УП. Кляті питання

Що таке "шрінкфляція", і як розпізнати такі маніпуляції виробників?Уявіть: ви купуєте улюблену шоколадку, і раптом помічаєте, що розмір її став меншим, але коштує вона стільки ж. У новому відео-експлейнері розповідаємо, як виробники приховують зростання цін, і як не стати жертвою таких маніпуляцій. Нічого не обіцяємо, але після перегляду у вас може раптово покращитися зір та розвинутися навички детектива під час наступних візитів до найближчої крамниці. А якщо дуже коротко:1. Що таке шрінкфляція? "Шрінкфляція" – це зменшення виробником кількості, об'єму або ваги товару в упаковці при збереженні або незначному зниженні ціни. Термін походить від англійських слів "shrink" (зменшуватися) та "inflation" (інфляція). Виробники вдаються до цього, щоб не відлякувати покупців різким підвищенням цін. Вони розраховують на те, що споживач може не помітити змін, якщо не вивчатиме уважно інформацію на упаковці.2. Це тільки у нас? Ні. Майже кожен третій продукт у американських супермаркетах зазнав шрінкфляції у 2024 році. Категоріями, які підпали під шрінкфляцію найбільше, виявились паперові продукти – такі як туалетний папір та паперові рушники. Один з найабсурдніших прикладів цього явища трапився у Росії наприкінці 2018 року: через дефіцит курячих яєць на поличках супермаркетів там почали з’являтись упаковки яєць по 9 штук. Хоча ціна, звісно ж, становила як за десяток.3. Як борються зі шрінкфляцією у світі? В ЄС закон вимагає чітко зазначати вагу та обсяг продуктів, щоб споживач міг порівнювати. А в США Федеральна торгова комісія штрафує компанії за введення споживачів в оману. У Франції супермаркети Carrefour з 2023 року клеять стікери на товари, які зазнали шрінкфляції, тоді як у Великій Британії організація Which? проводить регулярні дослідження, викриваючи такі бренди. 4. А що з законодавством в Україні? В Україні поки немає ініціатив боротьби зі шрінкіляцією і вона вважається цілком легальною, допоки виробник надає правдиву інформацію на етикетці про реальну кількість та якість продукту. За словами нардепа Дмитра Гуріна, у Верховній Раді готують законопроєкт, який зобов'язуватиме торговельні мережі вказувати ціну товару за кілограм чи літр, якщо він продається в меншій упаковці. 5. Чому виробники вдаються до шрінкфляції? Ціни на сировину ростуть, виробники витрачають більше на енергію, доставку та зарплати. Вдаючись до шрінкфляції, виробники намагаються зберегти прибуток в умовах економічної нестабільності.

Де брати надію? І Ярослав ГрицакНапередодні нового року ми звернулися до лауреатів премії "УП.100" з проханням оцінити минулий рік, зафіксувати, де країна і суспільство перебувають у даний момент, і поділитися очікуваннями від 2025 року. Ярослав Грицак став першим, чиї роздуми ми публікуємо. Повну версію читайте тут, а ось – ключові тези: 1. Наш реальний сценарій перемоги: Україна стає частиною Заходу, й Захід розширює свої кордони на Схід. В якій конфігурації це станеться і за яких умов – неможливо передбачити і нема сенсу говорити. Ми живемо в часи непередбачуваності й хаосу. Тому чесна відповідь на питання, в якій конфігурації Україні вдасться вийти з війни: у якій вдасться. 2. Відповідно до цього ми маємо по-іншому будувати наші надії. Ми маємо обняти хаос і непередбачуваність – і стояти так довго, як треба. Вищі шанси на перемогу має той, хто приймає непередбачливість як вихідну умову і діє відповідно до обставин. Наша надія полягає у крихкості, часто несподіваній, тираній.3. Тиранії – як динозаври: у них велике тіло, але малий мозок. Як показує недавній аналіз, поки Росія продає нафту, випускає танки і шукає запчастини по всьому світу, вона ризикує пропустити черговий технологічний стрибок – так само, як у часи пізнього СРСР радянська влада пропустили комп'ютерну революцію.4. Наша надія також у формуванні нових союзів, більш гнучких і рішучих, замість старих. Ідеальним варіантом було би, якби 2025 року вдалося вибудувати лінію "Вашингтон – Брюссель". Як буде за Трампа – боюся, що навіть сам Трамп не знає. Але тут можемо, по-перше, надіятися на невичерпне вміння росіян робити безглузді речі. По-друге, наша надія може полягати у тому, що в особі Трампа Путін нарешті знайшов гідного собі противника-соціопата, ще й до того ж більш непередбачуваного та безшабашного.5. А головна надія – у нас самих, у нашій впертості й нашому вмінні виживати. Історичні дослідження показують: чим частіше суспільство проходить через тяжкі випробовування, тим стійкішим воно стає. Наша надія залежить від того, як ми говоримо про цю війну між собою. Ми маємо відійти від героїчно-оптимістичних оповідей, що ми обов'язково і швидко переможемо. Але ми не маємо впасти у депресію – бо як впадемо, то вважаймо, що Путін уже виграв. Маємо вірити в добрий кінець так довго, як треба – навіть якщо нам не буде суджено його побачити. 