Статистика telegram channel - @vibemag

мені здається, що я ще про це ніде не казав, але десь 30% свого життя я провів в криму. ба більше, в мені намішано багато кримськотатарської крові, а весь півострів усипаний моїми родичами. не дивлячись на це, цю дуже рідну мені культуру я знаю погано, бо в дитинстві були інші пріоритети. і тут вступає в діло один з найстрашніших наслідків окупації — культурне винищення. я дуже боюся, що ніколи не потраплю в це дійсно магічне місце, але ще більше боюся, що разом зі мною цю рідну мені культуру забуде весь світ. настя підсадила мене на подкаст «культ», один з останніх епізодів якого розповідав про звʼязок криму та лесі українки та жіночий супротив окупації півострову. там почув багато чого нового, що підкріплює звʼязок між півостровом та україною. і ось я бачу цю колекцію etnodim — qirim, що присвячена корінному населенню криму.я дуже радий, що такий великий та культурно важливий бренд як etnodim з повагою говорять про цю культуру, досліджують її, поширюють поміж українців. сильно раджу зайти на сторінку візуального архіву про крим, який бренд опублікував разом з колекцією. давайте не дамо ворогу знищити це місце не тільки фізично, але й ментально.

скільки б наша мода не зверталась до української історії, все одно залишаються не до кінця дослідженні періоди. наприклад, український авангард 1920-1930х. туди входить і театр леся курбаса «березіль»бренд cili nochi, який створили анастасія бобровська та олена поливян, звернувся до культурологині анни-марії кучеренко, щоб вона дослідила візуальні архіви цього періоду. на виході — дебютна колекція бренду, яку можна помилково асоціювати з roaring twenties в америці, великим ґетсбі та іноземним ар-деко. от тільки, тут я вас поправлю — перша колекція cili nochi із заниженою талією, драпіруванням та вирізами, що нагадують модерністську архітектуру, відсилає до бурхливого культурного життя харкова, львова та києва хх ст.мені пощастило побачити це візуальне дослідження, яке робив бренд. скажу щиро, мене здивувало, що українські жінки того періоду дійсно виглядали так, як ми звикли бачити американців в кіно. вони — емансиповані, вільні, драматичні, живі, з гарним макіяжем, їх легко можна уявити з цигаркою в зубах. хочеться більше памʼятати історію україни і такою також. моя щира вдячність cili nochi.

останнім часом всіх почало сильно турбувати питання доцільності креативних професій. коли кожен день – трагедія, як змусити себе розповідати про якесь мистецтво чи туфлі jimmy choo? ще й усі навколо втомилися від "щоб не плакать, я сміялась" і "робити попри втому та недосип, бо ми – незламні".я не вважаю незламність токсичною рисою українського суспільства. її просто неправильно трактують. незламність не в тому, щоб їбашити 24/7 без передиху – це не було і не буде ефективним ніколи. незламність – в адаптивності. дати собі час, показати, що втомився, поплакати – і не здатися. незламність не в тому, щоб не падати, а в тому, щоб полежати і піднятися.а, повертаючись до доцільності красивого в такі страшні часи, скажу лише одне: очевидно, що я не рятую життя своїми розмовами про моду. це не найважливіше в житті. але боротьба заради боротьби втрачає сенс та демотивує. я впевнений, що ми маємо не забувати про красу, моду, мистецтво. це – те, заради чого я живу. і сьогодні запрошую вас розділити вечір разом з габі курков в пʼятому випуску "фешн і місто". бо я не можу не знімати це, не можу не говорити про це. і, можливо, цей випуск передасть трохи цієї енергії вам.обіймаю,ельдар х

знаєте, не можу заснути, хоч як би рано завтра мені не треба було вставати. вже декілька днів не відпускає одна думка:памʼятаєте, коли активно почали циркулювати плітки про звільнення марії грації кьюрі з dior, то в якийсь момент зʼявилась інформація, що вони взагалі збираються йти до суду розбиратися? ніякого підтвердження цьому знайти не можу, тому воно скоріше за все так і залишиться пліткою, але маю питання — нікому не здалося дивним, що останній показ, який мав бути resort 2026, водночас включав в себе і haute couture колекцію?кутюрні колекції — либонь не найгучніший креативний інфопривід року, а тут його засунули у міжсезоння, не дочекавшись липневого кутюрного тижня моди. та і марія не допрацювала до ювілейного десятиріччя трохи більше року, покидаючи свій пост на дивній цифрі 9… і взагалі, останнім часом про зміну креативних директорів повідомляють не після останньої колекції, а коли ця колекція поступає в магазини, щоб клієнти на цій емоції побігли купляти останні речі з-під руки попереднього креативного директора.можливо, розставання кьюрі та dior все ж таки було не таким чистим, як нам про це розповідають…

