Статистика telegram channel - @united_in_blood

Сьогодні минає 135 років зо дня народження легендарного Івана Полтавця-Остряниці, який ходив по сторінках історії, як у себе вдома. Будучи нащадком стародавнього козацького роду, він пройшов школу загартування на кривавих полях Першої Світової Війни, де здобув багато орденів та навіть нагороджений Георгієвською зброєю. З початком української революції одним із перших стає до боротьби за відродження того козацького краю, про який марив з дитинства. Один із організаторів та наказний отаман Вільного Козацтва, підтримує та стає довіреною особою гетьмана Павла Скоропадського, після повалення гетьманату продовжує боротьбу проти ворогів, разом з загонами вірних козаків.Гіркий біль поразки Перших Визвольних не підкосив Полтавця-Остряницю, на еміграції він включається до нового етапу боротьби. У 20-х роках знайомиться з Альфредом Розенбергом, з яким буде товаришувати до кінця життя, на його ж пропозицію вступає до НСДАП. Зміцнює зв’язки поміж козаками на еміграції, видає газету, символом якої використовує тризуб і свастику, пропагує ідеї націонал–соціалізму серед української еміграції.З початком Других Визвольних Змагань повертається в Україну, де створює і очолює загони УВК, пізніше займає посаду начальника штабу у славетного отамана Шкуро, з формуванням УНА очолює Запорізьку бригаду, яка входила до другої дивізії. ‌‎ Все своє життя Полтавець–Остряниця провів у боротьбі за Україну, його життєвий шлях має стати прикладом для майбутніх поколінь та прикладом, що не дивлячись на поразки слід продовжувати боротись до останнього подиху у грудях.

3 роки тому у віці 96 років померла колишня королева Великобританії Єлизавета ІІ. Подія була справді помітного масштабу, оскільки, враховуючи її вік та строк правління, символічно слугувала кінцем старої епохи та постанням нової, невідворотної епохи, що твориться просто зараз. ‌‎ Її смерть була справжньою трагедією, принаймні для ліберального світу. Її величність, яка поклала всі свої сили на добиття залишків здорового в Британії та за її межами (окрема варто згадати за офіційну підтримку Мугабе, що воював з Родезією). Підтримувала та заохочувала кольорове заміщення англійського населення разом із прямою підтримкою придушення опозиції цьому. Схвалювала запровадження гендерної ідеології та невпинно захищала збоченців з підар прайдів. Зрештою, своїми поглядами значно сформувала її дегенеративного нащадка, що нині сидить на троні та викликає відразу навіть у багатьох місцевих обивал. Варто відзначити, що вона була далеко не єдиною у своєму виродженському світогляді, що вже не одне століття торує смерть монархії — цей занепад є загальноєвропейською хворобою, який уразив усі її монарші сім'ї, які втомились від власного правління. Зрештою, досвід взаємодій правих рухів та монархій ще у ХХ столітті виявив, що порятунок раси та цивілізації, попри мрії деяких, міг піти тільки від перших, а не від здеградованих монарших сімей.

29 серпня 1883 року народився чоловік, який визначив сутність та курс українського націоналізму та справив на нього фундаментальний вплив. Мова, звісно, про Дмитра Івановича Донцова - великого українського ідеолога, письменника та свідка багатьох подій славної доби Перших Визвольних Змагань. Ще за молодого віку серед соціалістично-драгоманівськи налаштованої молоді він проштовхував правильні наративи, сприяючи становленню паростків націоналістичного світогляду на противагу космополітизму та заангажованості на марксизмі тодішньої думки. Попри розповсюджений наратив, не лише одна бандерівська група керувалася світоглядом Дмитра Донцова, а вся ОУН Коновальця, включно з ОУН Мельника, а вплив відчувався і на інших організаціях. ‎ Згодом, через роки політичної еволюції, Дмитро Донцов прийшов до інтегрально-націоналістичного світогляду, який описав у своїх фундаментальних працях "Націоналізм" та "Дух нашої давнини", які сильно вплинули на становлення ідеології ОУН та які ми наполегливо радимо аудиторії читати.

