Експозиція страху – це практика маленьких кроків назустріч страху. Не геройських стрибків, не насильницького змушування себе, а поступового зближення з тим, що лякає. Уявіть, що ви боїтесь темряви. Експозиція виглядатиме так:Відкриваєш двері темної кімнати й стаєш у проєм відкритих дверей. Страшно? Якщо так – крок назад. Якщо ні – крок уперед. Далі стоїш. Що відчуваєш? Заспокоївся – ще крок уперед. Або пів кроку. Постояв. Все ок – крок уперед. Стоїш. Відчуваєш. Все ок – ще крок уперед. І так, поки не опинишся в середині кімнати. І тут важливо не те, щоб страх зовсім зник, а те, що я можу відчувати страх, усвідомлювати його, спостерігати і не втікати. Я відчуваю – і як дослідник досліджую, як страх мене захоплює, і де моя межа. Поки стан спостерігача можете тримати – йдемо далі. Як тільки він відключився – повертаємось на крок назад. Передержав експозицію – повертаєшся на місце, де не страшно. Страх завжди кричить: «Це небезпечно». Експозиція тихо відповідає: «Подивись, усе добре». Так тіло звикає. Страх зменшується не тому, що ми сміливіші, а тому, що система отримує реальний досвід: усе окей, ми справляємось.

👺

Лекція про Страх. 17, 18 грудня. Онлайн. ‎