Voodoo Orcs

Рокко просто не знав, що в Україні воно все робе трохи инакше. Шо пиздякати ти можеш шо попало, але за пару годин, усі соцмережі знатимуть твоє імʼя, прізвище, родословну до сьомого коліна, місце проживання і роботи, друзів, кличку пса і якого кольору труси . Рокко довбойоб тому він не зна, що українці напишуть його роботодавцю таку купу листів з привітиками, таку купу відгуків, що дешевше буде того рокко прикопати, ніж виправдовуватися, що платиш гроші такому гамнюку.Пощастить, якщо українці вичислять не всіх роккових сусідів і вони не отримуватимуть на телефон, пошту і в месенджери, що поряд з ними живе оцейво їбобо.Я часто згадувала, що в українців коротка памʼять і не працює інститут репутації. Тобто ти можеш роками їбати гусей, а потім стати міністром освіти і нічо страшного. Але, мушу визнати, інститут кенселингу (це ж він?) у нас працює прекрасно. Варто якомусь дурачку всратися, українці дістануть з-під землі всі можливі дані про нього, напишуть всім до кого дотягнуться.Татуся Бо

OSINT аналітик InformNapalm Антон Павлушко сьогодні писав на своїй сторінці в Fb: "Мадуро не втік, але є нюансиВ принципі після анексії Криму в 14-му році була відкрита скринька Пандори, яку тепер будуть намагатись зачинити наступні десятиріччя, але це буде коштувати людству багатьох війн. Звичайно, що ситуація у Венесуелі схожа зі спробою росіян взяти Київ за три дні. Просто тут реально вклались в декілька годин. Але американці змогли захопити умовний венесульський Гостомель, а проти росіян була українська армія.Уявіть собі зворотню ситуацію. Венесуела відбилась в перші дні, далі війна триває вже 4 роки, б'ється з американською армією десь за Пуерто-Покровськ. Венесуельські дрони кожен день літають бомбити американські штати, а ще рік тому спецназ Венесуели в рамках спецоперації тримав шматок Флоріди та Каліфорнії. Уявили?Вісь зла похитнулась, десь в Ірані та на Кубі задумались. В Москві наврядчи вміють думати, але це ідеальна ситуація для української пропаганди. Мовляв, ось США реально сильні і у них вдалось. У вас, росіяни, не вдалось нічого, бо ви десь на рівні Венесуели. І так, США може собі дозволити такі операції, а у вас тільки "СВО".П.С. У росіян є нехитрий несиметричний вихід - захопити у Ростові завдяки швидкій спецоперації президента Україна Януковича та судити його"

– Біженці?– Ми з Констахи. Нам би до Краматорська. – Зброя, заборонені речі? Що в багажнику?- У мене там речі... ну, наші. Ми що могли пакували. Скласти все швидко – все життя в багажник...– Вагітна?– Останній місяць. Нам швидше треба. Хочемо в Крамі на поїзд. Там Інтерсіті завтра, в обід, пів третьої... На Київ. – Іосіф...Блін, не бачу... – Йосип. Йосип я. Вона – Марія. Ось, в Дії гляньте, там прописку видно краще... – Бачу вже... Ох, бля... Чоловіче, куди ж ти поїдеш далі?! Медика! Док! Сюди, швидше, Док, бігом!... ... - Ну, ви й фартові.... Син у тебе. На, кури. Йосип.... Тебе, хоч, не на честь Сталіна назвали?! ... Господи, що за часи... На блок-посту родити... В хліві вже ліпше... Ну, ти, цей, не переживай. У нас Док, він шарить. В порядку твої...... – Бажаю здоров'я! Пацани, тут породіллю треба довезти. Їх троє. В Крам. Вас троє? Помістяться! Ну, ви ж не царі – малого з мамкою в кабіну, ви з папкою – в кузов....... - Чюєш, Док, а шо це так світить? Та нє, як на безпілотник – заяскраве. І висить постійно над нами... Як Зоря... Та яка, нафіг, Зоря, над Донбасом?! Певно, супутник... НАТО, певно, запустило.... ... – Док, так давай того "ланоса", що вагітну привіз, відіпхаємо. Це ж осел – не машина. Заглох – не заведеш... Вони ж поїхали, а нам тут грайся... Господи, на саме Різдво, то роди приймай, то машини тягай... Над териконом непорушно висіла яскрава Зоря. Вовка Пастушок докурив у жменю і розтоптав каблуком недопалок. Зоря була дуже дивною, але не викликала страху. Пастушок подумав, що непогано було б мати стінгер та вальнути, про всяк випадок, те яскраве світло над териконом... ...Розтелепана Навара несла на захід Немовля і Маму, і троє зі сходу, з-під Бахмута, дали їм свою фліску, фляжку і грілку. Навряд, чи на світі були щедріші царі... ...Дві тисячі двадцять п'ятий раз. Дві тисячі двадцять п'ятий раз, а у світі все так само – пастушки приймають Його першими, а царі обдаровують тричі. І тільки міняються іроди...____Текст – Володимир Шершень Бараняк.