6. Уявіть собі свій найбільший страх. Припускаю, що Ваш мозок малює Вам картинки неминучої поразки України і кінця світу. А тепер спробуйте вийти за межі цього образу як малореального і подумати, що може реально статися за годину, за день, тиждень, місяць, рік? Ви зможете прийти тоді до більш реалістичної картини – а тоді планувати, що можете зробити протягом кожного з відрізків цього часу, і які засоби Ви маєте у своєму розпорядженні, щоб жити і працювати далі. 7. У кожному разі, якщо ми живемо у часи невизначеності, не робімо ставки на визначені наперед сценарії. Радше навпаки: будуймо серед цього моря хаосу острівки певності, де ми можемо відчувати свій контроль над ситуацією – і пробувати ці острівки розширювати до розміру архіпелагів і континентів.

Чи готова Україна до виборів в інтернеті або поштою?Досі ніхто предметно не цікавився в українців, а чи готові вони визнати легітимність голосування на відстані і, якщо так, то хто має отримати таке право. УП звернулась по допомогу до соціологів і тепер може вперше презентувати результати опитування на цю тему. Отже: 1. Раніше проголосувати можна було тільки за місцем прописки. Але перед виборами 2019-го Рада запровадила досить простий механізм зміни адреси голосування. Тобто теоретично виборці всередині країни на перших повоєнних виборах мають механізм, як проголосувати за місцем фактичного перебування.2. Але як організувати голосування мільйонів українців за межами країни? Якщо припустити, що за межами України перебуває від 5 до 8 млн українців, і десь 60% із них старші 18 років, то це щонайменше 3–4 млн виборців. Тобто навіть якщо уявити, що виборці будуть рівномірно розподілені по всіх посольствах, то кожна дільниця муситиме пропустити через себе десятки тисяч людей за день. А це просто нереально.3. Тож є кілька загальноприйнятих шляхів, як вийти з цієї ситуації. Перший варіант – збільшити кількість дільниць для голосування паперовими бюлетенями. Це найпростіший варіант, бо для нього не треба вносити зміни в Конституцію чи закони. З іншого боку, для цього потрібна величезна кількість додаткових грошей, каналів логістики і навченого персоналу.4. Є інший поширений в світі варіант, який Україна може спробувати адаптувати – завчасне голосування поштою. Цей варіант набагато дешевший, але у нього є ціла низка недоліків і загроз. По-перше, 15 з 16 українців за кордоном не стоять на консульському обліку. Крім того, для цього потрібно вносити зміни в законодавство. Але найбільш вразливе місце у цій схемі – довіра до поштової служби. Найменші сумніви можуть делегітимізувати весь процес голосування. 5. Цих логістичних нюансів можна було б уникнути, якби запровадити дистанційне голосування в інтернеті. Але ризики цього варіанту теж масштабні. Передусім – кіберзагрози. По-друге, вУкраїні відсутня правова базадля інтернет-голосування. І, зрештою, йдеться про можливі порушення анонімності та таємності при інтернет-голосуванні, адже воно відбувається в неконтрольованому середовищі, де виборців можуть змушуватимути голосувати за певних кандидатів. Ще одне відкрите питання – як досягти анонімності в інтернеті.6. Та чи готові українці голосувати дистанційно? За даними опитування центру "СОЦИС", 67% респондентів вважають, що українці, які виїхали за кордон, мають таке саме право визначати владу в Україні, як громадяни, які залишились у країні. І ще 28,2% переконані, що люди, які залишили країну, не мають права впливати на обрання влади в Україні.7. На запитання "Як ви ставитесь до ідеї дистанційного голосування через застосунок "Дія", поштою чи іншими способами?" відповіді розділились. Приблизно рівна частка підтримує ініціативу (44,2%) і виступає проти неї (48,6%). А це однозначно свідчить про потребу суспільної дискусії та додаткових обговорень.