Ельдар Шеріфов — гість моєї рубрики #maisontalks, гострий на язик (в хорошому сенсі слова) прихильник модної індустрії та людина, яка любить писати все з маленької літери. Він веде один із моїх улюблених телеграм-каналів про моду VIBE та YouTube-шоу «фешн і місто». Коли я вперше познайомилася з творчістю Ельдара, його смаком та естетикою, я зрозуміла: ця людина — вайбова і знає, що каже. Пропоную познайомитися з ним ближче — особливо тим, хто хотів, але ще не мав змоги.1. Опиши себе одним реченням, не згадуючи про свою діяльність. я — бездонний емпат, який вимушений знати і розуміти набагато більше, ніж мені б хотілося.2. У якій сфері ти працюєш, і як це впливає на твій стиль? я працюю в PR, але хочеться відповідати, що я працюю суперзіркою, через свій ютуб-проєкт. робота не сильно впливає на мій стиль напряму — я або створюю персонажів одягом, або одягаюсь з позиції «раптом мені треба буде опинитися на івенті vogue». 3. Чи пам’ятаєш момент, коли тебе вперше почав цікавити одяг? я мало чого памʼятаю взагалі. здається, що в моду мене привела стрітвер культура та снікерхедство. хоча, чесно кажучи, в підлітковому віці мене мало цікавив сам одяг, більше хотілося бути приналежним до «класної тусовки». didn't we all want this?4. Яку роль одяг відіграє у твоєму житті? професійну, особистісну, особисту, соціальну. я будую своє життя навколо того, що я люблю одяг і моду. 5. Як твій стиль відображає твою особистість? мій стиль адаптивний, хоча хтось міг би назвати його «непослідовним» чи «хаотичним». причина цьому – кожного ранку я граюсь в «персонажів». хто я сьогодні? моя мама у 90-х? хлопчик, який мені подобається? карін ройтфельд у 10-х? доярка з села в запорізькій області? фанат vetements зразку 2019? просто пересічний персонаж рейтарської? 6. Чи є у твоєму гардеробі речі з унікальною історією або емоційною цінністю? моя перша річ balenciaga — білий лонгслів з силуетом жакету бар 40-х з лого бренду навколо горлового отвору — ода моєї любові до демни гвасалії; пітоновий клатч maison margiela — хіба треба тут пояснення? і мої чорні ботфорти zara, які я купив на барахолці на почайній — я ходжу в них на кирилівську і вони вже пережили більше, ніж про це можна розповісти. 7. Яка остання річ у твоєму гардеробі стала для тебе справжньою знахідкою? сумка ernestina від kachorovska. я люблю «мамські» сумки, бо у мене постійно з собою ноут, книжка, косметичка, гаманець, зарядка, парфум... я ношу її кожен день і не планую переставати це робити. 8. У якому одязі ти почуваєшся найбільш комфортно та впевнено? у будь-якому.9. Уяви, що маєш безмежний бюджет: які 7 речей ти б придбав, щоб носити їх усе життя? 1) balenciaga le city bag — чергова «мамська» сумка2) hermes shadow birkin — якщо вже всі гроші світу, то треба якісно кітчітися3) céline naked wrap sandal з-під рук фібі файло — взуття моєї мрії4) плісировану сукню balenciaga з квітковим принтом ss20 — це керіовер бренду, але тоді вони були з підплічниками. what a dress to own!5) слінгбеки saint laurent lou lou — i mean, have you seen them?6) та 7) светр та брюки з колекції maison martin margiela fw00 'la mode du xxl' — це на кожен день.10. Якби твій гардероб міг розповісти історію, якою вона була б? будь-яку історію, а обʼєднувало би ці історії питання «йому 18 чи 32?»

буду сваритись на gucci resort 2026. з 42 образів тільки 20 унікальних, все інше — повтори в інших кольорах/текстурах. складається враження, що всі попередні креативні директори переспали один з одним і у них вийшла ця колекція. робила її команда ательє бренду і наповнена вона очевидними згадками про том форда, фріду джанніні, алессандро мікєлє, сабато де сарно та начебто мала нам на щось натякнути про демну. навіть саундтрек показу — 5 композицій, які постійно перемикаються одна з одної, як кожен образ стрибає від креативного напрямку одного дизайнера до іншого. навіть ураховуючи те, що це резортна колекція; те, що це робилось без креативного директора; і те, що піарники запаковували це як колекцію про архіви — речі тупо не хочеться. хочеться колготки зі стразами хіба що, але це ностальгія за ерою мікєлє. для кого цей одяг? для інфлуенсерів, у яких нема смаку? їм таке зайде, але вони ж не складають більшу частину клієнтів бренду. p.s. всі пишуть про жосткий вайб ентоні ваккарелло в колекції — я розумію, про що ви, але це скоріше том форд в ysl, який працював там паралельно з gucci. такий собі загул в сусідній дім. фото додаю в коментарях

