Не відрікаються люблячи...І то є так, а не інакше.Та відрікаються в журбі,Від тої Любові, що поруч плаче.Нам до спасіння треба йти.І знає Бог, що це є боляче.І співчуває Він в путі,Але немає іншої дороги.Не чути відречення слів,Та в серці гіркота й образа.Втомилися страждати ми,Кінця не видно все стражданням.А ми земні є, і небесТак часто ми не розумієм.І, як колись, усе чудесЧекаємо в своїм житті ми.Бог каже, що є поруч Він.Бог каже: "Я допомагаю"Та розум, як порожній дзвін,Слів Господа все не приймає.А він дзвенить: біда...біда...А де всі Божі обітниці?Де допомога і колиВсі збудуться вже обітниці?І вже невір'я моторошний гріхОбгорнув серце, дух і розум.І плач там, де мав бути сміх.Украдена вже радість зовсім.А може трохи лише ще,Лишилося чекати трохи.Й печаль у радість обернетьсяІ піде назавжди та втома.Утома від прожитих літІ втома від твоїх сумнівив.Нарешті вже проллється світлоНа слів Господніх розуміння.Ясною стане суть тодіВсіх слів, що Богом говорились.Що не відійметься від насВже ні на мить Господня милість.Не відрікаються як люблять,Від нас Господь не відречеться.Себе будем перевірять -До Нього ще любов живе в нас? Л. Шпак