15 серпня 1945 року, після двох атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі, Японська імперія оголосила про власну капітуляцію у війні проти альянтів. Кривава війна рас та цивілізацій, розпочата під стягом азійського хрестового походу проти Європи на Тихому Океані, завершилася повним розгромом сил кольорових. ‌‎ Не дивлячись на це, вважати цю перемогу Європейською є лише часткові підстави. Поразка Європи та піднесення США та СРСР разом із послабленням європейських союзників США внаслідок тривалої війни (Великобританія, Франція, Нідерланди) призвело до того, що їхній вплив почав деградувати. Перемога на Тихому Океані не стала повноцінною перемогою білої раси, внаслідок якої почалася деколонізація. На додаток, СРСР сильно допоміг китайським комуністам у війні з розкладеним та корумпованим урядом Чан Кай Ші, що призвело до його розгрому та втечі на звільнений від Японії Тайвань, де американський протекторат перебуває досі. Інакше кажучи - ця перемога була в першу перемогою США та червоного Китаю, який взяв на себе роль головного ворога білої людини на Тихому Океані, яку він впевнено тримає й досі, ба більше — в останні десятиліття ця роль ще більше посилилася із піднесенням КНР в останні два десятиліття. Згадуючи цю тематику, неможливо не згадати, попри сучасне пітушіння, яке активізувалася із приходом Трампа у кабінет, про роль самих США у піднесенні сучасного Китаю. Саме вони, як лідер так званого "Заходу" відкрили усі двері Китаю, інтегрувавши його у сучасну економічну систему та тим самим створивши підвалини занепаду власної гегемонії, паралельно самовпевнено декларуючи капіталістичні казки про те як вільний риночок забезпечить мир у всьому світі, демонструючи цим самим лише те, що нинішні керманичі Атланти так і не засвоїли уроки останніх 110 років історії. Ну а поки світ повільно котиться до кризи, яка сколихне його та підірве основи триклятої Ялти та Потсдаму, маємо змогу згадати павших європейців та їхніх братів з Австралії та Нової Зеландії, які виборювали фронти свого життєвого простору.

29 липня 1883 року народився Беніто Муссоліні. Особистість, яка була живим втіленням свого світогляду: не цурався жодної роботи, займався кількома видами спорту, не раз заглядав своїми чорними очима у вічі смерті, і при цьому був сповненим життя.Антидемократичний, але народний режим, що постав в Італії, викликав захоплення і в українських націоналістів, а в майбутнього німецького фюрера запалив свічку надії на національне відродження Німеччини після версальської ганьби.‌‎ Коли Дуче попросили коротко описати фашизм для представника Ватикану, він відповів: "Ми проти зручного життя!". І дійсно: Муссоліні зміг змобілізувати всю Італію не лише проти комунізму, а й проти впливу західного світу, який зводив людське життя до споживання та обслуговування великого капіталу. Дуче можна справедливо вважати останнім правителем незалежної Італії. Закликаємо кожного українського націоналіста прочитати біографію Дуче і замислитися, чи могли б такі видатні постаті виникнути у добу Тік-Тока і Pokemon Go.Viva il Duce!

