Я люблю тебе, людино, чуєш ти?Я люблю тебе Отцівською любов'ю.Ти Моє творіння, і за всіх, Помирав Я на хресті Голгофськім.Я люблю тебе такого, як ти є -З гордістю, в гріхах твоїх, в невір'ї.В небесах, для тебе, місце є.Та, на ключ, закрив ти серця двері.Двері ти закрив і ключ той закопавВ суєті земній та у багатстві.Для тебе він значення не мав,Перед цим земним дочасним щастям.Ключ той - слово Бога є твого.Він один відкриє серця двері.Но, давно, відкинув ти йогоІ загинеш так в своїм невір'ї.Кличу я до тебе звуком бід.Звуком війн, що зараз на планеті.Тихий голос не почув ти Мій,Живучи у тьмі гріховній смертній.Так, підносиш голову своюДо небес, коли біда так близько.А коли вона тебе мине,На своїй дорозі знов стоїш ти.Не задумуючись, що це БогНа твої дав відповідь прохання.Пощастило...все минуло знов...Жити так продовжуєш і далі.А життя - воно як той пісок,Що так швидко сиплеться крізь пальці.Не повернеш ти назад його,Як тоді до неба не звертайся.Я люблю тебе, людино, чуєш ти!Та до неба зір свій не підносиш.Так чому ж продовжуєш грішить?Бач, Свій гнів ще стимую Я досі. Л. Шпак