“Як Давид”Ти пам’ятаєш… В полі, серед ночі,Пильнуєш вівці… Слухаєш вітри… І Бог тобі відкриває очі —Щоб ти побачив більше, ніж світи. Ти ще юнак, а серце — повне віри. Не силою, а Духом ти ішов. Коли всі боялись Голіафа й міри —Ти йшов, бо знав: з тобою — Бог. Не меч, не спис, не слава людська. А лише довіра Господу в бою. І камінь впав, і перемога — мила,Бо Бог здійняв правицю Свою. Та скільки ще було і днів, і ночі,Коли тебе Саул переслідував в горах… Коли ти плакав, і молився —Та не мстився. Чекав на Божий час. А потім… трон. І слава. І держава. Та й біль прийшов — із власного гріха. Ти впав… Але зламала не поразка —А серце, що в покорі каяття.«Згрішив…» — сказав. І сльози, і молитва.«Очисть мене, о Боже, зсередини. Яка ж велика в Тобі є правдивість —Ти знов мене підняв з глибини.»І знову пісня… знову арфа грає. І псалми линуть в небо, як вогні. Бо Ти — мій Щит. Мій Пастир. Моя Скеля. Ти — Той, Хто завжди йде попереду мені. ГОЛОС БОГА:Я вибрав серце, що Мене шукало. Не ідеальне — щире, спрагле, живе. І хоч падало — все ж знову вставало,Бо знало: Лиш Я — надія його є. Так і ти, дитя… Не мусиш бути досконалим. Я бачу серце — біль, любов, вогонь. Як Давид — іди, хоч світ тебе не знає. Я з тобою. Я — Господь. Твій Цар. Твій Спокій. Н. А. С @virsh_online