ще кілька місяців тому один із поінформованих співрозмовників описував становище Татарова як "завершення епохи".У цьому плані звільнення Єрмака в якомусь сенсі зіграла Татарову на руку — за словами одного зі співрозмовників, "він став вільніше почуватися, десь побачив можливість – своїх губернаторів зміг підсунути, з Будановим потім порозумівся". З іншого боку, джерело в одній із силових структур запевнило РБК-Україна, що після зміни голови ОП "Татарова вже не так беззаперечно слухають".Натомість ході перезавантаження уряду Татаров отримав несподіваний бонус – в.о. голови Нацполіції став Максим Цуцкірідзе, який вважається близьким до нього.Крім Арахамії за парламент відповідають і ті, кому це належить за посадою: спікер Руслан Стефанчук та його перший заступник Олександр Корнієнко. Вони теж входять до "старої гвардії" Зеленського, яка пройшла з ними всі ці роки, і, як розповідають усі співрозмовники, після відставки Єрмака Зеленський став набагато частіше безпосередньо спілкуватися зі своїми старими товаришами.Крім Ради, Стефанчук займається і міжпарламентською дипломатією.💬 Він із купою інших спікерів весь час на зв'язку у Вотсапі, підтримує контакт, вигадав "Парламентський саміт Кримської платформи". Воно допомагає, вони тоді у своїх парламентах і голосують легше за виділення будь-якої допомоги нам, – каже близький до Стефанчука нардеп.Крім того, Стефанчуку належить і ідея створення Національного пантеону, яку він презентував ще 2018 року.Корнієнко, окрім парламентських справ, знову очолює партію "Слуга народу". Крім того, він відповідає за підготовку до виборів. Крім цього, Корнієнко відповідає і за регіональну політику, у тісній співпраці з заступником голови ОП Віктором Микитою.

Одне з найцікавіших питань, що стосуються виборів у США цієї осені це зовсім не те питання, хто на них виграє. Наразі ці спроможності осідлати перемогу є саме у Демпартії, але є одне але - У ряді штатів США на праймеріз Демократичної партії США здобули перемогу нові ліві кандидати, представники DSA - Democratic Socialists of America, або наближені до них, які перемогли у своїх округах представників істеблішменту Демпартії. Наразі цих округів лише декілька, але на тлі поразки еліт Демпартії в минулі роки і ідеологічної невизначеності їх становища - це величезний сигнал, який може суттєво змінити партію. Чому? Передусім з того, що поразка Гарріс це поразка істеблішменту демократів, слід зробити один важливий висновок. Агресія демократичного виборця проти Трампа це одночасно і загроза для старого обличчя Демпартії, що продовжувала тримати «центристську міну» в елітах, при цьому постійно лівіючи знизу і підтримуючи все більш ідеологізовані тези - з вимушеної потреби синіх еліт відповідати «червоним низам» своєї партії. Але виборець Демпартії не має великої довіри до свого істеблішменту, як не мали цієї довіри і республіканці в 2010х. У статті для The Wall Street Journal, колишній міністр торгівлі США та ексочільник апарату Білого дому Дейлі попереджав демократів про «пастку «Чайної партії», що спіткала Республіканську партію, про що він написав: «Демократи обманюють себе, якщо думають, що подібне захоплення влади не може статися з їхньою партією».