Стоїть Ізраїльський народ,А перед ним бушує море. Військо втрачає фараон. Змішались в морі люди, кони... І ось на морі тиша й гладь,Лиш шум який зчинила радість. Змагався за народ ГосподьІ впав Єгипет в страшній брані. Тімпани, гуслі, гімн хвали... Служити Богу вічно будем! У той час всі сказать могли -Повік ми цього не забудем! Та ось, пройшло лише три дні. І нарікання, все уже забуто. А через місяць чути вже від них:"Назад ми до Єгипту повертаймось"І так в подальшій їх усій путі -Все нарікання... нарікання... О, люди, та невже ж то виЗабули чудеса Господні? Назад в пустиню? А хто ж вамДорогу, між пісків, покаже? Вела вас Божая рукаНазад же, хто піде із вами? Назад в Єгипет? Народ той там,Що всіх вас дуже ненавидить. За перворідними ще чути плач. І воїни їх всі загинули. Невже то думаєте виЩо вас там з радістю зустрінуть? Та сповнені невір'я ви,Забули Хто вас вів пустинею. Хто їжу, воду вам давав. Хто спас від війська фараона. Вночі Хто світло посилав. А вдень показував дорогу. Народ назад в пустелю б йшов. По ній підете сорок років. І вам Господній вирок ось -"Так знайте, ви там і помрете"І ось молитва. МоісейПеред Всевишнім на колінах:"Пробач, Господь, народ цей весь"І Бог пробачив милостиво. І знову йде з народом Бог. Благословляє, поїть, кормить. Земля ж, де молоко та мед,Усе ж закрита для народу. Невір'я погубило їх. Життя усе йшли по пустелі. Не відійшов Господь від них,Та так й загинули в пустині. Багато Божих є дітейВ невір'ї, смутку, наріканнях,Забувши радість у Христі,В пустині ходять все кругами. Так ти нікуди не дійдеш,Хоча б і сорок літ молився. Як путь в пустиню обереш,То назавжди у ній загинеш. Бог не залишить, вірний Він,Та близість з Ним не будеш мати. Погасиш Господа вогонь,Душу пустинею зоставиш. Л. Шпак