Джерело
Веселий піп | Вибіркова скорботаСвіт схопився за голови: болгарський священик, швейц...
2 190 Охват/переглядів
2026-09-20 09:50
Повідомлення №15688
😢
Вибіркова скорбота
Світ схопився за голови: болгарський священик, швейцарський монах, католицький єпископ та ще з десяток релігійних діячів засудили вбивство монаха у Святогірській лаврі. Ця трагедія миттєво стала головним подарунком для російської пропаганди.
Ресурси, афілійовані з УПЦ, та російські медіа дружно затягнули мантру про «ритуальне вбивство», розганяючи її у всіх можливих ефірах.
Але давайте опустимося з пропагандистських небес на українську землю.
Ось свіжий випадок: у Фастівському районі російська ракета влучила у звичайний житловий будинок. Загинула мати та двоє неповнолітніх дітей. Жодних «високих» європейських коментарів. Жодного слова підтримки чи співчуття від митрополита Антонія Пєршого, Луки Мудіщева, Феодосія, Даміана блаженного, у ТікТоці Боголєпа буде тиша чи у поминаючого Олексія Грохи.
Ви не знайдете засудження цього злочину ні на «СПЖО», ні на інших ресурсах повʼязаних з УПЦ. Там панує оглушлива, показова тиша.
Чому так відбувається? Тому що структура, яка досі міцно тримається за фарватер Московського патріархату, давно не здатна назвати правду правдою. Вони діють за класичним фарисейським принципом: трактують канони й закони виключно так, як вигідно їхнім кремлівським кураторам.
Звісно, вбивство людини чи монаха — це тяжкий гріх, із цим ніхто не сперечається. Але в умовах повномасштабної війни, на лінії фронту, де кожен день приносить смерть, реальні подробиці та факти часто залишаються у тумані, відомому лише Богу. Проте це не заважає церковним пропагандистам використовувати смерть у власних політичних ігрищах.
Усі ці поминальники, кирилофіли та щирі обожнювачі путінської Росії демонструють одне — кричуще, цинічне лицемірство. У них не залишилося ані християнської душі, ані людських почуттів.
Це люди, готові виправдати будь-яке жахіття, будь-який воєнний злочин і смерть українських дітей, аби тільки залишитися вірними не Христу та його заповідям, а настановам Гундяєва, методичкам релігійного відділу ФСБ та фінансовим потокам від «отця Вадімія». Їхня віра давно вимірюється не любов'ю до ближнього, а градусом лояльності до агресора.
Вибіркова скорбота
Світ схопився за голови: болгарський священик, швейцарський монах, католицький єпископ та ще з десяток релігійних діячів засудили вбивство монаха у Святогірській лаврі. Ця трагедія миттєво стала головним подарунком для російської пропаганди.
Ресурси, афілійовані з УПЦ, та російські медіа дружно затягнули мантру про «ритуальне вбивство», розганяючи її у всіх можливих ефірах.
Але давайте опустимося з пропагандистських небес на українську землю.
Ось свіжий випадок: у Фастівському районі російська ракета влучила у звичайний житловий будинок. Загинула мати та двоє неповнолітніх дітей. Жодних «високих» європейських коментарів. Жодного слова підтримки чи співчуття від митрополита Антонія Пєршого, Луки Мудіщева, Феодосія, Даміана блаженного, у ТікТоці Боголєпа буде тиша чи у поминаючого Олексія Грохи.
Ви не знайдете засудження цього злочину ні на «СПЖО», ні на інших ресурсах повʼязаних з УПЦ. Там панує оглушлива, показова тиша.
Чому так відбувається? Тому що структура, яка досі міцно тримається за фарватер Московського патріархату, давно не здатна назвати правду правдою. Вони діють за класичним фарисейським принципом: трактують канони й закони виключно так, як вигідно їхнім кремлівським кураторам.
Звісно, вбивство людини чи монаха — це тяжкий гріх, із цим ніхто не сперечається. Але в умовах повномасштабної війни, на лінії фронту, де кожен день приносить смерть, реальні подробиці та факти часто залишаються у тумані, відомому лише Богу. Проте це не заважає церковним пропагандистам використовувати смерть у власних політичних ігрищах.
Усі ці поминальники, кирилофіли та щирі обожнювачі путінської Росії демонструють одне — кричуще, цинічне лицемірство. У них не залишилося ані християнської душі, ані людських почуттів.
Це люди, готові виправдати будь-яке жахіття, будь-який воєнний злочин і смерть українських дітей, аби тільки залишитися вірними не Христу та його заповідям, а настановам Гундяєва, методичкам релігійного відділу ФСБ та фінансовим потокам від «отця Вадімія». Їхня віра давно вимірюється не любов'ю до ближнього, а градусом лояльності до агресора.