​​81 рік тому, завершилася Героїчна Битва під Бродами.10 липневих спекотних днів Звитяги та нерівної боротьби, яку вів XIII Армійський корпус 4-ї ТА Вермахту до складу якого входила і 14-а гренадирська дивізія Військ СС «Галичина».Внаслідок переважаючих сил ворога XIII корпус було розбито. Але залишки живих бійців ще декілька днів поодинці та групами будуть пробиватися з оточення. Зазнала безумовно великих втрат і дивізія «Галичина». Звісно об'єктивно кажучи будь яка програна Битва це трагедія, тим більша трагедія для Української Нації на той час. Загинув або потрапив до полону основний кістяк добровольців першої хвилі 1943-го року. Без перебільшення можна сказати, що це був квіт нашої кращої молоді, це були ідейні добровольці, воїни. Також безумовно великими ударом для нас було те, що під Бродами загинув майже весь бойовий найкращий наш Офіцерський корпус, переважно ветерани Армій УНР та УГА. Враховуючи який дефіцит і так був у нас офіцерських наших українських кадрів у Другу світову, то цей удар був досить відчутним.Але це війна. По факту шансів втримати фронт об'єктивно не було. Більшовики готували декілька місяців Львісько-Сандомирську наступальну операцію. Абсолютна перевага в особовому складі противника, перевага в декілька разів в артилерії, танках і повне панування радянської авіації в небі.Тим не менше. Наші бійці показали себе гідно імені Українського вояка. Коли полки дивізії було кинуто на першу лінію. Бійці дивізії спинили переважаючого ворога 16 липня. Просто для розуміння стійкості наших бійців, варто наголосити на прикладі лише одного 30-го полку дивізії. Лише на відтинок фронту який займав один полк, вели наступ дві стрілецькі дивізії і одна механізована бригада РККА! І наш полк їх стримав 16 липня, завдаючи відчутних втрат.Це заслуга в першу чергу фаховості та ідейної стійкості бійців. Адже бійців дивізії готували на навчальних полігонах та фахових курсах один рік. Один рік! І готували одні з кращих вишкільників Військ СС. Тому гидко досі чути від якоїсь нашої патріотичної вишивати з антіфа душком, про те що бійців кинули на фронт німці щоб знищити дивізію як гарматне м'ясо. Цей ідіотизм не витримує жодної критики.Також відоме блекотіння наших  совкових ворогів та пропагандистів Кремля, там зрештою стара платівка яка вже набила аскому:“Дивизию Галичина наша Красная победоносная армия уничтожила в первом же бою”Коли вже з початку вересня у Берліні розпочався детальний розбір Битви, та понеслися донесення  та свідчення до Рейхсфюрера Гіммлера в оцінці дивізії від безпосередніх учасників Битви, зокрема вищих офіцерів корпусу, які всі відзначали позитивно дії українських бійців. В Берліні також оцінили справедливо героїчну роль дивізії. Тому розпочалося активне її поповнення та доформування. Потім будуть видатні бої в Словаччині, Словенії а зокрема героїчні бої в Австрії під кінець війни, де дивізія не тільки стримувала червоні орди, а і проводила контрнаступальні вдалі операції під Фельдбахом і замком Гляйхенберг.Вічна слава Героям Битви під Бродами! Ваш Чин взірець для нас.

Сьогодні свій черговий день народження святкують Сполучені Штати Америки - країна, яка за останні 100 років стала маяком виродження усіх сортів та пропагування цього виродження як "найкращої" форми суспільного устрою. Країна, яка з самого свого початку визначила свою політичну ціль як знищення європейського впливу в Америці, а згодом і в решті світу та, передусім, у самій Європі. Зрештою, новітньому Карфагену сучасності вдалося досягти цієї мети після об'єднання з СРСР - іншою державою з антиєвропейськими цілями, та розділу Європи у 1945 році після ДСВ. З того часу США 80 років нав'язували свої цінності буржуазного виродження решті населення Європи, паралельно ліквідуючи їхні імперії.‎ Згадуючи США неможливо оминути часи створення цієї держави. Ми вже оглядали це питання, вказуючи на культурну штучність цієї країни. Водночас маємо змогу спостерігати, як деякі особи починають пропагувати "старі" США XVIII та ХІX століття як взірець. Але правда в тому, що попри контраст світогляду того часу з сучасним, він власне й став початком занепаду, який ми споглядаємо сьогодні.‏На 249 річницю першої ліберальної революції хочемо побажати цій країні подальшого розладу, занепаду та краху. Delenda est Washington!

