Брату, що відступився(Вірш написаний за часи гоніння християн в радянському союзі)Заховались темні,сірі стіни,Сплять всі в'язні у пору нічну.Я на нарах встаю на коліна, Не зміг втримати думу сумну. Про тебе у безсонні ці ночі,Я молюсь безліч раз вже підряд. Не раз згадую я твої очі,У Христі вірний раб був і брат. Пізнав путь християнства, смиріння,Пізнав всю християнську ти суть. З юних літ ти уже вів служіння, Добровільно звершаючи труд. Подавав за страждаючих голос,Сім'ям в'язнів ти допомагав. Був збережений ти Самим Богом,Він тебе безліч раз зберігав. Та одна є безцінна в нас цінність, Неодмінно щоб мати її, Зберегти треба Господу вірність,Якщо навіть смерть гляне тобі. Часто тільки сирих стін темниця, Про себе знать нежданно дає. Хтось готовий вже був і зломиться, Хрест нести до кінця—тяжко є.Постраждать треба нам неодмінно, Не страшна є в'язниця з Христом. Адже й там ми черпаєм терпіння,До кінця,якщо йдемо разо́м. Лицеміром я бути не можу, Совість важко свою обмануть. Прикро те, що лишив ти шлях БожийІ пішов на невірну ти путь.І задав багатьом ти задачу,Слабких в вірі у сумнів піддав. Я тебе не суджу, тільки плачу І молюсь,щоб Бог сил тобі дав.Повернутись в гониме знов братство,У цей створений Богом союз.Жить,як світ цей мій брате—це рабство,А нам волю дає лиш Ісус. Оціни ти своє первородство,З атеїзмом порви компроміс. А інакше потерпиш банкротство,О подумай мій брате й вернись!Автор невідомий;Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online