Записки пасквілянта

22 серпня 2023 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення 48пп-23 і 49пп-23, якими затверджені списки кандидатів, допущених до участі в конкурсі на зайняття вакантних і тимчасово вакантних посад прокурорів у порядку переведення до Офісу Генерального прокурора, оголошеного рішенням КДКП від 29 червня 2023 року 44пп-23.28 серпня 2023 року о 9 годині ранку, немов біла троянда проти червоної троянди або лицарі короля Артура проти лицарів Житомирського прокурора Білошицького, 358 прокурорів розпочнуть звитяжну битву за святі посади в Офісі Генерального прокурора, створеного професійними громадськими активістами на чолі з Русланом Георгійовичем Рябошапкою. Але хочу засмутити більшість кандидатів: всі 58 посад вже продані, а імена переможців конкурсу відомі задовго до його початку. На всіх стовпах Київа висять оголошення, що за квотою Антона Борисовича Войтенка переможцями конкурсу стануть брати Давидови, Денис і Євген Олександровичі, Олійник Христина Василівна, Марушій Олексій Антонович та ще декілька львівських прокурорів, після призначення яких Антон Борисович виведе поза штат весь 31 Департамент (який наглядає за ДБР) і всі адміністративні посади займуть довірені особи пана Войтенко. Антон Борисович вже півроку намагається вивести цей Департамент поза штат, бо розуміє, що його дурять підлеглі, оскільки вертикаль побудована ще за часів пана Олексія Юрійовича Симоненко, а тому більшість начальників відділів та їх заступників є людьми Симоненка. А, відтак – не доносять Антону Борисовичу в дзьобиках той нектар, які вони збирають з учасників кримінальних проваджень та інших зацікавлених осіб. Звісно, не всі посади продані Войтенку. Улюбленець Костіна Дмитро Вербицький продає посади наліво та направо, мов рапанів на одеських пляжах, і тягне, як кукурудзу з кошика, в Офіс Генпрокурора всіляку одеську шантрапу на кшалт Олександра Миколайовича Малєєва. Свята справа продати за $ місця й харківським прокурорам, які в часи ДБС ( нагадую, якщо хто призабув, що так підлеглі називали генеральну прокуроршу Ірину Венедіктову) грабували регіони України – бо працювати, на жаль, не навчились – більше, аніж пірати Карибського моря. Олексій Даніляк, Оксана Ломакіна-Невідома (та сама, що продала на Закарпатті справу про зґвалтування неповнолітньої) вже купили собі омріяні місця. Після оприлюднення цих рядків голова КДКП Андрій Гнатів повинен зібрати термінове засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів і скасувати конкурс, результати якого публікують у Телеграм-каналі, а безстрашний очільник Генеральної інспекції Іван Дзюба зобовʼязаний внести відомості в ЄРДР та розпочати кримінальне провадження за фактом фальсифікації конкурсу. Але ані Гнатів, ані Дзюба такого, ясна річ, не зроблять, бо інакше Костін перед своїм звільненням (яке ось-ось відбудеться) підпише накази про їх звільнення. Проте якщо новим генеральним прокурором призначать нинішнього очільника ДБР Олексія Сухачова (а саме він, за чутками з Банкової, розглядається як основна кандидатура), то і Войтенко, і Вербицький, і всі їхні посіпаки будуть проситись працевлаштуватись кухарями й садівниками в садибі Костіна в Монако. Звісно, якщо встигнуть втекти з України.