Нові деталі унікальної спецоперації СБУ: перед підривом підводного човна в Новоросійську Служба уразила морський літак-розвідник Іл-38НСлужба безпеки України розкрила раніше невідомі деталі підготовки до підриву російського підводного човна в порту Новоросійськ. Одним із ключових етапів цієї спецоперації стало виведення з ладу російського протичовнового літака, який міг перешкодити ураженню ворожої субмарини.При підготовці до удару по підводному човну співробітники 13-го Головного управління Департаменту військової контррозвідки СБУ уразили модернізований літак-розвідник Іл-38Н («Sea Dragon») на авіабазі Єйськ.Це повітряне судно призначене для морської розвідки, пошуку підводних човнів, контролю акваторій, встановлення мінних загороджень і нанесення торпедних ударів. Уражений борт активно протидіяв роботі морських дронів СБУ. Орієнтовна вартість цього літака становить 24 млн доларів США.У Чорному морі росіяни мали лише одне повітряне судно цього класу, здатне виявити підводний дрон «Sub Sea Baby» під час його руху до цілі. Виведення цього протичовнового літака з ладу забезпечило успішне виконання основної частини спецоперації - підрив субмарини класу «Варшавянка».Для ураження Іл-38Н СБУ застосувала сучасний дрон із бойовою частиною надземного підриву, оснащеною двома тисячами уражаючих елементів, спрямованих донизу. Підрив відбувся безпосередньо над відсіком з основним обладнанням і радарами, а також пошкодив двигун.Оприлюднені кадри успішної атаки на російський літак наочно демонструють реальний рівень захищеності ворожих стратегічних об’єктів, який суттєво відрізняється від внутрішніх звітів та публічних заяв міністерства оборони рф.Служба безпеки України й надалі працюватиме по законних військових цілях ворога та нищитиме його там, де він цього не очікує!

Кажуть, звірі не цінують чуже життя. "Покоління вбивць" - був такий серіал. Так зараз говорять деякі "експерти" про молодь у Силах оборони. Так вони можуть сказати й про моїх.​У зграї є особлива частина хижаків. Їхнє завдання - максимально близькі контакти. Настільки близькі, що при знищенні ворога може не пролунати жодного пострілу. Ти бачиш, як очі підора після конвульсій стають матовими, а в повітрі, окрім металевого запаху крові, з'являється сморід сечі та гівна.​Коли вони повертаються, зграя зустрічає їх тихим "уф-уф-уф-уф" та стукотом кулаків у груди. Вони спокійно з'їдають вечерю або сніданок. А потім сплять, як немовлята. Прокинувшись, кожен робить зарубку. У когось це мітка на ножі, у когось продовження тату. А у когось риска в блокноті. Поряд із ними відчуваєш первинний холодок страху, як біля великого звіра. В цьому холодку немає ілюзій про твоє святе та безцінне життя. Таке саме життя, як у мурахи під ногою чи зайця в полі.​Ні, вони не бикують. Бо точно знають, на що здатна їхня сила. Вони зберігають енергію. Але якщо діють - то з гарантією зустрічі з кістлявою старою. Чи є в них драма? Чи мучить їх минуле? Давид, командир такої групи, каже: "У кулі немає душевних страждань".Їду з двома такими хижаками у штаб. Вузька магістральна дорога. Багато автівок в обидві сторони. "Зупинимось" - один помічає на узбіччі машину з аварійкою. Зупиняємося трохи попереду. Молода жінка з дитиною років 2. Спустило колесо. "Я займусь" - каже мій і виходить. Підходить. Вітається. Пропонує допомогу. Разом з жіночкою, що тримає дитинку на руках, йдуть до багажника. Він дістає звідти запаску, ключ, домкрат, дорожний знак. Ставить знак. Повертається до машини ставити домкрат. Каже жіночці поставити автівку на ручник. Вона біля багажника ставить дитинку та йде на місце водія. І коли вона сідає, в цю мить її дитинка починає бігти на дорогу. Наш гудок, крик жіночки. І на останньому кроці малечі на дорогу, мій хижак хапає її за шиворот. Дитинка висить у його витягнутій руці. Він притискає її до себе. Цілує в макитру. Підбігає жіночка і забирає малу, притискаючи до себе і дякуючи хижаку. Він спокійно повертається до домкрату. Піднімає машину. Міняє колесо. Складає все в багажник. Повертається до нас. Сідає. Тихе "уф-уф-уф-уф-уф" та стуки кулаків у груди.Кажуть, що звіри не цінують чуже життя. Так говорять деякі "експерти". Піздаболи, шо точно не лягуть спокійно спати після перегляду відео з вбивством. Бо нереально змодулювати та уявити, як дійсно цінує життя хижак, котрий знає як легко його забрати. "Покоління вбивць" - є така книга, шо для мене вже своєю назвою показує прірву у розуміні цінностей воїнів, поряд з котрими відчуваєш холодок первинного страху.Данило Картель.

