Схоже, в Україні маємо один із перших — а можливо, і перший публічно відомий — вирок рієлтору за пособництво у легалізації злочинних коштів.

ВАКС затвердив угоду з рієлтором Олександром Лісковацьким у справі так званого бек-офісу «Укрзалізниці». За даними сторони обвинувачення, він допомагав легалізовувати кошти, отримані злочинним шляхом.

І тут для мене важливий не лише конкретний вирок.

Рієлтори, нотаріуси, адвокати та низка інших професій — це так звані ВНУП, визначені нефінансові установи та професії. Саме через нерухомість, юридичні конструкції, оформлення майна та підставних власників у всьому світі проходить значна частина схем з легалізації злочинних доходів.

У цій справі роль рієлтора, за версією слідства, була далеко не формальною: він допомагав з реєстрацією нерухомості на підставних осіб, заниженням її оціночної вартості та пошуком фінансових установ, де перевірка походження коштів була недостатньо ретельною.

Це практично підручниковий приклад того, навіщо ВНУП взагалі включені до системи фінансового моніторингу.

І це сигнал для держави.

Міністерство юстиції як суб’єкт державного фінансового моніторингу здійснює AML-нагляд, зокрема, за нотаріусами, адвокатами та надавачами юридичних послуг. За рієлторами та іншими посередниками у сфері нерухомості державний AML-нагляд здійснює Міністерство фінансів.

Тому питання не лише в тому, скільки правил ми написали для ВНУП. Питання — наскільки реально держава контролює їх виконання.

Скільки ризикових операцій виявляють рієлтори та нотаріуси? Скільки підозрілих операцій вони повідомляють? Скільки проводиться перевірок? Скільки порушень виявлено? І чи здатні регулятори побачити професійного посередника, який замість того, щоб зупинити підозрілу операцію, сам стає частиною схеми?

Напередодні оцінки України MONEYVAL це вже не теоретичне питання.

Нам потрібен не фінмоніторинг «на папері», а система, в якій кожна ланка — банк, нотаріус, адвокат, бухгалтер чи рієлтор — реально виконує свою функцію.

А державні регулятори мають не просто вести реєстри ВНУП, а знати їхні ризики, перевіряти їх і забезпечувати реальний ризик-орієнтований нагляд.