Едемський сад сповнений благодаттю.
Дзюрчать струмки, хори райських птахів
Славлячи Вічного Творця співають.
Творця чудової сонячної землі.

Рай на землі. Хіба що є прекрасніше?
Любов'ю Бога створений він є.
Щоби жила там в радості і щасті
Людина - творіння Божого вінець.

Адам, створений він на подобу Бога.
І в серці чистім - неба є краса.
Нема в нім зла і не живе в нім гордість.
Душа його іскриться як кришталь.

Що ж до падіння призвело? Лукавство.
Лукавий змій, як яд, його впустив.
Серце нове гріховне до нещастя,
Адам отримав, Єву послухавши.

І загубив в собі подобу Бога.
І зрада, що страшніше може буть?
Зрадив любов Творця Святого за смак плоду.
Голодним був він? Та звичайно ні.

Простий і легкий заповіт - слухняність
Він знехтував, і ось його кінець -
Адам, ти раю Божого вигнанець.
А за плечима - гріх, принісший смерть.

З тих пір лукаве серце є людини.
Грішне, оманливе, зіпсоване воно.
Творіння Боже йде путями змія
До Господа повернувшись спиною.

Святая маска прикриває серце,
Де підступів диявольських є тьма.
І дружба, що прикращена є лестощами,
Ще гірша, аніж зрада є сама.

Самообман вселив диявол в серце -
Хай думають, що все ж спасенні є.
Мертву релігію дав, що ж вірте,
Та від Живого Бога ви далеко є.

Як не омиті кров'ю ви Христовою,
І духа ви немаєте Його,
Вам не отримати нове серце від Бога,
Щоб буть достойним Господа свого.

Як втрачене із Богом спілкування,
І листями прикрита нагота,
Почуєш лише: " Я тебе не знаю"-
У відповідь, як прийдеш до Христа.

Л. Шпак