ДУМА ПРО ПІСЬКУ ШАБУНІНАОчільник Центру протидії корупції Віталій Шабунін поскаржився, що після обшуків у нього Державне бюро розслідувань та Офіс Генпрокурора злили телеграм-каналам його інтимні фотографії з вкраденого під час обшуків телефону.Поглядом чесним, нічим не заблуреним,глянемо, друзі, без суму й журбина фотографії з голим Шабуніним,на головний з компроматів доби!поки дивилася публіка збудженана корупційний зміїний клубок,виринув доказ, що є у Шабунінапіська, мошонка і навіть лобок!похуй мільярди чи вілли в Італії,двушки, відкати й крісла для своїх,поки в Шабуніна є геніталії —й поки цей збоченець фоткає їх!хай правосуддя в очиці нам дзюркає,стерпимо легко й крадіжки, й брехню — та неможливо миритись з цюцюркою, що заховатись не встигла в матню!хай казнокрад, крім суспільного булінга,жодної кари повік не зазна, та безсоромність піпіськи Шабуніна — то вже для людства надмірна ціна...й як би не праглось подібним віталіямввести в оману суспільство сліпе,відсіч рішучу завжди геніталіямдасть ДБР, і тим більш — ОГП!Юрко КОСМИНА

«Дівчатка, Одеса, у мене є світло(на цю хвилину) та вода. Живу на 7небі. Якщо комусь треба головупомити, покупатись, зарядити щось,або навіть попрати речі, то пишіть, поки є можливість, я не протидопомогти». «Прокинулась від вибухів, побігла в ванну. Чую, щось гуде, в голові: ШАХЕД!!! А то холодильник. Три доби без світла і я вже боюсь холодильника. Додам в резюме: «швидко адаптуюсь». P.S. Таїрово, Одеса. СВІТЛОООО!». «Я готовий потерпіти без світла, дивлячись, як в Одесі 24 години всі черги поспіль сидять тупо без світла вже кілька діб... Тернопіль виховав хороших людей, принаймні не лицемірів, здебільшого. І мені дійсно за них не соромно! Одеса та одесити, ми з вами!».«Поділимося, ніхто не заслуговує так довго бути без світла. Тримайтеся, або чекаємо вас у файному нашому місті. Моря не маємо , але озеро у нас - неймовірне!»«Сиджу в кафе, заряджаю телефон,поряд чоловік розмовляє по телефону: - Та, блін, світла немає, води теж, в країні повний триндець, а тобі лише потрахатись!». Вимикає телефон, сьорбає своє капучино». «Після того, як бізнеси відпрацювали і продовжують працювати як пункти незламності в повний блекаут в Одесі, їм просто необхідно зробити податкові канікули. Бо більшою мірою пунктами незламності виявилися саме бізнеси». «Я одесит. Сиджу в темряві і плачу, вщент заскочений (тут було інше слово) словами підтримки між нами, мешканцями міста, а ще більше від теплих слів підтримки людей зі всієї нашої великої України. Обіймаю і безмежно дякую!».Zoya Kazanzhy

