На землі є тисячі могил -
Чиїсь долі сховані в печалі.
Гіркі сльози хтось на них пролив
Назавжди там з рідними прощаючись.

Не могла любов їх повернути
Тих, хто був так серцю дорогий.
Бо така є для людини путь тут -
Повернутись в порох, життя закінчивши.

На землі колись тут Лазар жив.
Сам Ісус Христос йому був другом.
Але також вражений був він,
Смерть принісшим і йому, недугом.

І прийшов Господь відвідати тоді
Померлого Лазара в могилі.
І сестер у горі втішити.
Ніжно брата так вони любили.

Марта ось пригнічена стоїть.
Біля ніг, в сльозах, лежить Марія.
" Подивись, як Він його любив..."
Про Ісуса люди говорили.

Пустив сльози Сам Творець землі
Знаючи - воскресне зараз Лазар.
Як же всіх людей Він полюбив,
Що Його людські сльози торкають.

Хай Ісус зараз на небесах,
Та Його любов не стала менша.
Також співчуває Він сльозам.
Також воскресить Він всіх померших.

Але ось порадує не всіх
Голос, що лунав біля печери.
І до радості воскреснуть не усі,
А лиш ті, хто мав живую віру.

Діти Божі радітимуть із Ним,
Які є Господня Наречена.
" Подивись, як Він їх полюбив"-
Скажуть ті, що для суда воскреснуть.

Тих, що ненавидила земля,
Полюбило небо голубоє.
Полюбити поспіши Христа,
Так, як полюбив Він нас з тобою.

Л. Шпак