Київська галерея The Naked Room влаштовує тиждень пам’яті художниці й військовослужбовиці Маргарити Половінко, яка загинула на фронті 5 квітня. А 30 квітня о 18:00 в просторі відбудеться вечір памʼяті мисткині. Команда галереї запрошує поговорити, помовчати та поділитися спогадами про неї.Також протягом тижня в The Naked Room проходитимуть воркшопи, присвячені волонтерській діяльності Половінко. Деталі публікуватимуть в інстаграмі галереї. Подію організували подруги і родина художниці, які заснували на її честь Marharyta Polovinko Foundation.Відвідати The Naked Room можна до 10 травня.▫️Половінко служила вДругому механізованому батальйоні 3 ОШБ. До служби в ЗСУ мисткиня їздила на Миколаївщину і Херсонщину, щоб допомагати відбудовувати зруйновані будинки. До повномасштабного вторгнення головними героями художниці були «щезники» (ті, що зникають, персонажі слов’янської міфології) — для Половінко вони ставали втіленням людей на периферії та поза межами культурного та соціального контекстів. Після 24 лютого 2022 року мисткиня зосередилася на веденні щоденника. «Усе, що відбувалося навколо, було надзвичайно складним, тому мої матеріали стали примітивними: щоденник, олівець, ластик. Я занурилася в процес постійного малювання та стирання.За ці роки я сприймала війну як щось нелогічне, неприродне, ненормальне, що не вписується в жодні існуючі контексти. З часом це розуміння ускладнилося. І саме в цей час у матеріалах, з якими я працюю, з’явилася кров. Олівцем я просто проілюструвала первинний страх. Коли ж прийшло переосмислення, розуміння реальності стало глибшим, а "монстри" зникли з’явилася кров», — описувала свою художню практику Половінко.📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine у Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud

памʼятаю як років 4-5 назад читав статті про те, що the row продають дивані в офісі та звільняють працівників, щоб зберегти власний бізнес. у вересні 2024 року компанію оцінили в 1 міліард доларів, у порівнянні з 100 мільйонами доларів у 2020. оцінювання це сталося не просто так — бренд отримав інвестиції від алена вертхаймера (мажоритарний акціонер бренду chanel), француази бетанкур-маєрс (одна з найзаможніших жінок планети, власниця 33% l’oreal), наталі массенет (засновниця net-a-porter) та лорен санто домінго (співзасновниця moda operandi). бренд перетворився на американську альтернативу loro piana і порівнювати його треба саме з гравцями такого рівня. проте, є та сама phoebe philo, яка намагається грати в цій же категорії. на жаль, судячи з дій, які бренд робить, у неї не все так добре, як вона напланувала. нещодавно прочитав дуже цікаву думку — фібі файло зі своїм мінімалізмом все ще намагається щось сказати, а сестри олсен в the row прикладають всі зусилля, щоб нічого взагалі не сказати. і це правда. the row вже зараз створюють нову гру, а phoebe philo грає в ту саму, в яку грала і в 2010х.

мабуть цього вже ніхто не памʼятає, але моя інфлуенсерська діяльність почалася з жартівливого огляду колекції balenciaga, а в моду мене закохав демна гвасалія, коли він ще працював і над vetements також. якщо ви підписані на мій інстаграм, то можете дуже легко прослідити – я дійсно одягаюсь так, як мене вчили цьому покази бренду.про це не часто говорять, але найкращий показник впливовості демни на пості креативного директора balenciaga – це те, що люди намагалися відворити його естетику, навіть не будучи клієнтами бренду. демна дійсно змінив те, як одягається світ; його дизайни визначили ціле десятиліття в моді.і сьогодні цій епосі настав кінець, а зараз ми вже в середині 20-тих XXI ст., (що звучить божевільно) і вже зовсім інші люди зайняли позицію визначних для цієї декади. але я знаю, що через 10 років ми будемо повертатися до його дизайнів, як він повертався до маржели.хоч для мене тепле ставлення до його діяльності закінчилося на лицемірстві після початку повномасштабного – приємні спогади про дитинство та мрії працювати в моді все одно повʼязані з ним.

те, що іноді зупиняє мене від написання огляду на показ — страх не передати все, що я відчув під час перегляду. гайдер акерманн не дарма улюбленець індустрії. мартан особисто пропонував йому стати дизайнером в maison margiela, коли він йшов звідти. гайдер відмовився. тепер, на чолі tom ford, акерманн вчергове доводить, що неочевидність – один з найбільш вирішальних феноменів в креативній індустрії.дизайни гайдера завжди про уніформеність, спорт, графічність та чуттєвість (яким би пустим це слово не видавалось через занадто часте використання). колекція чиста, але не вилизана; послідовна, але не однакова; поважає чорний, але не цурається кольору; не переповнена референсами, але все одно дуже логічна. вона відрізняється від багатьох речей, але так вабить своєю теплотою і туманною ностальгією.гайдер завжди в пошуку чогось, чого не існує, а ми з вами щасливі глядачі результатів цієї подорожі.tom ford fw25 – запаморочливий дебют гайдера акерманна на посаді креативного директора бренду. це те шоу, під час якого я розплакався. бо по кожному вигину тканини видно, як гайдер любить моду, і як нагадує, за що люблю її я.