❓Що відбувається, коли батьки з тих чи інших причин не можуть забезпечити емоційне контейнування? Коли на дитячі сльози відповідають байдужістю, фразами на кшталт "замовкни", "не плач" чи навіть злістю. У такі моменти дитина отримує травму: вона розуміє, що її емоції нікому не потрібні і вчиться придушувати їх, а її внутрішній світ, який не отримав підтримки, залишається крихким і незахищеним.Така дитина, виростаючи, зовнішньо стає дорослою, але її психіка залишається в стані "зацикленості на собі". Вона не навчилася будувати міцні особистісні кордони, тому продовжує шукати власне відображення в очах інших. Це не про пошук компліментів, а про прагнення отримати будь-яке підтвердження свого існування.Тому, коли хтось говорить чи робить щось, що відрізняється від її думки, це не просто інша точка зору — це пряма загроза крихкому "Я". Саме в цей момент знецінення стає її основним захисним механізмом. Вона ніби зводить фортецю власної думки, щоб відгородитися від світу. Знецінення стає її зброєю, що дозволяє відбити будь-яку "загрозу" і зберегти стіни її фортеці непорушними. Так людина уникає болючого зіткнення з власною неідеальністю, незнанням чи некомпетентністю.У результаті, така людина застрягає в розвитку. Вона боїться освоювати нове, бо це означає зіткнутися із власною недосконалістю. Вона не може витримати себе в стані "не знаючого, не супер-пупер експерта". Щоб вийти з цього замкненого кола, важливо усвідомити, що знецінення — це не щось погане, а симптом, що вказує на невирішену травму,— і не боротися з ним, а почати будувати міцні кордони особистості, які дозволять нам прийняти інакшість світу, не знецінюючи його.❤️