Що нам розповів Тарас Чмут? Тарас Чмут, керівник фонду "Повернись живим", в деталях знає про серйозні проблеми на фронті. Дуже коротко викладаємо ключові тези нашої з ним розмови, а якщо вас цікавить повна версія – дивіться інтерв'ю у відеоформаті.Про те, чи рухаємося ми до закінчення війни у 2025-му: Так з року в рік відбувається – ми всі очікуємо, що наступного року якось стане краще. Якщо зводити все до конкретики, то треба дожити до весни з теплом, зі світлом і з фронтом, який не посипався.Про загрозу для Дніпропетровщини: До кордону області залишилося від сили два десятки кілометрів (інтерв'ю записане 19 грудня – УП). Про Херсонщину: Ми не говоримо про захоплення всього Херсона. А мова про те, що підготовка до можливого річкового десанту зараз і пів року назад має різний прояв, і зараз це більш імовірно – це з одного боку. Їхня задача – зробити мертве місто. От вони зараз це роблять. І, на жаль, втрата островів на Дніпрі, зсування лінії зіткнення ближче до правого берега призводить до того, що можна просто з островів пускати "Мавіки" і FPV у місто.Про Запоріжжя: Місто знаходиться під вогневим впливом, росіяни до нього пробують рухатися. Це не є головний напрямок, хоча декілька місяців назад там ми очікували великі наступальні дії, це не секрет – там пів армії було. І росіяни всюди говорять, що вони хотіли б до нього дійти. Але це не так просто, як здається, тому що відстані все ж таки не малі. Але так само, як і Херсон, під вогневим впливом вони роблять місто безлюдним.Про те, чи існує загроза захоплення одного з великих міст України: Сьогодні потенціалу захопити якесь із цих чотирьох міст (Херсона, Запоріжжя, Дніпра або Харкова – УП) отак з ходу – у росіян очевидно немає. Але хаос в управлінні військами призведе до того, що ми можемо посипатися на фронті таким чином, що це будуть не посадки і кілометри, а бригадні райони оборони, десятки кілометрів одномоментно.Про управлінський хаос: Хаос управління є наслідком рішень, які приймали в минулі роки. Відкладаючи у свій час закон про мобілізацію, відкладаючи адекватні кадрові призначення, підтримуючи амбіції окремих молодих офіцерів мати більші частини, ми породили хаос в управлінні військами. Ми закриваємо дірки на фронті приданими підрозділи, обнуляємо цих людей, за цей час десь знаходимо наступних, мобілізуємо, навчаємо, забираємо з тих, хто на відновленні, і закриваємо знову ці самі дірки.Про вступ до НАТО і гарантії безпеки: Я вважаю, що це паралельний трек. Якщо ми хочемо в НАТО, давайте йти туди. Але в базі ми маємо розуміти, що наша гарантія безпеки – це суспільство, економіка і Збройні сили.Про сценарій із заморожуванням війни: Це дуже поганий сценарій для нас. Росія нас на*бе. Як би нам важко не було, але треба дотискати. Тому що на другий день перемир'я ми почнемо сваритися: хто більше воював, хто більше возив і хто кому патріот, почнемо формувати політичні списки, рватися до влади. А Росія буде далі озброюватися. Пройде якийсь час, і вона знову нападе. І вона не повторить тих помилок, які були в 2022 році. Ми як країна маємо на наступний день після перемир'я почати готуватися до наступної війни.

