Я люблю тебе, людино, чуєш ти? Я люблю тебе Отцівською любов'ю. Ти Моє творіння, і за всіх, Помирав Я на хресті Голгофськім. Я люблю тебе такого, як ти є -З гордістю, в гріхах твоїх, в невір'ї. В небесах, для тебе, місце є. Та, на ключ, закрив ти серця двері. Двері ти закрив і ключ той закопавВ суєті земній та у багатстві. Для тебе він значення не мав,Перед цим земним дочасним щастям. Ключ той - слово Бога є твого. Він один відкриє серця двері. Но, давно, відкинув ти йогоІ загинеш так в своїм невір'ї. Кличу я до тебе звуком бід. Звуком війн, що зараз на планеті. Тихий голос не почув ти Мій,Живучи у тьмі гріховній смертній. Так, підносиш голову своюДо небес, коли біда так близько. А коли вона тебе мине,На своїй дорозі знов стоїш ти. Не задумуючись, що це БогНа твої дав відповідь прохання. Пощастило...все минуло знов... Жити так продовжуєш і далі. А життя - воно як той пісок,Що так швидко сиплеться крізь пальці. Не повернеш ти назад його,Як тоді до неба не звертайся. Я люблю тебе, людино, чуєш ти! Та до неба зір свій не підносиш. Так чому ж продовжуєш грішить? Бач, Свій гнів ще стимую Я досі. Л. Шпак