Мова тут йде про радикалізацію знизу. Медійне знищення неоконсерваторів, яке було закономірним наслідком вторгнення США у Ірак та радикалізації демократів із новим ідеологічним курсом, пост-Клінтонівського штибу. Політики і спонсори лівого центру ефективно медійно зіграли на темі Іраку, і поховання неоконів таки відбулося кілька разів на виборах - у вигляді поразок республіканців Обамі цілих два рази. Це призвело до появи більш виразно ідеологічної і радикальнішої тенденції Республіканців - Чайної партії, а потім і електорального успіху Дональда Дж. Трампа в 2016. Нині абсолютно симетрична ситуація у демократів. Так, є свої власні еліти з грошовими мішками, які, схоже, сподіваються висунути якусь дем-версію Джеба Буша і на хвилі акуратної критики Трампа закотититись у перемогу. Втім, масовий виборець Демпартії, і особливо низовий політичний активіст все більше схиляється до соціалістів. І це виклик зовсім не для республіканців, а для самих демократів. Еліти Демпартії хочуть виграти на критиці Трампа. Соціалісти Демпартії хочуть виграти на критиці капіталізму. І хай яка би не була «суто нью-йоркська» за духом і стилем перемога Мамдані, і цей успіх не значить успіху у всіх США, але він щонайменше демонструє успіх соціалістів там, де позиції демократів є найбільш міцні. Тобто війна за «серцевину» Демпартії на мапі США - Нью-Йорк, частково західне узбережжя, і подекуди Мічиган (все ще свінг) та деякі подібні місця цілком виграється у внутрішньопартійній боротьбі соціалістами, хай і обмежено. Опитування Gallup літа 2025 року показало однозначну картину: серед демократів 66% позитивно оцінюють соціалізм і лише 42% — капіталізм. Саме це і стимулює ризик зміни курсу Демпартії у найближчі десятиліття на більш «соціалістичну стратегію». А це, в свою чергу велика тряска. І навіть при усіх неуспіхах Трампа у зовнішній політиці, це і є потенційна рамка подальших змін політ стратегії для GOP: десь дати додаткові але дуже обмежені соціальні «плюшки», знову у власних округах зіграти на антиістеблішмент темі, при цьому забравши частково електорат демократів що є ближчими до капіталізму до себе у тих округах, де республіканці не мають однозначної переваги. «Соціалістична партія» замість «Демократичної» - великий струс для американських еліт, від якого зможуть нагріти руки передусім Республіканці. Тож, побічно Трампу було зручно називати ідеологічно ворожого Мамдані «хорошим мальчиком», даючи пас в розвитку антиістеблішмент тематики соціалістичному крилу Демократів і надалі, бо ця тематика так чи інакше бʼє в саму серцевину електоральної коаліції Демпартії: ліві + помірковані.

Ще одна ніч - ще один рубіж пройдено. Після сьогоднішніх прильотів наша графіка ключових складів Wildberries у Росії розрослася до ТОП-25, і більшість із них уже або згоріли, або уражені.Найбільша ціль доби - Ленінградська область: знищено розподільчий центр Wildberries у Красному Бору (Тосненський район) площею 154 000 м². Це був останній із ключових логістичних вузлів компанії в регіоні; після влучання об'єкт охопила масштабна пожежа. З огляду на те, що склад у Шушарах вибув із гри ще в кінці липня, Ленобласть фактично лишається без великої логістики WB.У Московській області під удар потрапили Новосілки (міськокруг Чехов): ймовірною ціллю був тамтешній логістичний центр Wildberries, приліт зафіксовано на прилеглому паркувальному майданчику. Губернатор області повідомив також про пошкодження електропідстанції та адміністративної будівлі.Повторно уражено склад у смт Еммаус Калінінського округу Тверської області - на інфографіці він позначений як «Тверь», бо головний тверський хаб WB на 150 000 м² фізично стоїть саме в ОЕЗ «Еммаус». За словами губернатора Віталія Корольова, уламок безпілотника частково пошкодив стіну складу; це вже другий приліт по об'єкту після 24 липня.За нашими підрахунками, після цієї хвилі картина по 25 ключових складах така: згоріли - 56,0% сумарної площі (12 комплексів), уражені - 24,5% (5), ще неушкоджені - лише 19,5% (8). Логістичний кістяк, на який спираються мільйони російських замовлень, тане на очах.Підтримати нас.