Що таке стратегія виснаження і чому великі країни програють затяжні війни?Як впливають на хід війни різнокольорові "лебеді" та "сірі носороги"? Чи виграють війни в обороні? Через що "великі" країни програють в "малих" війнах на виснаження? Чи справді з появою солдатів із Північної Кореї на Курщині ми увірвалися в Третю світову?Про це ми поговорили з Василем Павловим, воєнним істориком, головою Центру мілітарної історії:Про стратегію виснаження: Той, хто починає війну на виснаження, завжди вважає, що виснажить ворога, а сам залишиться при своїх козирях. Але такі випадки в історії війн є унікальними. В тій самій Другій світовій стратегія виснаження, яка була застосована до Німеччини, не менш сильно вдарила і по тих, хто її застосовував, за виключенням США, лише тому що вони знаходилися на іншому континенті. Стратегія виснаження майже завжди б'є по всіх.Про "класичні" принципи ведення війни: Сьогодні всі полюбляють цитувати "Мистецтво війни" Сунь-цзи, забуваючи, що цим принципам майже 3000 років. Не можна сказати, що принципи воєнного мистецтва є вічними чи незмінними, але вони є доволі-таки сталими. Те, що колись було передовим, стає класикою, але від цього не втрачає ні своїх якостей, ні свого функціоналу. Про глухий кут: У росіян не вистачає сил кардинально змінити хід подій. Так, вони сьогодні продавлюють масою. Це єдиний для них варіант – вони мусять постійно рухатися вперед, бо інакше не зможуть утримувати захоплену раніше територію. Але тільки-но вони зупиняються, Сили оборони України завдають контрудари і відкидають їх назад. Є така фраза: щоби залишатися на місці, потрібно дуже сильно бігти. Це та сама ситуація.Про те, чи можна виграти війну в обороні: Перемогти в обороні можна лише у випадку, якщо щось станеться в державі супротивника і вона припинить своє існування. Були війни, коли прилітали різнокольорові "лебеді" і ситуація докорінно змінювалася. Німеччина програла Першу світову війну, не втративши жодного сантиметра своєї території. Але непередбачувані "лебеді" – це не те, на що варто сподіватися і розраховувати. Про вплив "сірих носорогів": Це ті загрози, які існують. Про них всі знають, але не звертають увагу, тому що перебувають у полоні власних уявлень про супротивника. Ми знаємо кількість населення в Росії та її мобілізаційний потенціал, але довго вважали, що всі ці солдати погано підготовлені, а всі генерали – нездари, що насправді не так. Ми очікували, що російський ВПК зламається під санкціями, а він не зламався. Так, він виробляє значно менше, ніж міг, але виробляє. Про відсутність мотивації у затяжній війні: Мені дуже сподобалася заява одного з представників ТЦК, що для тих, хто вмотивований, є служба за контрактом, а для тих, хто не бажає служити, є мобілізація. І це абсолютно типова ситуація у війнах на виснаження. Як тільки починається довготривала війна, витягнути її виключно на добровольцях, на контрактниках неможливо.