Її полон тривав пів року. Та його жахів вистачить на ціле життя. Інга Чекінда, бійчиня 1-го батальйону морської піхоти.Потрапила в полон в Маріуполі.Вона була в Оленівці, СІЗО №2 у таганрозі (рф), у жіночій колонії у валуйках (білгородська область рф), а також у малій локні (курська область рф).Згадує, що в таганрозі почалося справжнє пекло."Одного разу в камеру зайшов лейтенант і сказав: «Запам’ятай мене на все своє життя. Мій позивний — «смерть». І він показав свої руки — у нього не було фаланг на руках. Вони були відбиті, просто одна суцільна кістка. І я його запам’ятала.ВІн поставив до стінки й сказав: «Ноги на ширині плечей», і вивернув мені руки. Каже: «Ти що у нас, міцний горішок?», і вдарив по вухах двома руками. У мене закрутилась голова. Тоді я зрозуміла, що мені буде «триндець».Він бив з усієї сили. Лупцював мене три дні, і в мене на нозі з’явилась величезна гематома. Бо коли він ставив мене до стінки, то бив правою ногою і потрапляв по лівій.Одного дня він сказав: «Якщо ти не розкажеш інформацію, то я зґвалтую твою посестру». Він сказав мені взяти величезний молоток, одягнути на нього презерватив і смоктати. Я робила те, що він казав зробити цій дівчині, аби тільки він її не чіпав. Я це робила і плакала. А він каже: «Чого ти плачеш, я тобі зараз твої зуби виб’ю».В Таганрозькому СІЗО №2 росіяни збудували велику пічку розміром з людину, з допомогою якої катують полонених українців. Людей засовують туди, щоб налякати."Одного разу посестра розповіла, що її відвели у кімнату з пічкою, де людину можна запхнути цілою і спалити. Пічка була включена і горіла. Спочатку цей лейтенант вдарив її разів 40, а потім разом з кадирівцем почали її пхати у цю пічку. Один взяв за одну ногу, а інший за іншу. І вони почали її пхати у цю пічку. Тоді я згадала нелюдський крик, який чула. Я спитала: «Як вони тебе так повністю запхнули?» Вона відповіла, що навіть не пам’ятає цього моменту, бо її свідомість вимкнулась. Тільки відчула, як вогонь торкається обличчя..."На пласкій тарілці вода та на дні зовсім трохи каші — це їжа, якою росіяни годували Інгу та її посестру. На день давали два шматки хліба."Ми один шматок хліба розламували та ділили: один на сніданок, другий — на обід. І половинка другого — це вечеря. Якщо залишалась ще половинка від першого шматочка, то їли годині о 10-й і запивали водою, щоб не здохнути з голоду.Ми з посестрою ділились теж. Якщо я не могла себе стримати від голоду, то посестра мені віддавала свій шматочок. А якщо вона хотіла, то я їй віддавала свій. У камері був залізний стіл і якщо на ньому залишались крихти, то ми всі збирали. Я ніколи не думала, що у ХХІ столітті людина буде отак збирати крихти зі столу, просто, щоб не здохнути з голоду."В наглядачів-кадирівців, розповідає Інна, постійно було одне і те саме запитання: «росія чи Україна?». Дівчата утримувались від відповіді, бо за відповідь "Україна" відразу вбивали, а сказати "росія" вони не могли. Не могли зрадити Україну,каже Інга.17 жовтня 2022 року під час чергового обміну Інгу повернули додому. Розповісти про полон вона змогла більш ніж за два роки потому.Вона мужня і незламна - Інга Чекінда. (с) Оніщенко Людмила

