Коли вона стояла край багаття,За нею вже прийшли — солдати зла.У шепоті вогонь ліниво дихав,А в серці — віра, мов тверда скала.Сімнадцять літ. Вона — проста дівчина,З волоссям в косу, в платті, без прикрас.Але в очах — глибини нерозгадані,Там жила надія, віра. І там палав Спас.У селі вона жила, зростала,Тиха, скромна, без підписників та слави.Не танцювала в Reels, не мріяла про сцени —Лиш читала Біблію. Вголос. Без забави.Була війна. Не та, що з зброї.А проти віри — проти Божих слів.І кожен, хто не ставив підпис в згоді,Зникав. Зникав навік. Їй казали: «Відречися. Просто підпиши».«Хіба важливо, що в серці? Хіба хтось це побачить?»А вона мовчала. Лиш сльози на очах.а на устах тиха - гаряча молитва.і якось до неї прийшов солдат:«Скажи, що твій Христос — не Бог, а вигадка.Напиши одне речення —І завтра будеш вільна, як усі, без болю і катувань».А вона дивилась пильно в очі.І крізь нього бачила саму смерть.І сказала тихо:«Я піду з Ісусом. І це буде мій найкращий день».Її вдарили. Вивели і катувалиДалі — тюрма. Камера без вікон.Холод, крики, змучені в’язні…Але вона не зламалась — бо надію клала на Ісуса Там були й інші — хто терпів, як вона.Хтось вже не міг, хтось помирав.Та дівчина, хоч побита була вся в синцях,Підіймала інших — молитвою, без нарікання, з любов'ю.Пройшов місяць. І ось одного ранкуДо неї брат завітав. У військовій формі.Він працював на сторону тих, хто «карає»…Але… сльози стояли в нього в очах — не від форми.Він простягнув листа — папір пожовклий:«Це від мами. Вона тебе чекає.Вона пише: "Доню, я більше не можу.Прошу, підпиши щось — аби вижила, аби була жива…"»І сам брат сказав:— сестро, послухай.Я не прийшов тебе судити…Я просто прошу: ти ж бачиш —Хіба варто помирати, коли можна жити?..»Вона взяла той лист. Торкнулась пальцями.Сльоза впала на кожну криву стрічку.Мати за дівчину, безперестанку молилась…Але дівчина підняла очі —Й сказала голосом хрипким:«А як я потім зможу дивитись на Христа обличчя?..»— «Брате, я знаю, ти хочеш як краще.Ти не ворог мені. Ти не кат.Але є межа, за яку не можна.Бо віра — не просто слова. Це — шлях.»Він стояв. Не міг вимовити й слова.Сестра — така слабка, худенька…Але в ній — мов гора вогню,Який спалює злість, страх і темряву зсередини.Наступного ранку — розстріл.Її повели дорогою з туманом.Вона співала — хоч ледве стояла.Її спів лився, до неба востаннє.І сказали ті, хто вбивали:«Ми ніколи ще не бачили таких очей…»А один шепнув:«Якби була інша країна… вона була б святою.»А вона лиш прошептала:«Господи, прости їм. Вони не знають, що роблять.І прийми мене — як дитину додому.Я вже йду, до вічних осель.А ми?.. У нас мирно, немає гонінь,Хоч зовні війна — та не тисне за віру.Маємо зібрання, ефіри й псалми,Та серце буває далеке від Бога.Світильник без масла давно вже погас.і Духа Святого — й не знаєм, чи є.коли ти востаннє відчував ту Божу присутність?..Чи серце твоє ще шукає де Бог?Чи є та любов — перша, щира, жива?..Чи просто лиш фраза: «я вірую, да...»Біблія десь на поличці в пилюці,І совість, як дзвін, вже давно не загула.Та нині — нагадую. Не пізно, є час.Бо Бог ще чекає, ще кличе всіх нас.На це місце опустились небеса —ти лиш схилися і щиро, скажи:Очисти мене. Прийми. І омий.Хочу лиш жити для Тебе, по віки вічні. Амінь.автор: Красік Марія@virsh_online