​Електрику вимикатимуть по-новому. Що треба знати про зміни у графіках відключення світла?З 16 грудня в Україні почали діяти нові правила застосування графіків відключень світла для населення. В чому їх суть і мета? Коротко пояснюємо: 1. Що сталося? Ключова зміна – поділ кожної черги на дві підгрупи. Тобто якщо до цього існувало шість черг, то зараз їх стане вдвічі більше – 12. Для прикладу, якщо раніше споживач знаходився в третій черзі, то тепер він буде в черзі 3.1 або 3.2 і так далі. Це зроблено для того, щоб за наявності можливості одночасно вимикати якомога менше споживачів.2. Тобто після цих змін електрики в країні більше не стане? Звичайно, ні. Нові графіки не збільшують і не зменшують обсяги наявної в енергосистемі електрики. Вони лише дозволяють більш рівномірно та справедливо розподіляти вже існуючі обсяги.3. Що ще змінилось? На відновлення постачання електроенергії споживачам тепер офіційно відводиться не більше 30 хвилин. Крім того, відтепер між відключеннями світло гарантовано повинно бути мінімум 3,5 години. Крім того, нові правила відключень відтепер офіційно розповсюджуються на всі регіони України та є обов’язковими для виконання.4. За новими правилами світло не можуть вимикати довше, ніж на шість годин. За яких обставин це може тривати довше? За умови аварійних відключень зі зрозумілих причин графіки не застосовуються. В такому випадку відключення можуть бути більш тривалими – в окремих регіонах та містах через проблеми з доставкою електрики споживачі можуть сидіти без світла по декілька діб.5. На другий день дії нових графіків перестали вимикати світло. Це якось пов’язано? Ні. Як вже зазначалось, нові правила застосування графіків не збільшують кількість електрики в країні. На відсутність обмежень у вівторок, 17 грудня, ключовий вплив мали два наступні чинники. Перший – підвищення температури повітря, і другий – оперативна ліквідація наслідків останньої масової атаки росіян на енергетику, яка відбулась 13 грудня.

Звідки взялася ідея весняних виборів, і чи реально їх провести в такі строки?Редакція "Української правди" уже давно висловила своє негативне ставлення до виборів під час війни, але ми вирішили розібратись, звідки взялася ця нав'язлива ідея весняних виборів, чи реально їх можна провести в такі строки, хто і як до них готується та хто може виграти. Отже:1. "Ми от тільки зараз зрозуміли, для чого взагалі треба вибори. Якщо довго немає змін, система закривається як пароварка і починає нищити сама себе. Зараз от просто відчувається, наскільки нам треба випустити пар і в суспільстві, і в політикумі. Тому, я думаю, всі так вчепились у цю ідею весняних виборів", – розмірковує в розмові з УП один із владних депутатів.2. Поява самого концепту "виборів на весну" не випадково збіглася в часі з обранням Трампа. "Люди думають так, що от Трамп стане президентом 20 січня, тоді якийсь час треба на те, щоб змусити нас і росіян на переговори, а тоді ще два – три місяці на проведення кампанії і вибори. Отак і виходить квітень – травень. І всі настільки уже хочуть цих змін, що їм неможливо донести якісь раціональні аргументи, що це нереально", – каже співрозмовник УП у президентській фракції в Раді.3. Ще з початку року команда Зеленського веде фактичну зачистку політичних конкурентів у своєму сегменті електорального поля. Почалося все з гучної відставки Залужного, продовжилось відставками в уряді. Процес "очищення" триває й досі, наприклад, через спроби "загасити зірку" глави ГУР Буданова чи мінусувати вплив віцепрем'єра з цифровізації Федорова, проти якого в анонімних Telegram-каналах розгорілось було ціле полювання на відьом. 4. І відкрита соціологія, і закриті дослідження дають підставу зробити головний висновок: у наступній Раді не буде монобільшості. Вирішальну роль матимуть "малі" партії, які зможуть стати частинами коаліції. Особливо ті нові проєкти, які прийнято називати "партіями військових" чи "силами волонтерів". 5. Одне з ключових питань – хто зможе проголосувати? На початку повномасштабного вторгнення ЦВК закрила доступ до реєстру виборців, щоб окупантам не дістались ці дані. Для того, щоб провести вибори відповідно до закону, ЦВК мусить оновити дані про ці мільйони виборців. А це величезний обсяг роботи, часу і грошей.6. Друге питання: а де голосувати? У десятках прифронтових районів і навіть тилових областей місця, де зазвичай функціонували виборчі дільниці, просто фізично знищені. І нових приміщень, які б відповідали вимогам виборчого закону до виборів ніхто не збудує. Як не відкриє і ще тисячі консульств у ЄС та інших частинах світу, де зараз сконцентровані тисячі й мільйони українських виборців. 7. А отже, постає третє критичне питання: як голосувати? Запровадити голосування через "Дію", про що багато говорять у політичних колах, так само, за чинним законодавством, не можна. "Дія" належить уряду, а виборчий сервіс мусить належати ЦВК і тільки їй. Та і сама така форма голосування може стати проблемою: вона в рази спрощує процес "контролю" підкуплених виборців, а на далеких закордонних чи прифронтових територіях може прислужитись для примусу виборців. Це ми ще не говоримо про чисто безпекові речі.