DARK BLOOMCrafted by Voodoo OrcsКрафтові лікери з бузиниМістика смаку. Сила дикої природи.Бузина - це не просто ягода. Для слов’ян бузина - це дерево на межі світів. Під бузиною не будують домівок, її не рубають без потреби, бо здавна вважали - всередині живе дух.Одні називають її захисницею роду, інші - деревом чорта.Вона одночасно про захист і небезпеку, про ритуали, сили ночі й природу, яка не підкорюється нікому.Ми обрали бузину саме через це.Це не мейнстрім, не тренд і не солодка «квіткова» історія, до якої всі звикли.Це темний смак, густий аромат і характер, який не підробиш.Лікер з ягід бузини - рідкість навіть у Європі. В Україні його майже ніхто не робить, бо ягода складна, норовлива, може давати гіркоту, і потребує часу, щоб розкритися.Але ми, як завжди, не шукаємо легких шляхів) Тому вирішили зробити те, чого ніхто не робить.Шість різних авторських настоїв з бузини:— з какао-нібсами і ваніллю (NOIR), 0.35 л - 650 грн— з цитрусовими нотами та м'ятою (FRESH), 0.35 л - 580 грн— із прянощами зимового тепла (SPICES), 0.35 л - 580 грн— з брусницею (RUBY), 0.35 л - 650 грн— з чорницею (MIDNIGHT), 0.35 л - 650 грнЦе була ціла пригода на кілька місяців. Зібрати, підготувати, об'єднати все необхідне, запустити процес. Чорницю і брусницю збирали власноруч і заморожували, бузину - шукали в лісі, далеко від доріг і людей. Ми використали найкращі спеції, натуральні цитрусові та дуже якісний (не магазинне аби що) алкоголь.  Жодної хімії, жодних ароматизаторів. Настоювали більше 6 тижнів.Смак - це подорож від солодкого до терпкого, від теплого до освіжаючого.Досить міцний (близько 30°), його цікаво гріти та змішувати з вином (робити бузиновий глінтвейн) або пити маленькими порціями, як нічний ритуал.Якщо ви любите щось незвичне, темне, атмосферне - це для вас. Ну і не забувайте про цілющі властивості бузини. Вони нікуди не поділися.Пляшка додає колориту ;) Пишіть, кількість дуже обмежена, відправляти почнемо вже за тиждень.Крафт. Містика. Бузина.

Хочеться вірити, що Верховний Головнокомандувач у вечірньому зверненні прокоментує трагедію, яка сталася у Львові. Бо те, що у Львові зарізали військовослужбовця, ветерана АТО, — абсолютно не те саме, що «смертельно поранили працівника ТЦК», як це подала більшість медіа.До журналістів і редакторів у мене претензій немає — їхня робота підбирати точні формулювання. Але не всі вміють бути професіоналами. Чомусь ніхто прямо не написав: у Львові зарізали військового.А от до Президента в мене є конкретний запит. Саме він має пояснити своїм виборцям і всім, кому з цим вибором довелося змиритися, що це не просто особиста трагедія родини загиблого. Це трагедія державного масштабу.УХИЛЯНТ ВБИВ ВІЙСЬКОВОГО.І про цей розкол у суспільстві потрібно говорити вголос, а не робити вигляд, що міжусобиці.Пане Президенте, ви маєте пояснити народу України просту річ:вбивати свою армію, аби тільки самому не бути вбитим ворогом на фронті — означає допомагати ворогу прийти й убити всю вашу сім’ю, перед тим зґвалтувавши і старих, і дітей. Звірствам ворога немає межі. Все, що вони роблять з нашими бранцями у підвалах, вони принесуть у кожну українську хату. Я не веду список скандалів про сутички між військовозобовʼязаними та військовими ТЦК, тому згадала тільки Одесу, де цивільні лоби перекинули автівку ТЦК і завдали травм військовим. Ще був Кременчук, де сім биків напали з перцевими балончиками і травматами на військових ТЦК. Були Тернопіль, Харків, Миколаївщина, де з трубами і битами йшли проти тих, хто виконував державний обовʼязок! Якщо це не суспільний розкол, то що це тоді?У якій системі цінностей ми живемо, якщо на військового хтось сміє нападати з ножем?У нас не лише ворог на фронті, а й небезпечні процеси всередині країни. Бо якщо військових потрібно захищати від цивільних — то де та точка неповернення?Ворог не той, хто приносить повістку.Це має звучати з кожного екрана. Це має бути на кожному бігборді.Так, частина коментарів під новиною про вбивство — це, ймовірно, боти. Але в якій країні хочуть прокинутися завтра ті, хто зловтішається, хто ненавидить ТЦК, хто радіє смерті військового? Всі ті, кому з цієї новини смішно?!Хто, як не Президент, має пояснити суспільству, хто такі ТЦК у країні, яка тримається за свою державність останніми силами?Володимире Олександровичу, ви маєте висловити не лише співчуття родині загиблого, а й запевнити все військо, що їм безпечно повертатися в тил. Ви маєте запевнити кожного, хто носить із собою перцевий балончик «на випадок зустрічі з ТЦК», що на нього чекає найсуворіше покарання.Мої щирі співчуття родині вбитого захисника.Яна Зінкевич