22 червня цього року залишиться на віки датою великої історичної події, все значіння якої годі сьогодні передбачити. В цьому дні відділи лицарської німецької армії, а серед ціх відділів і частини відродженого українського війська перейшли східній кордон і розпочали переможний похід проти червоного царства сатани й найбільшого ворога людства - СССР. Як же далеко тепер той визначний день, коли Європа прийшла відкинути знахабнілу орду назад за Волгу. Коли вибухи бомб і розриви артилерійських стрілен заграли солодкою музикою для всіх чесних людей. Для всіх тих, хто вижив після розкуркулення, репресій, заслань, підвалів ЧК, Голодомору. Вижив, щоб дочекатись, коли можна буде відплатити жидо-московській сволоті сповна... і цей час настав!‌‎ 22 червня 1941 стало днем початку, а для багатьох і продовженням боротьби. Могутній удар Вермахту, попри всі правила війни, розбив численніші сили Червоної Армії. Крицевий кулак лицарів новітнього хрестового походу нищив оточені дивізії, долав сотні кілометрів, і вже за чотири місяці був під стінами Москви! Пліч-о-пліч із визвольним військом Німеччини були й українці, які з перших днів ставали на службу в якості добровольців хіві і били ворогів на фронтах від Криму до Сталінграда.Сьогодні минає 84 роки від початку нової віхи великої боротьби Європи проти Азійського сходу... І сьогодні ми, нащадки вояків Останнього Хрестового походу, продовжуємо цю війну в ім'я нашої вічної віри та ідеї.

​​​​Сьогодні 15 червня 119 років тому, народився Великий Європеєць та Воїн Леон Дегрель.Творець та лідер бельгійської націоналістичної партії «Christus Rex» - (Христос Цар) та командир 28-ї добровольчої дивізії військ СС «Валлонія».Великий бельгійський син свого народу, він все життя боровся та вірив в національну Європу та її відродження, попри поразку 1945. Воїн без перебільшення, який пройшов пекло Східного фронту від рядового до командира дивізії.Після війни був засуджений до смертної кари у себе на Батьківщині, він доживав віку в Іспанії, де йому надав притулок Великий Франциско Франко. Все життя до кінця своїх днів він залишався вірний своїм принципам та ідеї, не пливучи за часом та кон'юктурою. Спочив 1994 року Божого.Леон Дегрель Presente!«Нам, уцілілим в 1945 році на Східному фронті, нам, змученим ранами, розчавленими бідами, що обрушилися на нас, нам, понівеченим горем, які права залишили нам? Ми - мерці. У нас є руки і ноги, ми можемо дихати, але ми - мертві.Будь-який публічний виступ або десяток рядків, написаних тим, хто зі зброєю в руках боровся проти Радянської влади, особливо, якщо він був так званим "фашистським" вождем, негайно ж розцінюється "демократами" як провокаційний». - (с) Леон Дегрель

134 роки тому 14 червня 1891 року народився Євген Коновалець - велика людина та вождь українського націоналізму. Людина, яка присвятила життя боротьбі за Україну та її свободу, яка пройшла фронти Першої світової війни, російський полон, численні події та бої ПВЗ, неодмінно йдучи всім шляхом боротьбою за Україну. Врешті-решт, провал ПВЗ та уроки з нього привели його до створення УВО, а згодом і ОУН - націоналістичної організації нового типу, яка вогнем та мечем виборювала Україну в її поневолювачів.Євген Коновалець хоч і був галичанином, але всупереч поширеному містечковому комплексу соборність українських земель була для нього особливо важливою справою: її він розглядав як окрему якість при оцінці своїх підлеглих в організації, а бажання прорватися на окуповані москалями терени переважило обережність, через що він і наклав головою.Коновалець розумів потребу залучення до боротьби нових кадрів, а разом з тим розумів і неминучість конфлікту поколінь, накладеного на різні умови в краю (Україні) та еміграції. Його авторитет, його постава, його вдача - це була та сила, яка лучила всіх разом, унапрямлювала у спільне русло. Під його керівництвом ОУН мала зв’язки з усіма великими гравцями на бурхливій геополітичній арені міжвоєнного періоду (зокрема мав особисту зустріч з Адольфом Гітлером), неодноразово брала участь у всеєвропейських правих зібраннях та нарадах, де виступала експертом в питаннях сходу та наголошувала на небезпеці Червоної Москви. Саме завдяки постаті Вождя націоналісти вибудували міцні зв’язки з країнами Вісі.‌‎ Творець української армії нового зразка, рятівник держави від комуністичного повстання в січні 1918, очільник найсильнішої української підпільної терористичної організації - цього дня народився Вождь!