Як і для чого банки обмежують карткові перекази? Нацбанк наполегливо попросив, а банки погодились посилити контроль за операціями своїх клієнтів. Як це вплине на ФОПів – читайте у повній версії тексту, а ось коротко про фізичних осіб: 1. На відміну від попередніх обмежень, нинішні поширюватимуться не лише на перекази з картки на картку, але й на перекази за реквізитами IBAN. Нові ліміти будуть залежати від ступеня ризику клієнта та наявності у нього підтверджених джерел доходів. 2. До високоризикових клієнтів банки застосовуватимуть посилені вимоги фінмоніторингу. У разі відсутності у таких осіб підтверджених джерел доходу банки встановлять для них ліміт на перекази у розмірі 50 тис. грн на місяць.Для решти клієнтів, які не мають підтверджених джерел доходів, застосовуватимуть інші ліміти: з 1 лютого 2025 року – 150 тис. грн на місяць; з 1 червня 2025 року – 100 тис. грн на місяць.3. Ліміти не включатимуть операції з переказу коштів між двома рахунками, які клієнт відкрив в одному банку, однак поширюватимуться на перекази за реквізитами IBAN. Розмір ліміту можна збільшити за заявою клієнта, однак лише у разі надання банку документального підтвердження джерел доходів. 4. Ці ліміти не застосовуватимуть до клієнтів з підтвердженими джерелами доходів, зокрема зарплатних клієнтів банків, волонтерів та "інших клієнтів з підтвердженими доходами". Для цих осіб розмір обмеження на перекази встановлять у розмірі підтвердженого доходу.5. Ще одна норма меморандуму – обмеження на кількість рахунків для клієнтів банків, у яких немає документального підтвердження джерел доходів. Кількість таких поточних рахунків в одній валюті та одному банку не може перевищувати трьох. Це обмеження не поширюється на депозитні та кредитні рахунки, а також на рахунки, відкриті в межах державних програм.6. Для побудови більш ефективної системи управління ризиками банки наголошують на необхідності співпраці з НБУ та державними органами. Зокрема, вони просять надати доступ до офіційної інформації про дохід клієнта та його судові справи через портал "Дія". Також банки планують встановити централізований реєстр сумнівних клієнтів (дропів).7. Кінцева мета обмежень – протидія так званим дропам. Це особи, які добровільно та за винагороду надають свої банківські рахунки зловмисникам, аби ті "проганяли" через них великі обсяги коштів, ухиляючись від сплати податків. Раніше у Нацбанку оцінювали обсяг всіх операцій дропів у 200 млрд грн на рік.

Уроки Зеленського для Трампа — колонка Павла КазарінаКоротко переказуємо колонку журналіста та військовослужбовця Павла Казаріна про те, що може чекати на Трампа на його (не) новій посаді:1. Американський тріумфатор може обіцяти закінчити нашу війну після інавгурації. Статус кандидата в президенти дозволяє йому жити у власному світі, але після вступу на посаду йому не уникнути зустрічі з реальністю. І в цей момент на нього чекатиме безліч несподіванок.2. Йому належить дізнатися, що США мають інструменти тиску на Україну, але практично жодних – для тиску на Росію. Що будь-які ініціативи з миротворцями для Кремля рівноцінні введенню іноземних військ на територію його суб'єктів федерації. Відколи Москва вписала у свою конституцію Запоріжжя та Херсон, будь-яка ідея заморозки лінії фронту для неї рівноцінна відмові від власних обласних центрів.3. Дональду Трампу належить виявити, що Москві потрібен не буфер з Україною, а Україна – як буфер. Що американському президентові нема чого запропонувати російському крім власного приниження. Що глава Кремля живе у своїй реальності – і продовжить там залишатися, поки йому вистачає на це ресурсів. 4. У складних явищ немає простих рішень. Український президент це знає, як ніхто. Він обіцяв закінчити війну на Донбасі, але виявилося, що йому до снаги або капітулювати, або продовжувати чинити опір. Тепер його слідами йде тріумфатор американських перегонів – і з січня ми стежитимемо за тим, який вибір зробить він. Обидва президенти спочатку звинувачували в продовженні війни своїх попередників. Але єдина причина вторгнення сидить у Кремлі, й настала черга Дональда Трампа дійти до цього висновку.5. Грузія не просто програла свою війну в 2008 році. До того ж вона залишилася без гарантій її неповторення. Захід не забезпечив країні безпеку. Не озброював її армію. Не розміщував свої бази. Внаслідок цього страх нового вторгнення почав народжувати в грузинському суспільстві запит на мир. Запит на мир приводив до влади тих, хто обіцяв домовитись. Домовленості з агресором загрожують життям за правилами агресора.6. Все це може бути і українським сценарієм – якщо наша війна також закінчиться без гарантій її неповторення. А тому в усіх можливих конфігураціях українського майбутнього ключовим є привілей цього майбутнього не боятися. Якщо Україна отримає перший ярус піраміди Маслоу – той, що про безпеку, – то майбутні покоління українців мають шанс на Росію не озиратися.

