А чи славлю я Тебе в бідах,Як, здається, виходу нема? Навкруг мене кути усе глухи лиш... Світло сонця сховала пітьма... А ллється тоді скільки славиІз слабких моїх немічних вуст? І вуста мої скільки співають:"О, хвала Тобі, мій Іісус!"Хвала за печалі і болі,Що пригнічують моє життя! В житті Ти завжди є зі мною,Перемогу даєш у боях. Слава в чому уся полягає? Бо я славлю вустами завжди... В тому більше являється слава -Життя в руки віддати Твої. Без усіх тих "чому" і " коли вже",Лиш подяка несеться моя. Хай і сумніви навіть сієВорог в розумі кожного дня." Не молю, щоб Ти взяв їх від світу,Та щоб в світі їх цьому зберіг..."Ісус у Своїй слізній молитвіОтця за своїх всіх просив. А кого називає Своїми? Усіх тих, хто за Ним вслід іде. Хто Його буде славити ім'я,І слово Його хто прийме. Як тримає в руках Своїх зорі,Усі сили підвладні Йому,То невже Він прогнати не можеВсю ворожую чорну пітьму? Втримати мене у спокусах? Світло Він і спасіння моє. В своїх бідах хвалить Його буду! Хто мене береже, не засне! Л. Шпак