Боляче, Господи, боляче... хочеться так кричати... Боже, а може доволі болі не помічати?.. Розум каже тілесний...дух же смиряє плоть. Біль велика душевна...де ж Ти є, мій Господь? Знов ворога атака, знов тіло палить біль. Тіло: "тобі б поплакать...", душа: " ти вперед іди"Кого маю зараз слухать - тіло своє, чи дух? Бог вчить, тіло не слухать. Воно не найкращий друг. Знає ворог нашу слабкість - коли наша плоть болить,Серце втрачає радість, серце тоді мовчить. І тяжко є так боротись, і тяжко є так стоять... Но з нами зостається Божая благодать. Вона від нас не відходить, Бог її з неба дав. Мені би схватитись тільки за Божую благодать. Вона мене лиш пригорне і силу нести все дасть. Вона мене, знаю, ніколи вже ворогу не віддасть. Так часто томлюсь у тілі, о бідна людина я,Тоді благодать приходить, на все світло пролива. І бачу тоді я звідки те випробування знов. І в Боже я чудо вірю, і вірю в Його любов. І ось перемогу твердо тримаю в своїх руках. Я - Боже дитя і цеє не може украсти враг. Я - храм є Святого Духа, і Він лиш в мені живе. Кращого немає Друга, і з Ним я іду вперед. Беру всеозброєння Боже і в битву вступаю знов. А Бог мій у всім допоможе. А Бог мій - Він є Любов. Хай боляче, хай дуже боляче. Та Бог перемогу дав."Не плач ти, дитя, достатньо, Я поруч з тобою"- сказав. Л. Шпак