християнські вірші 🇺🇦

НА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ...Той день був незабутнім, незрівнянним,Посеред справ, служіння і розмов...Ісус Петра взяв, Якова, Івана,І на Фавор у задумі пішов...Хоч все таким звичайним їм здавалось,Вже стільки тих стежинок перейшли,Ось вчотирьох на гору піднімались,Задумані про щось вони були... Прийшли... Христос молитися схилився,Взивав до Свого Вічного Отця,І раптом весь у сяєві змінився,У виразі Прекрасного Лиця. Одежі білосніжними враз стали,Ілля з Мойсеєм в славі тій Небес,З'явилися, з Ісусом розмовляли,Про час, коли піде на муки й хрест. Пророки два й обіцяний Месія,Якого ми чекали так давно...Він сумніви навіки Сам розсіяв,І учні, що тоді поснули сном... Прокинувшись,  не сміли щось сказати,Небачивши такого у житті,Петро шатри схотів побудувати,Не розуміли навіть те тоді... Що величі в шатрах не помістити,І тих, кому належать Небеса...Всю вічність з Богом будемо ділити,Хто йде покірно по слідах Христа. Хто тільки в Ньому зміст життя шукає,І прощення тих зроблених провин...До нині Голос Божий ще лунає,Говорить : «Мій Улюблений це Син. Вподобав Я Його. Покірні будьте ,Ісуса слухайте ви кожен час...»,День Преображення - це незабутнє,Для Церкви свято, також і для нас. Гора Фавор побачила багато,Як над Землею Божий Син стояв,Він знав той день, коли піде на страту,За тих, хто ще спасіння не прийняв. Врятовані ми Ним, і все стерпіти,Поможе Він, вестиме до кінця...Через Христа тепер ми - Божі діти,А дім наш рідний - в Небі, у  Отця.@virsh_online

ВІН- ЗЦІЛЕННЯ МОЄ.... Я- ЙОГО РАНА....Ми з'єднані, поріднені навіки ...Я не підсудна , й Він теж не Суддя Його любов немов бездонні ріки ,Він - мій Отець , а  я - Його дитя. За мене проливалась Кров невинна ,Христос мене так сильно полюбив...Він- Праведність моя , а я- провина ,Я- цвях той , що Його на хрест прибив. Хоч довго так жила душа обманом ,Та звільнення настала світла мить...Він - Зцілення моє, я- Його рана ,Яка Йому ніяк не відболить.Ісус у серці заспокоїв грози ,Тепер за Ним стежиною іду...Він - радість є моя , я- Його сльози,Що в Гефсиманськім капали саду... На Нього всі покладені турботи ,До цього місця Сам мене беріг Він- мій вінець , а я той хрест скорботи,Що тягарем Йому на плечі ліг...Несе мене ... така несправедливість,-Сказали б всі , Він думає не так...Я- біль Йому,  а Він дарує милість ,Яку не осягне душа ніяк. Я виявляю гнів , а Він терпіння,Яке б було без Нього майбуття?Замість прокляття дав благословіння,І замість  смерті маю я життя. Як вітер і вогонь , як біле з чорним,Змогли прекрасним стати і одним ?Не знала , що Господь мене пригорне ,Очищена тепер навіки Ним. Живу Христом і дихаю сьогодні ,Незмінним щось лишається в роках...Я- слід від цвяхів на Святих Долонях ,Він- радості проміння у очах.Змінив мене. І може теж змінити ,Тебе й твоє незнане майбуття...Дозволь тебе Ісусу пробудити ,Для вічного і нового життя. ( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)