Щодо мене особисто, то я людина міста! Я не знаю жадної назви дерева або рослини чи птаха. Це не мій фах. Знати їх це професія ботаніка, дендролога, міколога. Я не люблю природи, якою вона є. Вона діє прикро мені на нерви. Я витримую природу виключно тоді, коли її пристосовано вже для людських вигід. Краєвид повинен розкриватись з тераси ресторану. Природа повинна бути подана при столикові кав'ярні: добра кава, тістечка й довкола кольоровані тканини далечини. Асфальтовані пішоходи в цілинному лісі. Заплачений вхідний збір і поруччя, на які можна спиратися, зазираючи в безодню. Природа повинна бути комфортабельною.✍️📚 В. Домонтович «Без ґрунту», 1942 За що особливо люблю Домонтовича — так за оці суперечливі, неочевидні роздуми-зізнання його ексцентричних героїв. Думаю, серед нас знайдуться такі люди міста, хіба ні? 👩‍🎨🎨 Петро Столяренко «Тераса біля Чорного моря», 1950-тіКримський художник Петро Столяренко — геній пейзажів півострова. Квітучу терасу, «пристосовану вже для людських вигід», він малював багато разів, покажу ще пару робіт у коментарі. 👇