Не можу посміхатись коли плаче душа.Не можу посміхатись, все здається – сама…Нема сили молитись…нема слів на устах…По щоці лише тихо все стікає сльоза…Зрошуючи лише землю, все течуть по лиці…Все стою на колінах…перед Богом моїм…Він тягар весь мій знає – завжди поруч стоїть.Тихо відповідає: хіба ж Я не Бог твій?І сльозу за сльозою Я, дитя, витру Сам.Завжди поруч з тобою, Я творю чудеса.Слів багато не жду Я, чую серця Я страх…Усі сльози зберу Я в Свій сосуд в небесах.Всі зберу, до сльозинки, всі зберу до одної,Навіть ті, що на землю впали переді Мною.Тяжка дуже дорога, і долина важка.Потерпи лише трохи, бо не вічна вона.Так, є довга, не спорю…та її ти пройдеш.Дам Я сил тобі, доню, їх у Мене візьмеш.Віра так підкріпиться, і біда вся мине,І наповнишся силою, і прославиш Мене.Бо Я знаю, що любиш дуже сильно Мене.А без Мене не будеш й дня одного ти вже.Я тебе не залишу, не покину саму.По дорозі печальній Я тебе проведу.Знаю Я, що ти сильна і що все ти пройдеш.Буду поруч завжди Я, збережу Я тебе.Ніжно Я витираю твої сльози з лиця.Самая дорогая ти у Бога Отця. Л. Шпак @virsh_online