Мов примара комунізму по Європі Україною стрімко шириться чергова прокурорська реформа. Останній нащадок Дюка де Рішельє і внучатий племінник лейтенанта Шмідта генпрокурор Костін підписав концепцію проекту «Прокурор громади». Звісно, ця концепція не відповідає вимогам ст.131-1 Конституції України та Закону України «Про прокуратуру». Але вона добре лягає в концепцію розвитку родини Костіна. Як, нещодавно з цього приводу висловився начальник Департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення Офісу Генерального прокурора Микола Григорович Іванець: «завдяки своїй доньці Костін поїде не послом в США, а прокурором громади Монако. Президент підпише Указ про звільнення Костіна з посади генпрокурора, коли цей видатний правник сучасності перетне кордон у пункті пропуску Шегіні, а інакше керівник САП Клименко вдягне кайданки на руки чесного й непідкупного генерального прокурора». Зрозуміло, що прокурорами громади найближчим часом поїдуть працювати й одеська шантрапа, яку в Офіс Генерального прокурора притягнув гаманець Костіна та кришеватель всього одеського бізнесу Дмитро Вербицький. Прізвища Прокопова, Лодочникова, Малєєва, Олефіра те ще двох-трьох дрібних одеських шахраїв із прокурорськими посвідченнями читацькій громадськості нічого не скажуть. Інша справа – це видатний прокурор Борис Індиченко-молодший, який нещодавно мріяв про крісло керівника Вінницької обласної прокуратури. Костін, щоб припинити істерику Вербицького з цього приводу, навіть направив у Вінницю бригаду для перевірки стану організації роботи вже колишнім керівником Вінницької обласної прокуратури Олександром Бутовичем. Бутович скоріш на делікатне політичне прохання, аніж на виявленні перевіркою порушення, написав заяву на звільнення із займаної посади, але, як брешуть злі язики, перед цим передав до Офісу Президента оперативні напрацювання місцевої контори щодо нічних відпочивань перевіряючих та інформацію про корупційні витівки Вербицького стосовно кришування одеських контрабандистів, які під час війни активно використовують пункт пропуску Могилів-Подільський (бо шматьйо із Туреччини, суміші для кальяну та інші речі морем зараз не затягнути). Так ось, цей самий видатний Індиченко-молодший змушений тепер мріяти про застарілий стілець прокурора громади хоча б десь у Херсонській області. А Вербицькому, у будь-якому випадку, світить місце прокурора Лукʼянівської громади, яка розташована в Шевченківському районі Києва неподалік станції метро «Лукʼянівська». Бо в директора ДБР Олексія Сухачова вже скінчились канцелярські папки, в які він складає документальні докази про продаж Вербицьким кримінальних проваджень БЕБ. Тож Вербицький має реальні шанси на практичне втілення концепції «прокурор громади», так як саме в Лукʼянівській громаді зараз відпочиває видатний Одеський воєнком Борисов, у якого накопичилось багато питань до Вербицького за його обіцянки відмазати, звісно не просто так (як кажуть члени Лукʼянівськоі ОТГ: «попросіть пацана по понятіям ответіть за свой базар»). Часом до цієї громади також може завітати і Одеський мер Труханов, тож як раз буде хвилинка обговорити одеським осередком запровадження людиноцентричних підходів у роботі.

А тепер, як я й обіцяв, прийшов час взятись за виховання заступника керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Володимира Татаревича. Володимире Ігоровичу, Ви людина молода й мені не хочеться псувати Вам кар’єру. Але доведеться. Бо те, що Ви зараз чудите, йменується перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України і карається позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Принаймні, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів буде дуже здивована, коли узнає, що в Заводському районному суді Миколаєва зараз на розгляді перебувають вже дві скарги командира моєї військової частини у зв’язку з невнесенням до ЄРДР його повідомлень про кримінальні правопорушення, вчинені підлеглими військовослужбовцями. Один військовослужбовець – солдат Н. – у вересні 2022 року був направлений на лікування й не повернувся у військову частину, яка на той час знаходилась у Миколаєві. Інший військовослужбовець – солдат З. – у червні 2022 року був направлений на ВЛК у зв’язку з припадками, спричиненими зловживанням спиртним, у липні перестав виходити на зв’язок, у частину в Миколаїв не повернувся й зараз, кажуть, непогано себе почуває – перебрався жити до Києва, одружився, влаштувався на роботу, майже не п’є... Володимире Ігоровичу, Ви знаєте, що без витягу з ЄРДР дезертирам неможливо призупинити військову службу та зарахувати замість них до списків особового складу інших військовослужбовців? А те, що відомості до ЄРДР повинні вноситись прокурором впродовж 24 годин з моменту надходження заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення також знаєте? Тоді чому ж Ви два повідомлення командира військової частини замість того, щоби внести в ЄРДР, переслали у Перший слідчий відділ (з дислокацією в м. Миколаїв) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, де ці повідомлення повісили на цвяшок у туалеті? Де Ви в статті 214 КПК України побачили слово «переслати»? Де в Законі України «Про прокуратуру» сказано, що повноваження прокурора зводяться до функцій «Нової Пошти»? Тому послухайтесь моєї поради: знайдіть Ваш лист від 11.07.2023 №5-4-2237 вих 23, яким Ви проінформували командира військової частини, що не будете розглядати його повідомлення стосовно солдата Н., по номеру розшукайте саме повідомлення про злочин, негайно внесіть у ЄРДР і витяг направте мені (номер мого телефону – наприкінці повідомлення командира військової частини, де я зазначений як виконавець). Потім розшукайте матеріали цієї ж військової частини відносно солдата З. (Ви їх також переслали в місцевий осередок ДБР) і також негайно зареєструйте в ЄРДР. Бо після того, як внести в ЄРДР ці повідомлення зобов’яже суд (а це трапиться неминуче), Вам доведеться шукати іншу роботу. А на майбутнє запам'ятайте: ситуація, коли фронтова військова частина під час війни судиться з так званими правоохоронцями та намагається в судовому порядку примусити їх виконувати свою роботу, є ганебною для держави. А тих прокурорів, які допускають подібне, треба гнати з роботи туалетним віником.