🇪🇸 Сеута тест єдності ЄССитуація в іспанському ексклаві на території Марокко сколихнула всю Європу своєю вибуховістю.За день майже 60 тисяч молодих громадян Марокко прорвали кордон Іспанії та заполонили вулиці Сеути. Всі ми бачили ці майже апокаліптичні кадри з вулиць міста якими бігали натовпи радісних і трохи розгублених молодих марокканців. Опустимо причини і передумови цієї події. Премʼєру Іспанію Педру Санчесу закидають сприяння мігрантам через його політику натуралізації до якої додався висновок суду про заборону депортації мігрантів виловлених в морі.Ми стали свідками як вибухова криза на території одного з членів Союзу відкритого зовнішнього характеру – з порушенням його територіальної цілісності призвела до неадекватної реакції інших країн Союзу.Замість єдиної і рішучої відповіді – як на власну кризу сусіди вирішили ізолювати «проблемного» сусіда. Кожен сам за себе!Опустимо ми й те, що Сеута ізольована від материкової Європи Середземним морем і не є членом Шенгенської зони.Замість підтримки премʼєр Італії оголосила про припинення дії Шенгенської угоди з Іспанією, що є між іншим юридично неможливим. Франція вирішила посилити кордон в Піренеях армією.Одним з небагатьох здорових голосів став, неочікувано, голос Держдепу США, який підтримав територіальну цілісність і недоторканність Іспанії.Європейських Союз не існує в правильній формі, він існує як солідарність країн незалежно від політичних ідеологій. Але як бачимо деякі політики готові пожертвувати крихкою єдністю заради своїх рейтингів.Водночас європейські антимігрантські сили отримали додатковий гучний кейс для того аби доводити своєму електорату раціональність своєї повістки. На практиці це виливається у розлом спільних європейських інституцій, попри те що джерелом кризи є все-ж не спільні норми ЄС, а національний рівень ухвалення рішень (як промігрантська політика уряду Санчеса, так і антимігрантська політика урядів інших країн ЄС).Так чи інакше ця розмова є ще однією дискусією на тему «навіщо існує наша єдність», де кожен з таборів буде апелювати до Європи, але до різних рішень і політик, які є одночасно неможливими і політично контрастними.Останній зріз європейського консенсусу в вигляді рішень до руху на користь більш суворих правил міграції та реалізації заходів з депортації виражений у літньому голосуванні Європарламенту, і станом на зараз Єврокомісія займає значно більш жорстку щодо міграції позицію ніж попередні ітерації європейських інституцій. Це є прямим наслідком довгої політизації теми з злочинністю мігрантів, масовими гучними інцидентами з проривами кордонів та неспроможністю локальних безпекових заходів. Втім, і цей консенсус є доволі хитким, адже базується на ситуативній згоді між ЄНП, ЄКР та іншими правими євроскептиками.Тим часом голодні і не виспані марроканці були випроваджені назад додому.🖼 Європа завжди поруч

Певна «автономія» від швидких побажань народу можлива для партії лише за умов наявності ХОЧА БИ ТРОХИ консистентної ідеології, власної медійки і уміння в страт менеджмент. Власне, це те що забезпечує партіям інституціональність, але ще більш глибинне - уміння домовлятись між політичними акціонерами і створювати не «партію одного гравця», а складну симфонію з дирижером. Звучить пиздувато і страшнувато, але без того нам буде важко. Окреме питання - якість законодавства. Багато законів виписані хуйово і завідомо нереалістично, часом в конфлікті з логікою державного управління та навіть з іншими законами. Такі обставини знижують спроможність інституцій: бо ДОБРЕ виконувати суперечливий закон ще не означає робити систему державного управління більш стійкою. Закон як такий плаває не у порожньому просторі: на його виконання прямо впливають неформальні норми, які супроводжують існування кожного суспільства (тобто ухвалення закону ще не означає що він діятиме: має існувати внутрішня легітимність його норм хоча би частково). І що важливо розуміти: неформальні правила це теж інституції, причому можемо сказати що ОСНОВНІ. Бо «те як уже склалося» завжди важливіше за те «як хотілося б». Тим самим нас не рятує і Конституція переписана з французької: у Франції вона діє краще, бо краще співпадає з їхніми неформальними правилами і схильностями суспільства. «план інституалізації» неможливо запозичити у іншої нації, позаяк у інших націй інші НЕФОРМАЛЬНІ норми, які забезпечують інше функціонування того ж самого закону. А отже, задача наша складна. Передусім: побачити СПРАВЖНІХ СЕБЕ і втілити цих СЕБЕ у реальний партійний організм, який проіснує довше засновника і переживе кілька ітерацій зміни лідерів. А ще краще якщо таких партійних організмів буде декілька. Всі хто думають що можна досягти хорошого майбутнього для України ігноруючи фактори політичної організації є просто активними учасниками ходіння по колу. Без політичної організації всі чудові ідеї завжди лягають під КАМАЗ історії.Якщо ви зрозуміли про що цей текст, або якщо ні, і вам тут щось сподобалось, донатьте на збір.