Так багато людського контролю, людських бажань, людських думок, висновків, усвідомлень…Але інколи приходить момент, коли це все йде кудись так далеко, зовсім на задній план.Коли ти усвідомлюєш, що ти така маленька, а Господь Такий Великий.Коли це стається?Коли Він підхопив, коли витягнув, коли зберіг, коли допоміг, коли вирішив, коли потурбувався, а ти навіть тоді цього не усвідомила чи не розуміла по різним причинам.І коли ти бачиш величину проблеми в якій ти була і величину Його Благодаті, яка покрила тебе, то тоді просто нема слів.Тоді ти так чітко розумієш свою безглуздість і примітивність зі своїм безглуздим і примітивним контролем, зі своїми людськими бажаннями, думками, висновками і усвідомленнями…Він Такий Великий, а ти така маленька.І як добре, що Він є.Але головне зберегти це розуміння і цей стан серця далі в житті, коли захочеться знову бігти попереду Нього, а не йти смиренно за Ним.Господь спочатку, а ти за Ним.І це нам треба, це нам корисно, це для нас найправильніший варіант.