Як Росія застосовує в Україні тактику подвійних ударів, до яких вдавалась у Сирії?Росіяни вважають вбивство рятувальників чи поліцейських рівнозначним вбивству військових. Саме тому вони вдаються до тактики подвійних ударів, коли за короткий час після першого удару по цивільній інфраструктурі слідує вторинний. Чому таких ударів стає все більше і як із подібним викликом намагалися впоратися рятувальники в Сирії? Розповідаємо:1. У 2014-му в Сирії утворилася неурядова організація "Білі шоломи", волонтери якої нерідко були першими рятувальниками, що з'являлись у місцях влучень. За цей час внаслідок воєнних атак, переважно з боку режиму Асада та Росії, загинули 238 волонтерів "Білих шоломів". Причина такої значної кількості – у застосуванні тактики подвійних ударів.2. Як волонтери навчилися працювати в умовах подвійних ударів? Коли відбувається бомбардування, на місце події прибуває група першого реагування, що складається з 2–4 добре підготовлених рятувальників. Вони використовують пікап або легкий транспортний засіб. Їхні основні завдання – оцінити масштаби руйнувань і надати невідкладну допомогу постраждалим.3. Одночасно вони підтримують зв'язок із рештою команди через рації, щоб передати інформацію про ситуацію та визначити, які транспортні засоби чи обладнання потрібні. Поки перша група оцінює масштаби робіт, спостерігачі фіксують, чи не чутно поблизу безпілотників чи літаків. І тільки якщо небо чисте, через певний проміжок часу на допомогу постраждалим вирушає друга група рятувальників.4. За період з лютого 2022 року по 31 серпня 2024 року дослідники з Truth Hounds верифікували 36 випадків подібних ударів в Україні. У ДСНС повідомляють, що за період повномасштабного вторгнення РФ загинуло 99 рятувальників, а орієнтовно 400 було поранено. Зокрема, внаслідок подвійних ударів у 2022 році загинуло 10 рятувальників, у 2023 році – 15, з початку 2024 року – 9. 5. Цього року кількість загиблих менша не тому, що Росія завдає менше подвійних ударів, навпаки – їхня кількість значно збільшилася. Просто почали використовувати інші безпекові протоколи, пояснює Водолага.6. Збільшення кількості подвійних ударів збігається з призначенням новим командувачем російських ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Росії генерал-лейтенанта Дмитра Кліменка. Його військовий досвід налічує участь у чеченських війнах, він також був командувачем ракетних військ та артилерії в угрупованні "Євфрат", яке діяло в Сирії. Збільшення подвійних ударів також пов'язують зі змінами в Головному ракетно-артилерійському управлінні Міноборони РФ. У січні 2024 року новим начальником був призначений генерал-майор Олексій Волков.7. Коли йдеться, наприклад, про запуски крилатих ракет "Іскандер-К", то з кінця 2022 року рішення про їх застосування ухвалюється винятково штабом Об'єднаного угруповання російських військ в Україні. Його командувачем є генерал армії РФ Валерій Гєрасімов.