Віслюк до мами радісно прийшов.Мамусю, о як би ти тільки знала,Як мене в місті зустрічав народ,Коли мене Ісусу доручили!Кричали: Слава! Слава і хвала!Одежі навіть під ноги стелили.Раділа вся, навкруг мене, юрба,Коли ввійшли ми до Єрусалиму.Переді мною дорогу встелялиГілками, що з дерев усі зрізали.Та мама лиш сказала: почекай,Піди но сам на теє місце завтра.Другого дня пішов уже він сам.Як віслючок додому повернувся,Печальний був він дуже і нещасний...Тихо до мами зразу потягнувся.О, мамо, та цього не може бути!Мене ніхто там навіть не помітив.Я довго там по місту так ходив,Та так ніхто мене і не примітив.Коли ж побачили, що так я там ходжу,То геть із міста вже мене прогнали.А як тоді, коли сидів Ісус,Велику славу всі мені давали?Мати поглянула на нього ніжно так.Сказала: ти, синочку, хто без Бога?Без Господа ти, любий, лиш осля.Вся слава лиш Йому була готова.А чи не так сьогодні є у нас -Здається нам, що так нас величають...Духовними такими є не раз,Як порох є лиш вся духовність наша.А слава вся належить лиш Христу!Він через нас працює в цьому світі.І Він Один дає всю повноту Талантів наших, щоб Йому служили.І якщо славу приписав собі,Згадай, мій друже, в цім житті є хто ти?Якщо б Ісус не був би при тобі,Ти був би як осел той на дорозі. Л. Шпак