15 серпня 1945 року, після двох атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі, Японська імперія оголосила про власну капітуляцію у війні проти альянтів. Кривава війна рас та цивілізацій, розпочата під стягом азійського хрестового походу проти Європи на Тихому Океані, завершилася повним розгромом сил кольорових. ‌‎ Не дивлячись на це, вважати цю перемогу Європейською є лише часткові підстави. Поразка Європи та піднесення США та СРСР разом із послабленням європейських союзників США внаслідок тривалої війни (Великобританія, Франція, Нідерланди) призвело до того, що їхній вплив почав деградувати. Перемога на Тихому Океані не стала повноцінною перемогою білої раси, внаслідок якої почалася деколонізація. На додаток, СРСР сильно допоміг китайським комуністам у війні з розкладеним та корумпованим урядом Чан Кай Ші, що призвело до його розгрому та втечі на звільнений від Японії Тайвань, де американський протекторат перебуває досі. Інакше кажучи - ця перемога була в першу перемогою США та червоного Китаю, який взяв на себе роль головного ворога білої людини на Тихому Океані, яку він впевнено тримає й досі, ба більше — в останні десятиліття ця роль ще більше посилилася із піднесенням КНР в останні два десятиліття. Згадуючи цю тематику, неможливо не згадати, попри сучасне пітушіння, яке активізувалася із приходом Трампа у кабінет, про роль самих США у піднесенні сучасного Китаю. Саме вони, як лідер так званого "Заходу" відкрили усі двері Китаю, інтегрувавши його у сучасну економічну систему та тим самим створивши підвалини занепаду власної гегемонії, паралельно самовпевнено декларуючи капіталістичні казки про те як вільний риночок забезпечить мир у всьому світі, демонструючи цим самим лише те, що нинішні керманичі Атланти так і не засвоїли уроки останніх 110 років історії. Ну а поки світ повільно котиться до кризи, яка сколихне його та підірве основи триклятої Ялти та Потсдаму, маємо змогу згадати павших європейців та їхніх братів з Австралії та Нової Зеландії, які виборювали фронти свого життєвого простору.